В даний час особливо гостро проявилися недоліки фінансової політики, стримують економічний і соціальний розвиток нашої країни. До них відносяться: догматичний (нетворчий) характер фінансової політики, її нездатність швидко реагувати на мінливі умови розвитку нашої держави, знаходити потрібні способи для вирішення назрілих завдань; відсутність стратегічних концептуальних розробок; проведення часткових малообгрунтованих тактичних заходів, орієнтованих на миттєву вигоду; відрив фінансової політики від фактичного стану справ у народному господарстві; порушення найважливішого вимоги правильного ведення фінансового господарства - жити за коштами; залишковий підхід при визначенні фінансової бази задоволення соціальних потреб громадян. Метою концепції фінансової політики, розробленої в сучасних умовах, є досягнення більш високого рівня життя народу на основі розвитку господарства, всебічного підвищення ефективності суспільного виробництва. Соціальна спрямованість фінансової стратегії виявляється не тільки у вишукуванні можливостей збільшення фінансових ресурсів, що спрямовуються на підвищення добробуту народу, а й у принципово новому підході до головної мети економічної політики. Рівень життя виступає тепер величиною, що визначає розвиток виробництва, напрям і структуру використання фінансових ресурсів. Центральним пунктом соціальної програми є створення умов для творчого і високопродуктивного праці, прояви самостійності ініціативи, справжньої підприємливості. Нова фінансова стратегія розроблена з урахуванням різних форм власності, розвитку ринкових відносин, повноправного функціонування ринку товарів, робочої сили, капіталів. Основними методами фінансового впливу на економічну і соціальну сфери життя суспільства виступають: оподаткування, маневрування фінансовими ресурсами, фінансовий ринок та ін Світовий досвід підтверджує гнучкість та ефективність такої практики. Фінансова політика нинішнього етапу розвитку розроблена на основі вимог фінансової стратегії та з урахуванням сформованих економічних умов. Вона передбачає подолання кризового стану, в якому знаходяться сьогодні фінанси. Свідченням кризи в галузі фінансів виступає величезний дефіцит державного бюджету; зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу; наявність великої кількості збиткових і малорентабельних підприємств; значні суми непродуктивних витрат і втрат в господарстві; зростання незавершеного будівництва. Кризові явища проявляються як у сфері державних фінансів, так і в сфері фінансів підприємств і організацій. Велике значення в плані активізації фінансової політики має докорінна зміна практики перерозподілу фінансових ресурсів. На противагу «вертикальному» методу, здійснюваному за допомогою бюджету, а також через вищі організації, все більш широкий розвиток отримує «горизонтальне» перерозподіл фінансових ресурсів через фінансовий ринок. Перелив коштів буде здійснюватися не на основі довільних адміністративних рішень, а результат з попиту та пропозиції фінансових ресурсів, що забезпечить більшу ефективність їх використання. У зв'язку з розвитком фінансового ринку все більш широко використовуються цивілізовані способи залучення грошових доходів і накопичень населення, підприємств і організацій для розвитку народного господарства і задоволення загальнодержавних потреб. Розширюється практика випуску державних облігацій і казначейських квитків. Велике значення для підйому економіки і розширення на цій основі фінансових можливостей країни має залучення в її економіку іноземних інвестицій. Вони можуть здійснюватися в різних формах. Світовий досвід доводить величезну дієвість прямих іноземних інвестицій. Відповідно з кардинальними змінами фінансової політики перебудовується фінансовий механізм. Мета перебудови фінансового механізму: посилити його вплив на ефективність суспільного виробництва на основі розвитку ринкових відносин, забезпечити підвищення ефективності використання фінансових ресурсів. В основу перебудови фінансового механізму покладені принципово нові підходи до організації фінансових взаємозв'язків у народному господарстві, забезпечують всебічний розвиток господарської ініціативи і відповідальності підприємств, організацій, регіонів країни за кінцеві результати роботи. Процес перебудови фінансового механізму супроводжується створенням відповідної бази. В останні роки Верховна Рада прийняв низку законів, що створюють правову основу фінансової діяльності. До них відносяться Закони про підприємства та підприємницької діяльності, про податки з підприємств і громадян, про іноземні інвестиції, про державну податкову адміністрацію та інші.