• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Нормативно-правова база маркетингової діяльності на українському ринку.

Формування в Україні „ринку покупця", який є втіленням концепції маркетингу, відбувається у складних умовах. Однак уже створено нормативно-правову базу, яка регламентує маркетингову діяльність українських підприємців.

Підтримка конкуренції

Державне регулювання потрібне, по-перше, щоб створити нормальні умови для розвитку конкуренції, без якої ринок не може існувати.

Саме на це спрямовані Закони України:

■ „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності11 (1992 р.).

■ „Про Антимонопольний комітет України" (1992 р.).

■ „Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.).

Демонополізація

Створений на основі відповідного закону Антимонопольний комітет України, який має територіальні відділення у всіх областях України, усіляко сприяє демонополізації товарних ринків. Зокрема, комітет затвердив Методику визначення монопольного становища підприємців на ринку (1994 р.), згідно з якою монополістом вважається підприємець, частка якого на ринку певного товару становить 35%.

Антимонопольний комітет веде облік підприємств-мононолістів і контролює їхню діяльність, зокрема рівень цін на товари.

Сертифікація

Створено нормативно-правову базу і для здійснення маркетингової діяльності у всіх чотирьох основних напрямах, що їх охоплює комплекс маркетингу. Так, для правового забезпечення розроблення, виробництва і збуту високоякісних товарів прийнято ■ Декрет Кабінету Міністрів України „Про стандартизацію і сертифікацію" (1993 р.).

Згідно з цим Декретом в Україні створено Державну систему сертифікації продукції УкрСЕПРО і затверджено перелік товарів, які повинні проходити обов'язкову сертифікацію. У разі порушення цього положення застосовуються штрафні санкції у розмірі 25% вартості реалізованих товарів.

Товарні знаки

Для захисту прав виробників марочних товарів щодо непри пустимості їх підробки прийнято Закон України „Про охорону прав та знаки для товарів і послуг" (1994 р.). З прийняттям цього закону Україна офіційно приєдналася до Паризької конвенції — міжнародної організації із сторічним стажем, яка охороняє права промислової власності підприємств, закріплені товарними знаками. Це дає можливість боротися з виробниками всіляких підробок під продукцію всесвітньо відомих фірм, яких багато потрапляє на вітчизняний ринок. Водночас і українські виробники марочних товарів мають юридичний захист на зовнішніх ринках.

Ціноутворення

На більшість видів продукції ціни вивільнені. Але на товари монопольних виробників їх контролює держава.

Не залишились поза увагою і ціни на експортну продукцію. Прагнучи вийти на зовнішні насичені ринки, українські підприємці часом встановлювали занижені ціни, що трактується світовим співтова риством як різновид недобросовісної конкуренції..

На врегулювання цієї проблеми спрямований Указ Президента України „Про індикативні зміни цін на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності України експортно- імпортних операцій" (1994 р.)

Матеріально-технічне забезпечення

У ринкових умовах необхідно повністю перебудувати систему матеріально-технічного забезпечення і збуту. За часів адміністративно- командної економіки постачальницька система була побудована за вертикальним принципом, коли всі матеріальні ресурси розподілялись ланцюгом „уряд — міністерство — главк — територіальні управління", її перебудову було здійснено за Указом Президента України „Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства" (1994р.).

Нові системи матеріального забезпечення і збуту формуються в Україні переважно за горизонтальним принципом і виконують інформаційно-комерційні функції. Підприємства, організації, оптові бази об'єднуються в інформаційно-комерційні мережі, учасники яких користуються безоплатним обміном інформацією між регіональними центрами, спеціальними банками даних.

Реклама
Велике значення для регламентації рекламної діяльності має Закон України „Про рекламу" (1996 р.). Він регламентує різні аспекти рекламної діяльності, зокрема забороняє популяризувати алкогольні напої та тютюнові вироби в засобах масової інформації; не дозволяє переривати рекламою демонстрування кіно- та телефільмів, забороняє рекламу зброї, суттєво обмежує рекламу, спрямовану на неповнолітніх тощо.

Захист прав споживачів

Державне регулювання маркетингової діяльності має ще один важливий напрям — захист прав споживачів.

Закон України „Про захист прав споживача", введений у дію 1991р., в який пізніше було внесено зміни й доповнення, передбачає різні штрафні санкції до його порушників.

