Що вам відомо про мистецтво скоморохів?

За часів Київської Русі театральне мистецтво втілювалося не тільки в народному, але й у княжому (дружинному) театрі. Основою княжого театру були виконавці сценок — актори — скоморохи та шпільмани (елемент, запозичений у Німеччині чи Візантії), які водночас були співаками, танцюристами, дресирувальниками, акробатами, музиками. Скоморохи — народні співців і виконавців на гуслах, гудках та свирілях охоче приймали не лише в княжих палатах, але й у колі київських міщан і ремісників. їх називали також «веселими людьми», «веселими молодцями», «гудочниками», «гуслярами», без яких не обходилось ані весілля, ані забави. Навіть у літописах згадуються гудці, зокрема в Іпатіївському літописі з-поміж інших називається гудець Ор, який умів співати половецьких пісень. Їх появу в Києві датують приблизно серединою XI ст. Вони брали участь у всіх народних святах, обрядових діях. Багато скоморохів постійно жили при дворах князів, потішали глядачів веселими виставами, де кожен із них виконував конкретну роль, розкривав певний характер, що разом із масками не змінювалися впродовж років.

Проте ані скоморохи, ані шпільмани, ані свистільники, попри свою широку популярність (в Україні збереглися такі назви сіл), були чужими сценічному духу Русі й театру не створили. Церква переслідувала скоморохів за те, що їх вистави не відповідали релігійно-церковним настановам життя. Останні згадки про скоморохів датують XVI ст.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схарактеризувати зразки мистецтва буддизму та індуїзму.	\|	Довести значимість спадщини авангардистів для розвитку української культури. Назвати представників цієї течії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.