Національне відродження в Україні (кінець XVIII - першій пол. XIX ст.): причини, прояви та наслідки.

Місцем справжнього національно-культурного відродження України наприкінці XVIII — початку XIX ст. була Наддніпрянська Україна. Під впливом Французької революції кінця XVIII ст. виникли таємні гуртки, метою яких було відновлення автономії України та пропаганда ідей освіти (дворянський гурток в Новгороді-Сіверському нараховував декілька десятків чоловік). Значною мірою на зростання національної самосвідомості козацької старшини вплинув пошук архівних документів, королівських грамот, гетьманських універсалів, що підтверджували шляхетські права українського козацтва.

Починається дослідження різних аспектів життя українського народу. Так, у 1777 р. у Петербурзі виходить книга М. Калдіновського «Весільні обряди», яка започаткувала українську етнографію. У 1798 р. побачили світ «Записки про Малоросію» Я. Марковича — перша українська енциклопедія. У тому ж році І. Котляревський випустив свою уславлену «Енеїду» — перший твір нової української літератури, написаний народною мовою.

На межі XVIII—XIX ст. вийшла яскрава історико-публіцистична праця «Історія русів», яку історик А. Оглоблін назвав «вічною книгою незалежності українського народу». Основна ідея твору — необхідність відновлення української державності. Невідомий автор виклав історію України від давніх слов'ян до ліквідації царизмом Гетьманщини, гнівно засудивши поневолювачів свого народу.

Ідеї Французької революції, ознайомлення з життям країн Європи під час походу російської армії 1813—1814 рр. викликали у прогресивних людей того часу опозиційні настрої. Протест проти устоїв життя Російської імперії вилився у створення таємних товариств. Одними з перших були масонські організації, так звані «вільні каменярі», що з'явилися в Росії ще у середині XVIII ст.

У 1817—1819 рр. масонські ложі виникли у Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі. Спочатку їх метою було об'єднання всіх людей світу в суспільстві, у якому кожна окрема людина прямує шляхом самовдосконалення. Але пізніше виникають ложі з більш чіткими цілями. Найбільший вплив серед них мала полтавська ложа під назвою «Любов до істини», заснована в 1818 р. І. Котляревським, С. Кочубеєм, М. Новіковим та ін. Її метою був розвиток української культури, української мови, освіти народу. Тоді ж у Києві виникла «Ложа об'єднаних слов'ян”, яку заснували поляки В. Росцишевський, X. Харлінський, П. Олізар і яка об'єднала 70 осіб — представників національної інтелігенції, офіцерства. Мету організації її учасники вбачали у відновленні автономного устрою в Україні.

У 1821 р. Василь Лукашевич, ватажок дворянства Переяславського повіту, створює «Малоросійське таємне товариство», мета якого — досягнення автономії України. У діяльності організації брав активну участь генерал-губернатор Малоросії В. Рєпнін. Програму товариства було викладено у праці В. Лукашевича «Катехізис автономіста».

Свою головну мету освічене українське дворянство вбачало в національно-культурному відродженні України, підвищенні національної самосвідомості українського народу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Західноукраїнські землі наприкінці XVIII - в першій половині XIX ст.: адміністративний устрій, соціально- економічний розвиток.	\|	Кирило-Мефодіївське товариство: програмні документи, діяльність, політичні портрети засновників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.