Згідно із законом, провідним державним органом виступає Комітет України у справах захисту прав споживачів та його структури на місцях.

Проте також створено Українську асоціацію споживачів — недержавну організацію, яка об'єднує регіональні товариства і спілки захисту прав та інтересів споживачів.

10 Сучасні тенденції маркетингу, необхідність їх дослідження. Сучасному М. хар-ні такі тенденції розвитку:

1. Зростання інвестицій у розвитку М-ої діяльності

2. Удосконалення М-ої інфраструктури

3. Технічне удосконалення М.

4. Підвищення культури М.

5. Зміни цільової орієнтації

6. Проникнення М. в нові області

Сучасний маркетинг повинен базуватися на швидкому, гнучкому плануванні нововведень, в центрі яких завжди повинен бути споживач. Нові продукти можуть створити нові ринки, а на існуючих ринках допомагають потіснити конкурентів.
Ці тенденції вимагають постійної фахової уваги, яка дає змогу удосконалювати існуючі маркетингові стратегії та технології, адаптувати їх до нових умов, а також переосмислювати місце і роль маркетингової діяльності у сучасному світі та на перспективу.
У сучасних умовах маркетинг стає ключовою ланкою формування та збереження конкурентоздатності бізнесу. Маркетинг все більше стає основою стратегічного управління, інтерес до маркетингу підвищується, розширюється його об’єкт. Ефективність маркетингу тим більша, чим значнішу роль він відіграє в бізнесі. Інноваційна спрямованість сучасних компаній потребує безперервної роботи маркетингової системи. Сучасний маркетинг переходить від вирішення окремих функціональних задач до забезпечення споживчої цінності. Сучасні маркетингові системи вимагають не тільки знань і навичок у маркетингових дослідженнях і маркетинговому плануванні. Потрібні розуміння ринкових змінних, динаміки їх змін, а також наявність навичок аналізування внутрішніх проблем компаній. Переосмислювання наявних навичок маркетингової діяльності та узгодження їх з ІТ-службами стає пріоритетним завданням маркетингових підрозділів організацій. Нині неможливо рухатися вперед, не включивши ІТ у маркетинг.
Виділяють такі причини, які зумовлюють необхідність використання маркетингових досліджень на сучасних підприємствах:
– по-перше, притаманний сьогочасному економічному середовищу процес глобалізації обумовлює необхідність для підприємств враховувати особливості місцевих ринків і споживачів з метою розробки ефективних маркетингових рішень та протидії тенденції падіння норми прибутку;
– по-друге, використання маркетингових досліджень дозволить при відносно невеликих затратах оптимізувати і раціоналізувати використання економічних ресурсів вітчизняних підприємств.
– по-третє, світова фінансово-економічна криза доводить невідповідність традиційних методів управління підприємством сучасним вимогам, про що свідчить крах багатьох досі успішних світових та вітчизняних корпорацій.

11. Маркетингове визначення товару. Три рівні в розумінні товару

Будь-який товар можна розглядати на трьох рівнях

1) товар за задумом– відповідає на запитання: що ж насправді купує покупець. Товар за задумом перебуває у центрі загального поняття товару. Він складається з послуг, засобів задоволення, що забезпечують вирішення проблеми, або переваг, які покупець бажає отримати, придбавши цей товар. Під час розробки товару фахівцям треба визначити основні вигоди, які покупець отримає після придбання товару.

2) товар у реальному виконаннв – Кожен товар на цьому рівні має п'ять ознак: якість, властивості, дизайн, назву марки та упаковку.

3) товар із підкріпленням – передбачає надання споживачу додаткових послуг І вигод: монтажу, гарантії, доставки, надання кредиту, післяпродажного обслуговування тощо.

12. Класифікація споживчих товарів в маркетингу

Товари повсякденного попиту — це товари, які купують часто, без особливих роздумів та з мінімальними зусиллями щодо порівняння їх між собою. Це хліб, мило, цукерки, сигарети тощо.

Товари попереднього вибору — це товари, які покупець ретельно вибирає, порівнює між собою за показниками якості, ціни, зовнішнього оформлення тощо. До них належать одяг, взуття, посуд тощо.

