НІМЕЧЧИНА В ПЕРІОД ВЕЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Створення Веймарської республіки

31 липня 1919р. на засіданні Національних зборів, яке проходило у Вей-

марі, 265 голосами депутатів від партій, що входили до так званої Веймарсь-кої коаліції (СДПН, Німецька демократична партія і партія Центру ), була прийнята нова Конституція Німеччини.

Основний зміст Веймарської конституції:

- проголошувались свобода слова, преси, зібрань, союзів, загальне і рівне виборче право (для громадян обох статей з 20 років);

- гарантувалась недоторканність приватної власності;

- визнавалися профспілки, право на колективний договір, право робітників

створювати ради на підприємствах;

- була закріплена ліквідація монархії та встановлення республіки;

- зберігався поділ Німеччини на «землі» (території), кожна з яких мала свій парламент (ландтаг) і свій уряд;

- законодавча влада належала загальнонімецькому парламенту рейхстагу.

- президент, який обирався на 7 років загальним голосуванням, одержав надзвичайно широкі права. Глава держави також був головнокомандувачем усіх збройних сил.

Нова конституція Німеччини була однією із найдемократичніших у

світі. Вона створювала сприятливі умови для розвитку німецької держави.

Але в країні зберігалася напружена ситуація. Економіка перебувала в жа- люгідному стані. Безробіття й інфляція набрали небаченого розмаху. Гроші знецінилися настільки, що булочник денну виручку возив у банк на тачці. У країні існували могутні правоконсервативні сили, які виступали за повернее-ння до старого, довоєнного порядку, проти Версальського договору, проти конституції і соціальних завоювань трудящих.

Становище в країні після підписання Версальського договору

Зменшення території За Версальським мирним договором Німеччина по-

винна була повернути Франції Ельзас і Лотарингію. Франції також переда-валися у власність вугільні шахти Саару, а сама Саарська область на 15 років переходила під управління Ліги Націй, після чого передбачалося провести плебісцит у населеній здебільшого німцями Саарській області зпитання її державної приналежності.

Польщі передавалися Познань іЗахідна Пруссія, окремі райони Східної Пруссії і Померанії, здебільшогозаселені поляками. До Бельгії відійшли округи Ейпен і Мальмеді, до Данії - Північний Шлезвіг, до Чехословаччини - Тульчинський округ. Під управління Ліги Націй перейшла Мемельська обла-сть у Прибалтиці, а в 1923 р. Мемель був переданий Литві.

Втрата колоній. Репарації. Німецькі колонії як підмандатні території Ліги Націй були роздані найбільш впливовим державам Антанти.

Крім того, Німеччина відповідно до умов договору зобов'язана була вип-латити репарації сумою 132 млрд золотих марок. На неї також покладалися витрати на утримання окупаційних військ на лівобережжі Рейну.

Армію необхідно було скоротити до 100 тис. чоловік, кількість офіцерів у ній - до 4 тис. Загальна військова повинність замінялася вільним наймом. Ро-зпускався німецький генштаб, обмежувалося виробництво зброї. Німеччині заборонялося мати важку артилерію, танки, підводні човни, військову авіа-цію. Демілітаризованою мала стати Рейнська область.

Несправедливий Версальський договір, національне приниження сприяли підйому реваншистських та шовіністичних настроїв у суспільстві,нароста-

нню екстремізму, суспільної підтримки мілітаризації тощо.

Вихід на політичну арену нацистів. Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НСДАП) була створена в 1919 р. У перші рокисвого існування націонал-соціалісти (нацисти) не мали великого впливу. Першими рекрутами нацизму були фронтовики, що втратили здатність до регулярної праці; безробітні, що зневірились знайти роботу; розорені селяни; незатре-бувані суспільством молоді люди, на свідомість якихможна було легко вплинути різними обіцянками; невизнані представникиінтелігенції; люмпени і просто зневірені в усьому невдахи.

Нацисти вміло направляли гнів цих людей на євреїв» які нібито зайняли їхні місця в установах і на підприємствах, а також на комуністів, соціал-де-мократів, парламентарів, називаючи їх «зрадниками Німеччини» . Нацисти закликали німців до реваншу за поразку у війні.

8 листопада 1923 р.лідер нацистів Адольф Птлер разом із штурмовиками з СА (напіввійськові формування НСДАП) увірвалися в один з мюнхенських пивних барів, де знаходилися почесні гості міста. Він вистрілив у стелю,а по-тім проголосив програму свого майбутнього національного уряду.«Пивний путч» був досить швидко ліквідований. Гітлер і його спільники постали пе-ред судом і були засуджені на короткий термін тюремного ув'язнення, однак незабаром їх звільнили.

