МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||
Активна (творення) пасивна (сприйняття)говоріння, писання слухання, читання
Говоріння — це озвучення думки. Відтворення, переказ текстів, побудова діалогічних та монологічних висловлювань (відповідь на уроці, бесіда, доповідь та ін.). Говоріння має здебільшого спонтанний характер, тому що думка формулюється під час спілкування і може бути недосконало оформленою. Усне мовлення обмежене в часі. Поза часом і простором є писемне мовлення, яке здатне передавати думки і почуття, висловлені в будь-який історичний період. Проте письмо сприймається як готовий продукт, а отже, позбавлене інтонаційного, невербального (погляд, міміка, жест) оформлення. Письмо — це формування графічних навичок, техніки письма, навичок правопису, побудова тексту в писемній формі.
Слухання, або аудіювання — це сприймання на слух, розуміння текстів різних жанрів, стилів, типів (пояснення вчителя, аудіотексти, лекції, промови та ін.). Читання — озвучення графічно зафіксованої інформації (читання вголос) або розуміння, запам'ятовування фактичного змісту тексту різного роду, форми (читання мовчки). У спілкуванні мовленнєва діяльність спрямована на комуніканта(ів). Виокремлюють такі види спілкування, як: вербальне — невербальне, контактне — дистантне, безпосереднє — опосередковане, усне — письмове, міжособистісне — масове, монологічне — діалогічне (полілогічне), приватне — офіційне, нормативне — ненормативне, етикетне — неетикетне тощо.
3. Адресат і адресант мовлення
Одиницею мовленнєвого спілкування є висловлювання — речення чітко окресленої структури, актуалізоване в мовленні. Спілкування відбувається за конкретних обставин, параметри яких визначаються такими складовими:
|
|||||||||||||||||||||||
|