Товари особливого попиту — престижні дорогі товари, до придбання яких покупці ладні докласти додаткових зусиль. Такими вважають автомобілі, відеоапаратуру, предмети антикваріату.

Товари пасивного попиту — це товари, про які покупець нічого не знає, а якщо щось і знає, то, як звичайно, не думає про їх придбання. Це, приміром, страхові послуги, для реалізації яких потрібні значні зусилля з боку продавців. Принципові товарні новинки, такі, як, наприклад, блендери, миючі порохотяги, перебувають у стані пасивного попиту доти, доки інтенсивна реклама не познайомить споживачів із вигодами їх використання.

13.Класифікація товарів виробничого призначення

Капітальне майновикористовують у процесі виробництва як засоби праці. Цебудівлі і споруди, основне та допоміжне обладнання.

Сировина й матеріали, яківикористовуються у процесі виробництва як предмети праці. Це природна і сільськогосподарська сировина, основні матеріали (наприклад, залізо, пряжа, цемент), допоміжні матеріали (для технічного обслуговування і ремонту тощо), комплектувальні вироби, яківходять у кінцевий продукт як його складові.

Ділові послуги, якіподіляються на: послуги з технічного обслуговування і ремонту та послуги консультативного характеру (консультації з питань права, аудиторські послуги, маркетингові дослідження тощо).

Специфіку кожної класифікаційної групи треба враховувати при визначенні стратегії і тактики маркетингу.

14.Асортимент, його характеристики. Асортиментна політика виробника

Товарний асортимент — це сукупність асортиментних груп товарів, що їх пропонує підприємство.

Асортиментна група — сукупність асортиментних позицій товарів даного функціонального призначення.

Товарний асортимент характеризується:

— шириною, яку визначає кількість запропонованих асортиментних груп;

— глибиною, яка відображає кількість позицій у кожній асортиментній групі;

— насиченістю, яка визначається загальною кількістю запропонованих товарів;

— зіставлюваністю, яка відображає, наскільки тісно пов'язані між собою окремі асортиментні групи з огляду на кінцеве споживання, канали розподілу, діапазон цін тощо.

При формуванні асортиментної політики потрібно визначити скільки і яких товарів виробляти; які з існуючих товарів доцільно зняти з виробництва внаслідок їх морального старіння, які слід залишити в асортименті після певної їх модернізації і вдосконалення, а які варто ввести до асортименту.

При модифікуючи старих чи розробці нових товари потрібно проаналізувати, на яких їх характеристиках краще зосередитись; чи удосконалювати технічні параметри; урізноманітнювати функціональність виробів; покращувати естетичні параметри, дизайн тощо.

Кожне підприємство повинно здійснювати ретельний техніко-економічний аналіз, обґрунтовуючи свою асортиментну політику. При цьому слід ураховувати багато факторів, зокрема:

• темпи науково-технічного прогресу;

• зміни у структурі ринкового попиту;

• фінансові можливості підприємства;

• виробничі і маркетингові „ноу-хау";

• зміни в асортиментній політиці конкурентів.

Формуючи товарну політику, підприємство неодмінно повинно працювати над оновленням асортименту й виведенням на ринок нових товарів.

15.Концепція життєвого циклу товарів, її значення в маркетинговій діяльності виробника.

Згідно з концепцією життєвого циклу товару (ЖЦТ), розробленою у 1965 р. відомим американським ученим Теодором Левіттом, товар у процесі свого ринкового життя проходить декілька послідовних етапів, а потім його витісняють із ринку інші, досконаліші товари.

Концепція ЖЦТпов'язує обсяги збуту товару, прибутки, маркетингові стратегії з особливостями кожного окремого етапу ринкового життя товару.

Класичний маркетинг розглядає чотири етапи ЖЦТ: показані на рис.

— етап впровадження на ринок;

— етап зростання,

— етап зрілості,

— етап спаду.

Використання концепції життєвого циклу на практиці ускладнюється тим, що для більшості товарів етапи чітко не поділяються, тривалість ЖЦТ і форми його кривої можуть суттєво відрізнятися для різних товарів. Але, незважаючи на це, концепція ЖЦТ має дуже велике значення у маркетингу, оскільки допомагає правильно визначити маркетингові стратегії залежно від етапу, на якому перебуває товар.

18. Визначення нового товару. Класифікація нових товарів.