Активізація ліворадикальних сил. У країні повсюдно відбувалися заворуше-ння, голодні бунти. У Тюрінгії і Саксонії були створені робітничі уряди, які очолювали комуністи і ліві соціал-демократи.

Користуючись невдоволенням населення, Комуністична партія Німеччини намагалася організувати повстання в Гамбурзі (жовтень 1923 р.), але воно було швидко придушене. Фактично повстанням ліворадикалів керував Комі-нтерн.

Стабілізація в економіці Німеччини починається з 1924 р. Вирішальну ро-ль у цьому процесі відіграли мільярдні позики, надані США і Великою Бри-

танією в межах реалізації плану Дауеса. Загальна сума іноземних інвестицій в економіку країни в 1924- 1929 рр. майже удвічі перевищувала суму репарацій. Деякі позики надавалися на 20-80 років.

Посилились процеси монополізації. Створений у 1925 р. хімічний концерн «І. Г. Фарбеніндустрі» відразу став найбільшим у Європі.

У 1928 р. на 8 % був перевищений довоєнний обсяг промислового вироб-ництва. Прискореними темпами розвивалася важка промисловість.

Німецькі промисловці відновили свої міжнародні позиції. Вони обійшли Британію за експортом машин. За. загальним обсягом промислового виро-бництва Німеччина вийшла на друге місце у світі після США.

Політична система Веймарської республіки в 1924-1929 рр. була стабіль-ною. У 1925 р. президентом був обраний П. фон Гінденбург, який був голов-

нокомандувачем німецьких військ у роки Першої світової війни.

Проте поступово підсилювалося протистояння між впливовою СДПН, яка

була лідером серед лівих партій, та правими правоцентристськимипартіями. На лівому фланзі посилювалася взаємна ворожість між соціалдемократами і комуністами. Протистояння цих двох партій послаблювало республіку і від-кривало дорогу до влади правоекстремістським силам.

Початок економічної кризи та її особливості в Німеччині

Світова економічна криза, що розпочалася в 1929 р., надзвичайно негативно вплинула на економіку країни і багато в чому, поряд з іншими чинниками, зу-мовила прихід до влади нацистів, Німеччина була однією з найбільш постра-ждалих від кризи країн, тому що її економічні успіхи значною мірою базува-лися на іноземних кредитах і інвестиціях.

Німеччина встановила європейський рекорд за рівнем безробіття» На по-

чаток 1933 р. кількість безробітних наближалася до 9 млн чоловік, що стано-

вило половину найманих робітників. Мізерні допомоги по безробіттю одер- жували лише 20 % від загального числа тих, хто не мав роботи.

У зв'язку з важким станом економіки Німеччина не могла виконати план Дауеса. Західні країни, які самі переживали кризу, також зупинили інвестиції в німецьку економіку. Уряд Німеччини звернувся з проханням до держав - переможниць полегшити тягар репарацій» У 1930 р. був остаточна затверд-жений план Юнга, що передбачав дострокове припинення окупації Рейнської області, та полегшення режиму виплат репарацій.

Однак, економічна та політична криза в країні поглиблювалися.

Криза Веймарської республіки

Політична криза. За роки існування. Веймарської республіки (1919-1933) жодна політична партія не зуміла завоювати більшості в парламенті. Між парла-ментом, президентом, численними урядами, які часто змінювали один одно-го, не було взаєморозуміння й співробітництва. В умовах масового невдово-лення в суспільстві набирала сили нацистська партія. Правляча економічна і політична еліта прийшла до висновку про подальшу безперспективність де-мократичних методів управління.

Урядова криза практично не припинялася наприкінці 1920-х і на початку 1930-х рр. Парламент втратив свій вплив у країні, а реальна влада все більше зосереджувалася в президентському палаці, де президент П. Гінденбург усі свої помисли спрямовував на військовий реванш. Гінденбургу і його оточе-нню дуже імпонували шовінізм і реваншизм нацистів, їхні заклики до наси-льницького перекроювання карти Європи.

Ці події знаменували переддень краху Веймарської республіки та приходу до влади нацистів, що відбувся на початку 1930-х рр.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Створення корпоративної системи в Італії.Німеччина в період Веймарської республіки	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.