Додаток 3

Типові недоліки й помилки під час підготовки та написання
магістерських робіт

1. Некоректність формулювання теми роботи. Назва роботи не відповідає предмету дослідження і його меті: є значно ширшою чи вужчою і недостатньо відображає зміст роботи.

2. Робота без визначеного плану. Під час роботи план може деякою мірою коригуватися, і це – природно. Але писати, не маючи мети і завдань, які треба вирішити, послідовності дій – запорука неуспішної роботи. Наслідком цього є намагання радикально змінити напрям роботи під час її написання. При цьому виникає ризик знову потрапити в аналогічну ситуацію під час роботи над новим, начебто більш привабливим напрямом, якщо план заздалегідь не буде опрацьований, а часу залишилося обмаль.

3. Нелогічна штучна структура роботи, яка не обґрунтована поставленими завданнями, не розкриває цілком проблему, пропускає її істотні аспекти або, навпаки, перевантажена дрібними підрозділами, в яких розглянуті несуттєві аспекти проблеми.

4. Відсутність логічного взаємозв’язку і взаємообумовленості між розділами роботи. Немає сенсу робити аналіз чи якісь дослідження, вивчати досвід, якщо подальші розробки або пропозиції, рекомендації та висновки цього не враховують.

5. Реферативний характер роботи. Не є достатнім добросовісно переписати те, що хтось вже писав, досліджував, аналізував з певного приводу, викласти чужий досвід і на цьому завершити роботу. Очевидним буде відсутність власного внеску у вирішення проблеми, що обов’язково виявиться у висновках і під час захисту роботи.

6. Нечіткість висновків, коли неможливо зрозуміти, що автор хотів дослідити; декларативний характер висновків, коли комусь дають безадресні поради загального характеру, як то «поліпшити» й «удосконалити». Необхідно відповідати не тільки на питання «що слід робити», а і «як це потрібно зробити», а головне – «що ви зробили».

7. Відсутність чи невміння користуватися широким спектром методів досліджень і підготовки рішень, які пропонує магістерська програма.

8. Недостатня чи, навпаки, перебільшена кількість використаних літературних джерел, їх слабкий зв’язок з досліджуваною проблемою, застарілість літератури і відсутність актуальних публікацій. Порушення правил оформлення бібліографії і посилань на використану літературу. Плагіат – пряме запозичення авторського тексту без відповідних посилань. У разі виявлення плагіату роботу не допускають до захисту, бо вона не може бути оцінена позитивно.

9. Наявність граматичних, орфографічних та стилістичних помилок, недосконала редакція тексту, що ускладнює сприйняття змісту роботи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміни правописних норм, які рекомендується вживати при написанні богословських праць в україномовних школах–членах ЄААА	\|	Introduction

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.