З погляду фірми, новий продукт є абсолютною новинкою або модифікацією залежно від інтересів або можливостей фірми, оскільки те чи інше вимагає різних витрат для впровадження на ринок, допускає різний рівень цін тощо.

Можна виділити кілька типів нових товарів:

> світові новинки - принципово новий товар, аналогів якому на ринку до його появи не було (ЕОМ, факсимільний, мобільний зв'язок);

> докорінно вдосконалені товари, що задовольняють потреби, які раніше задовольняли інші товари-аналоги, подібні за способом застосування (дискета щодо СD-диску тощо);

> модифіковані товари, які вже є на ринку, з деякими вдосконаленнями, що не змінюють докорінно їхніх характеристик;

> товари ринкової новизни - товари, які існують на інших ринках, але є новими для даного;

> товар нової сфери використання (добре відомий "скотч" спеціального побутового призначення застосовується для очищення верхнього одягу від пуху та порошинок).

16. Етапи життєвого циклу товарів. Маркетингові цілі та заходи на кожному етапі життєвого циклу товару.

Етап впровадження на ринок — період повільного зростання обсягів збуту продукції, оскільки ринок ще мало знайомий з новим товаром. Це складний період, оскільки прибутків фірма ще не отримує, адже необхідні великі витрати на формування попиту на товар і просування його на ринку (рекламу, стимулювання збуту).

Споживачами товару на цьому етапі є новатори, які полюбляють усе нове і схильні до ризику. Конкуренція ще незначна.

Для проникнення на ринок доволі часто встановлюють невисокі ціни, що стимулює споживача випробувати й оцінити новинку. Але коли фірма має уже міцні ринкові позиції, а товар захищений патентами, можуть встановлюватись високі престижні ціни.

Етап зростання— це етап швидкого нарощування обсягів збуту і визнання покупцями нового товару. З'являються прибутки, які протягом етапу зростають унаслідок швидкого обороту капіталу і зменшення витрат на рекламу. У цей час на високоприбутковому ринку з'являється більше конкурентів, які прагнуть потіснити позиції виробника даного товару.

Кількість споживачів збільшується, іде проникнення на нові сегменти ринку з модифікаціями товару, розширюються канали збуту.

Етап зрілості.На цьому етапі перебуває більшість товарів на сучасному ринку. Темпи зростання обсягів збуту уповільнюються. У збуті продукції відбувається певна стабілізація. Конкуренція сягає максимуму.

Мета підприємства –– утримання позицій товару на ринку. Витрати на просування продукції дещо знижуються, реклама має характер нагадування.

Споживачами товару стає масовий ринок, що дає можливість фірмі отримувати максимальні прибутки. Але у другій половині цього етапу відбувається насичення ринку товаром, окреслюється тенденція до зменшення обсягів збуту. Високий рівень конкуренції зумовлює зниження цін. Фірми, що мають слабші позиції, вибувають із ринку, і на ньому залишаються головні конкуренти.

Щоб довше втримати товар на етапі зрілості, застосовують такі стратегії:

•модифікація ринку,тобто його розширення, вихід на нові сегменти; пошук нових способів використання товару.

• модифікація товару,тобто зміна його характеристик, модернізація, поліпшення дизайну.

•модифікація комплексу маркетингу,зокрема зміна цінової політики, каналів розподілу, акцентів у рекламній кампанії, поліпшення сервісу тощо.

Етап спаду (занепаду)завершує ринкове життя товару, яким би тривалим воно не було. Збут і прибуток падають, споживачами товару залишаються здебільшого консерватори, які не люблять змінювати звичок. Товар морально старіє, з'являються нові, досконаліші товари.

На етапі занепаду підприємство може використовувати різні стратегії:

• припинити випуск застарілої продукції;

• якщо товар ще рентабельний, деякий час ще його випускати, різко скорочуючи витрати на його маркетинг (рекламу, збутову мереж тощо);

• укласти контракти на його виробництво з дочірніми підприємствами в інших країнах чи регіонах.

17. Ринкова атрибутика товарів.

Пропозиція товару під певною маркою сприяє зміцненню його ринкових позицій, але водночас потребує додаткових витрат і відповідно підвищує ціну цього товару.

Товарна марка — це ім'я, назва, символ, малюнок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів чи послуг даного продавця і диференціації їх від товарів конкурентів.

