Основні гіпотези етногенезу слов'ян.

В історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенез). Проблема походження слов'ян — одна з наскладніших. Умовно можна виділити два напрямки в суперечках: міграційна теорія та теорія автохтонного походження слав’ян.

За міграційною теорією слов'яни є чужинцями (дунайська теорія). На основі «Повісті временних літ» стверджується, що слов'яни спочатку жили по Дунаю «де є нині Угорська земля і Болгарська». За іншою теорією (В. Сєдов, І. Русанова) — слов'яни вийшли з Празької культури (Польща та Чехословаччина).

За теорією автохтонного походження слов'ян (її притримуються Н. Шахматов, Б. Рибаков, С. Шелухин і ін.), слов'яни є споконвічними жителями Європи від Дніпра до Вісли. У свою чергу чеський учений Л. Нідерле прийшов до висновку, що походження слов'ян не може бути з'ясовано у зв’язку із хибами науково достовірних джерел.

Найдавніші письмові згадки про древніх слов'ян:

а) венеди — під такою назвою древні слов'яни вперше згадуються у працях римських істориків I ст. н.е. — Плінія і Тацита. Венеди разом із готами, гунами й аварами неодноразово здійснювали набіги на багату, але ослаблу Римську імперію. На думку археологів, венедам відповідає археологічна зарубинецька і пшеворська культури. У результаті після початку у 375 р. великого переселення народів відбулося переселення венедів і їх поділ на склавинів (предків західних і південних слов'ян, що розселилися від Балкан до Вісли) і на антів (предків східних слов'ян);

б) Анти (4-7 ст. н.е.) займали територію між Дністром і Півд. Дінцем. Мова дещо змінилася, бо слов'яни почали асимілюватися з іншими народами, зокрема зі скіфами і сарматами, що належали до північноіранської мовної гілки.

У результаті на поч. 7 ст. анти були розгромлені кочовими племенами аварів. Східні слов'яни розселяються у важкодоступних лісових районах сучасної України, Білорусі, Росії, де ослов'янюють значну частину місцевого (балтійського, угро-фінського й ін.) населення;

в) 15 військово-племінних спілок (7—9 ст.) — завершальний етап розкладу первісного суспільства у східних слов'ян. Поляни заселяли сучасну Київську область, древляни — Житомирську і Вінницьку, хорвати — Карпат, жителі півночі — Чернігівську, Сумську, Брянську і т.і. Кожна спілка складалася з десятків дрібних племен на чолі з князями і старійшинами.

Зовнішня політика:

а) важка тривала боротьба (зі змінним успіхом) із південно-східними сусідами — кочовими племенами аварів, печенегів, що неодноразово чинили набіги; б) в основному добросусідські стосунки з аланами, болгарами, прибалтійськими, угро-фінськими племенами.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бронзовий вік	\|	Соціально-економічні та політичні передумови утворення Давньоруської держави. «Норманська», антинорманська, пантюркістська теорії походження Київської Русі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.