Екологічні проблеми ландшафтів Івано-Франківської області

Івано-Франківська область розміщена в Карпатську регіоні, який є унікальним природним комплексом. На її території, що займає всього 2,4 % (13,9 тис км²) площі України, формується 8,6 % річкового стоку, зосереджена значна частина лісових ресурсів (8,0 % площі земель лісового фонду і 10,0 % запасу деревини).

Область розташована в трьох різних за своєю природою ландшафтних зонах. Північно-східна частина території – лісостепова (включає Рогатинське Опілля і Прут-Дністровське межиріччя), характеризується інтенсивним веденням сільського господарства, високим ступенем розораності земель. Природна лучна рослинність збереглася на крутих схилах, в долинах річок, по ярах і балках. Заплавні луки відіграють значну роль у кормовому балансі тваринництва. Масиви широколистяних лісів розмішені головним чином на непридатних для сільськогосподарського використання землях.

Середня частина області розташована в межах Передкарпаття з піднятим і розчленованим рельєфом. Тут панують лісолучні ландшафти. Ліси мішані, в яких переважають бук, дуб, граб, ялиця, смерека та інші породи, і займають високі межиріччя та їх схили. На понижених рівнинах в структурі земель переважають сільськогосподарські угіддя.

Південно-західна частина області заходить в Українські Карпати, які складаються з серії хребтів, витягнутих у південно-східному напрямку. Значна висота гір (1000–2000 метрів над рівнем моря) зумовлює сильне зволоження цієї частини області. Більшість гір вкрита лісами. Вище 1500 м н.р.м. виділяється субальпійський пояс з лучною рослинністю.

Кліматичні особливості області дуже різноманітні. Це пояснюється не лише складністю рельєфу території (гори, височини, низини, річкові долини), але й наявністю великих лісових масивів. У звʼязку з цим забезпечення теплом, вологою в різних районах області неоднакове. Середня місячна температура повітря найтеплішого місяця липня в гірських районах +14,5 ^оС – +16 ^оС, в передгірних +16 ^оС – +17,5 ^оС, в низинних +17,5 ^оС – +19 ^оС, а найбільш холодного зимового місяця – січня, в гірських районах –6^оС – –7^оС, в передгірних –4^оС – –5,5 ^оС, в низинних – 4,5 ^оС – –5,5 ^оС нижче нуля. Найбільш забезпеченні теплом низинні райони. Тут сума середніх добових температур понад 10 ^оС становить 2400–2600 ^оС, а в гірських районах не перевищує 1500–1600^оС. Середня тривалість вегетаційного періоду в рівнинних районах – 220, а в гірських районах – 190 днів.

Основними забруднювачами повітря є підприємства з виробництва та розподілу електроенергії, газу і води, транспорту та звʼязку. Цими підприємствами є: Бурштинська ТЕС, УМГ «Прикарпаттрансгаз», Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат.

Водні ресурси області представлені поверхневими та підземними водами. За загальними запасами поверхневих вод область посідає 3–тє місце в Україні. На території області протікає 8294 річки загальною довжиною 15756 км, у тому числі: 4688 річок в басейні р. Дністер довжиною 9111 км і 3606 річок в басейні р. Прут довжиною 6645 км. З яких: 8103 малі річки з площею водозбору менше 10 км²довжиною 4496 км; 141 річка з площею водозбору від 10 до 100 км² довжиною 3762 км; 42 річки з площею водозбору від 100 до 1000 км² довжиною 5554 км; 9 річок площею водозбору понад 1000 км² довжиною 1944 км.

Загальна їх густота в середньому по області становить 0,2–0,4 км/км²; в окремих басейнах вона вища, наприклад, в басейнах Лімниці та Бистриці дорівнює 1,3 км/км², а басейнах Білого і Чорного Черемошів досягає 1,7–2,5 км/км².

Основними проблемами забруднення поверхневих вод Івано-Франківщини є: скид неочищених та недостатньо очищених стічних вод; відсутність водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг водних обʼєктів.