Товарний знак — це товарна марка, що зареєстрована у встановленому порядку і має юридичний захист.

З огляду на те, хто є власником марок, розрізняють марки виробників і марки торговельних посередників (ділерські марки).

Маркивиробників (загальнонаціональні марки) орієнтовані на широке коло споживачів і є гарантом якості продукції. Виробники витрачають значні кошти на підтримку своєї марки (контроль її якості, сервіс, рекламу тощо), що призводить до підвищення цін на марочні товари. Головна мета — збільшити коло прихильників даної марки.

Марки ділерів (або приватні марки) містять назву відомої оптової чи роздрібної збутової фірми. Вона закуповує у середніх і дрібних виробників немарочні товари і ставить на них свій товарний знак. Для споживачів, які постійно купують у даного посередника і довіряють йому, ділерська марка гарантує певний рівень якості незалежно від того, хто цю продукцію виробив.

Оскільки витрати на маркетинг у виробників у такій ситуації менші, товари з ділерськими марками коштують дещо дешевше, що приваблює значне коло споживачів. Головна мета у використанні приватних марок — збільшувати кількість постійних покупців даного магазину або торговельної мережі.

Можливий і третій варіант — використання у товарно-знаковій практиці концепції франчайзингу. Сутність її полягає у тому, що добре відоме велике підприємство — франчайзер — на ліцензійній основі надає право використовувати свій товарний знак (і відповідну технологію) невеликому самостійному підприємству. Останнє використовує авторитет і довіру споживачів до відомої марки, але водночас бере на себе велику відповідальність за підтримання його авторитету.

19. Етапи створення нового товару.

Розроблення нового товаруздійснюється у певній послідовності і проходить декілька етапів.

Воно поч з етапу генерації ідей.

Методи формування ідейдуже різноманітні: опитування споживачів; аналіз недоліків існуючих товарів, обговорення скарг і пропозицій клієнтів. Дуже популярним є метод „мозкової атаки", який має на меті швидке генерування великої кількості ідей. Умови його реалізації:

— збирають групу фахівців у складі 7 — 12 осіб;

— немає ніяких авторських прав на ідеї, будь-який учасник може розвивати ідеї іншого;

— критика заборонена;

— кількість пропозицій важливіша за їхню якість.

1. Етап фільтрації ідей полягає у ранньому відсіюванні невдалих ідей, які не відповідають цілям і ресурсам фірми.

Після порівняння оцінок окремих ідей більшість із них вилучають із подальшого розгляду.

2. Етап розроблення концепції товару та її перевірка.

Концепція товаруо являє собою версію перетворення ідеї у конкретний товар. На стадії розроблення концепції нового товару доцільно врахувати думку споживачів, яким надають концепцію на розгляд у вигляді рисунка та словесного опису. Результати тестування показують, яка з концепцій нового товару найбільше приваблює споживачів.

3. Наступний етап–– економічний аналізконцепції товару, у ході якого складають прогноз попиту на новий товар, оцінюють витрати на його виробництво і збут, виконують попередні розрахунки ціни майбутнього товару, планових прибутків, визначають необхідні інвестиції. На цьому етапі більшість фірм стикається з браком ресурсів, тому багато перспективних проектів відкидають.

4. Етап розроблення товару.

На цьому етапі концепція товару втілюється у реальний виріб. Приймаються рішення щодо конструкції товару; матеріалів, з яких його виготовлятимуть; технології його виробництва; товарної марки; упаковки тощо.

На цьому етапі також розробляють патентний захист товару для запобігання його копіюванню.

5. Етап пробного маркетингу ––це випуск невеликої партії продукції для її ринкового тестування в одному чи декількох регіонах на основі спеціально розробленої маркетингової програми.

6. Етап розгортання комерційного виробництва товару потребує значних матеріальних витрат і оперативного прийняття рішень, адже новий товар повинен якомога скоріше здобути визнання споживачів і торговельних посередників.

Фірма повинна визначити:

· коли вивести новинку на ринок;

· де (у яких регіонах, містах) пропонуватиме товар;

· для яких сегментів ринку він призначений;

· як виводити товар на ринок, які методи просування використовувати.

20. Поняття якості та конкурентноздатності товарів.

Якість –– це сукупність властивостей і характеристик товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні особові чи виробничі потреби відповідно до свого призначення.

Відповідно до Декрету КМУ „Про стандартизацію і сертифікацію", прийнятого у травні 1993р., в Україні створено систему сертифікації продукції УкрСЕПРО, функціонування якої спрямоване на забезпечення належного рівня якості продукції.

Сертифікація — це дія, яка за допомогою сертифіката відповідності стверджує, що даний товар чи послуга відповідає стандартам якості.

Сертифікація продукції може бути обов'язкова чи добровільна.

Якість— абсолютний показник, результат праці;

Конкурентоспроможність— це сукупність споживчих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу.

Конкурентоспроможність — це відносна величина, адже товар даного рівня якості може бути цілком конкурентоспроможний на одному ринку (українському) і неконкурентоспроможний на іншому (приміром, німецькому).

• конку-ть товару може бути визначена лише внаслідок його порівняння з іншими товарами.

• конку-ть відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби.

• крім якісних показників, вона враховує ще витрати споживача на придбання і використання товару для задоволення своєї конкретної потреби.

Конкурентоспроможність враховує багато параметрів, які можна поділити на дві групи: технічні й економічні.

Група технічних параметрів характеризує технічний рівень і якість товару

Економічні параметри враховують вартість придбання товару, витрати на його подальшу експлуатацію: купівлю пального, мастил, запчастин, оплату використаної електроенергії, ремонт, а для деяких товарів ще й витрати на доставку, монтаж тощо. Отже, витрати споживача складаються з двох частин:

• витрат на купівлю товару (його ціни);

• витрат, пов'язаних із споживанням товару.

Суму цих витрат називають ціною споживання, і вона суттєво перевищує ціну продажу. Тому більш конкурентоспроможним є не той товар, за який просять мінімальну ціну на ринку, а той, в якого мінімальна ціна споживання за весь термін його служби (за інших рівних умов).

21. Цілі цінової політики підприємства

До основних цілей цінової політики належать:
· збільшення частки ринку - низькі ціни дозволяють збільшувати обсяги продажу та частку ринку. Водночас низькі ціни сприяють розв'язанню цінових війн і зменшенню частки вкладу товару з низькою ціною в прибуток підприємства, а інколи навіть формують і збитки;

· поліпшення фінансових показників - існує суттєва залежність фінансових показників підприємства від рівня цін на його товари чи послуги. Намагаючись поліпшити фінансові показники, потрібно пам'ятати, що занадто високі ціни можуть зменшити кількість і реальних, і потенційних покупців;

· позиціювання товару - ціна сприяє формуванню іміджу товару, його просуванню й обізнаності про нього споживачів. Занадто висока ціна може вплинути на ефективність інших елементів комплексу маркетингу, наприклад, таких як розподіл, реклама тощо;

· стимулювання попиту - регулюючи ціну, можна схилити покупців до придбання нового товару або активізувати попит на традиційний товар у період економічного спаду. Слабкою стороною цього підходу є те, що покупці можуть припинити купівлі в період, коли ціна повертається до попереднього рівня;

· вплив на конкурентів - ціна здатна суттєво вплинути на наявних на потенційних конкурентів. Використовуючи ціну, підприємство може створити суттєві перешкоди для входу на певний ринок нових конкурентів або перешкодити зниженню цін наявними конкурентами. Якщо підприємство є лідером у ціноутворенні в галузі, воно, використовуючи ціну, сигналізує своїм конкурентам щодо змін цін на ринку, підвищуючи або знижуючи ціни на свої товари.

22. Внутрішні чинники, що впливають на цінові рішення

Внутрішні фактори.

1.1. Цілі маркетингу.

1.2. Стратегія комплексу маркетингу.

1.3. Витрати.

1.4. Організація ціноутворення.

Найпоширеніші цілі маркетигну підп.-ва в процесі ціноутворення - збільшення частки ринку, поліпшення фінансових показників, позиціювання товару, стимулювання попиту, вплив на конкурентів тощо. Реалізація цих цілей цінової політики залежно від ринкової ситуації дає змогу вирішувати такі завдання, як виживання підприємства в складних ринкових умовах, одержання максимального прибутку, оптимізація процесів збуту, широке охоплення ринку, нейтралізація або усунення конкурентів, захист від експансії конкурентів.

Переглядів: 4764