Землі лісового фонду Івано-Франківщини займають 621 тис. га, або 44,6 % від загальної площі області, в т. ч. вкриті лісовою рослинністю землі – 569,7 тис. га. Сучасний стан лісів області значною мірою обумовлений минулою їх багаторічною експлуатацією. Головним наслідком попереднього нераціонального ведення лісового господарства області є глибока зміна вікової структури лісів, що привела до значного їх омолодження, послаблення їхніх водоохоронних, водорегулюючих та ґрунтозахисних функцій. На великих площах корінні мішані деревостани замінені монокультурами ялини. Почастішали стихійні явища (сходження лавин, вітровали, інвазії шкідників і грибні епіфітотії) у шпилькових монокультурах (рис. 20).

Рис. 20. Дерева, повалені лавиною в Карпатах [100]

У загальній структурі вкритих лісовою рослинністю земель області площа молодняків складає 20 %, середньовікових насаджень 56 %, пристигаючих деревостанів – 13 %, стиглих і перестійних 11 %. Мережа природно-заповідного фонду області, до якої станом на 01.07.2010 року віднесено 467 територій та обʼєктів загальною площею 218,8 тис. га, становить 15,7 % від загальної площі області, в тому числі 32 обʼєкти загальнодержавного значення площею 131,6 тис. га і 435 обʼєктів місцевого значення площею 87,2 тис. га, 2-ге місце по Україні. Найвищий відсоток заповідності у Яремчанській міській раді – 59,8 %, Косівському – 55,4 %, Городенківському – 19,3 %, Верховинському – 26,7 %, Галицькому – 20,3 %, Боородчанському – 18,8 %, Долинському – 10,6 % районах. У Коломийському, Рогатинському та Снятинському районах відсоток заповідності менше одиниці.

Земельний фонд області складається із земель, що мають різноманітне функціональне використання. Загальна площа земель становить 1392,7 тис. га, із них сільськогосподарські угіддя – 631,9 тис. га (44,8 % території області), у тому числі: рілля – 381,6 тис. га, перелоги – 21,1 тис. га, багаторічні насадження – 16,3 тис. га, сіножаті – 82,9 тис. га, пасовища – 130,8 тис. га; ліси та інші лісовкриті площі – 636,5 тис. га. Наслідком високої сільськогосподарської освоєності земельного фонду без належних заходів щодо її охорони й відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього середовища, є прогресуюча деградація і ерозія земель, зниження родючості ґрунтів, що створює загрозу екологічній безпеці області та сталому розвитку регіону.

Орні землі в області становлять 57,4 % у структурі сільськогосподарських угідь.

Основним і найбільш негативним наслідком нераціонального сільськогосподарського землекористування є інтенсивний розвиток водно–ерозійних процесів. На території області процесами змиву охоплено 138,7 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 98,4 тис. га ріллі.

Розвиток ерозійних процесів і зниження родючості ґрунтів є наслідком розорювання земель на схилах більше 3–5°, відсутності системи протиерозійних заходів на сільськогосподарських угіддях, переважання тракторного трелювання деревини на лісових землях, а також значного зменшення внесення добрив (у 3–5 раз) і вапнування ґрунтів при вирощування сільськогосподарських культур.

Також негативним наслідком нераціонального сільськогосподарського землекористування є порушення природного балансу в структурі угідь, розміщення орних земель на крутих ерозійно-небезпечних схилах, що призвело до інтенсивного розвитку водно-ерозійних процесів. Еродованість земель в області за останні 30 років зросла в 1,7 раза. В області нараховується еродованих слабозмитих, середньозмитих та сильнозмитих орних ґрунтів на схилах 0–1° – 1,6 тис.га, 1–2° –1,3 тис. га, 2–3° – 8,7 тис. га, 3–5° – 37,5 тис. га, 5–7° – 31,8 тис. га, більше 7° – 16,4 тис. га. Середньо– і сильнозмита рілля в області займає 59,5 тис. га, що становить 15,2 % із загальної площі ріллі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Львівської області	\|	Екологічні проблеми ландшафтів Тернопільської області

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.