Управління креативним потенціалом організації та його значення в ринковій конкуренції

Творчість все більш активно проникає із сфери мистецтва і науки в інші сфери людської діяльності. Сфера управління не є виключенням. Останнім часом в теорії управління все частіше звертають увагу на проблему всестороннього використання творчого (креативного) потенціалу топ-менеджерів підприємства. У багатьох інститутах і університетах існують спеціальні курси креативного менеджменту, які сприяють розвитку навиків нетривіальних творчих рішень в управлінні і бізнесі. Революційні зміни в технології і конкуренція просто примушують організації розробляти нетрадиційні підходи до вирішення традиційних завдань, шукати принципово нові рішення.

Реалізуються рішення, спрямовані на скорочення обсягу рутинної праці в організаціях, на передачу такої управлінської праці комп’ютерам, машинам і автоматам. Відповідно вивільняється час, який персонал, особливо управлінський, може витрачати на творчу діяльність. Фахівцями все більш цінується не тільки і навіть не стільки рівень оплати праці, скільки можливості творчої самореалізації, свобода творчості.

Застосування нестандартних творчих ідей і рішень в бізнесі та управлінні − прямий результат підвищення інтенсивності конкурентної боротьби, що вимагає нових маркетингових ідей, вдосконалення реклами, активнішого використання нетрадиційних інструментів − засобів BTL, москітного і подієвого маркетингу і т.п. У сфері управління стало вже традиційним використання реінжиніринга і контролінга, що передбачають творчий підхід до вирішення традиційних проблем управління на основі використання інформаційних технологій (що дозволяють підвищити продуктивність праці) і розробки нових методів прогнозування ринкових ситуацій, необхідних для коректування стратегії компаній.

Стратегічний менеджмент неможливий без творчого мислення. Процес розробки місії підприємства і його стратегії − це процес творчості, навіть мистецтва. Інноваційний менеджмент тим більше немислимий без креативних рішень, без творчих ініціатив керівників і виконавців. В той же час слід враховувати, що креативні рішення завжди характеризуються високим ступенем ризику, навіть непередбачуваністю. Звідси проблема поєднання мистецтва і наукового підходу в управлінні: “Поєднання наукового підходу і мистецтва в підготовці рішень характерні для бізнесу, і проблема полягає в тому, щоб кожен підхід знайшов своє місце”.

Багато фахівців стверджують, що творчі рішення застосовуються у випадках, коли недостатньо інформації для ухвалення раціонального рішення, коли важко встановити причинно-наслідкові зв’язки, прогнозувати наслідки рішень і тому доводиться розраховувати на інтуїцію. Наприклад, у вертикально-інтегрованих організаціях, що мають складну організаційну будову і складну ієрархічну організаційну структуру, з нестачею інформації для ухвалення рішень і з високими прогнозними ризиками фахівці у сфері управління стикаються постійно. Для таких організацій розробка методології ухвалення креативних рішень − одне з найнасущніших завдань управління.

Використання таких рішень дає організаціям унікальні конкурентні переваги завдяки вдосконаленню маркетингової діяльності, реклами, “Паблік рілейшенз”, новим можливостям проникнення на ринки.

При розробці управлінських рішень К.Кірсанов пропонує використовувати поняття “креативний” і “евристичний” менеджмент. Під першим ним розуміється діяльність, пов’язана з управлінням колективом, яка ґрунтується на рухомих (“що дрейфують”) критеріях цілестворення, а під евристичним (від грецького heuristro − “відшукую, відкриваю”) менеджментом − управління особою і її самоврядування. Креативний менеджмент необхідний тоді, коли створюваний інтелектуальний продукт є результатом діяльності колективу, евристичний же обумовлений індивідуальним цілестворенням і управлінням діяльністю індивіда як учасника створення інтелектуального продукту.

Разом з тим пропоноване К.Кірсановим визначення евристичного менеджменту представляється дискусійним. При різних класах управлінських рішень: стандартних або типових, творчих (креативних), евристичних відповідно розвиваються і три типи мислення − конвергентне, дивергентне і латеральне. Тому евристичні рішення можна розглядати як рішення, засновані на латеральному мисленні, яке намагається алгоритмізувати творчий процес. Розуміння евристики як науки про відкриття фактично припускає алгоритмізацію творчого процесу. На наш погляд, саме таке трактування евристичних рішень найбільш коректне, оскільки креативна діяльність характеризує не тільки колективну, але й індивідуальну працю. І евристична діяльність − це діяльність, яка може здійснюватися як в рамках колективу, так і індивідуально.

Чи синоніми поняття “творчість” і “креативність”?

Акоф і Вергара (Ackoff & Vergara, 1981) виділяють дві групи підходів до визначення творчості: орієнтовані на пошук джерел; орієнтовані на процес. До перших можна віднести: психоаналітичний підхід (творчість − результат внутрішньоособових конфліктів); гуманістичний (творчість − реалізація творчого потенціалу при усуненні внутрішніх і зовнішніх перешкод); підхід психометристів (творчий потенціал індивіда формується генетично і може бути визначений за допомогою тестів). Підходи другої групи характеризують позицію “ассоціаністів”, що вважають, що творчість людини є результат її здатності знаходити віддалені асоціації в процесі пошуку вирішення проблеми. Відповідно, існує думка про необхідність чіткого розмежування понять “творчість” і “креативність”. Так, Н.Ю.Хрящева і С.І.Макшанов під творчістю розуміють процес, що призводить до створення нового, а креативність розглядають як потенціал (внутрішній ресурс) людини. Під креативністю можна розуміти здатність людини відмовитися від стереотипних способів мислення (Guilford, 1967) або здатність виявляти нові способи вирішення проблем (Роджерс, 1990). В зв’язку з цим Сміт і Карлсон розглядають креативність як здатність приймати матеріал з сфери підсвідомості в сферу свідомість.

Творчість − це процес, а креативність − це здібність людини до творчості. Г.І.Ванюріхін підкреслює що “мислення управлінця повинне відповідати виклику часу і дозволяти творчо вирішувати проблеми економічного розвитку, як на рівні країни, так і на рівні підприємства”.

Креативність − здатність генерувати нестандартні ідеї, відходити від традиційних та усталених схем мислення, творчо розв’язувати проблемні ситуації.

Разом з тим необхідне уточнення понятійного апарату креативного менеджменту. На наш погляд, в сфері економіки доцільно замість терміну “творчі управлінські рішення” використовувати термін “креативні управлінські рішення”. Креативні управлінські рішення − це творчі рішення у сфері управлінської діяльності, процес розробки яких відрізняється творчим характером, а результати мають позитивні наслідки для колективу підприємства, його партнерів (зокрема споживачів) і суспільства в цілому.

Такі рішення в той же час можуть мати негативні наслідки для конкурентів.

Креативний менеджмент тісно пов’язаний з розвитком таких напрямів менеджменту, як:

управління персоналом,

стратегічний менеджмент,

інноваційний менеджмент,

“самоменеджмент”,

організаційною культурою підприємства,

маркетингом.

Очевидний зв’язок креативного менеджменту з наукою про методи технічної творчості, в якій креативні технології застосовуються з великим успіхом вже тривалий час і створений комплекс методів для розробки творчих рішень. Одним з перших їх творців був Альтшуллер, що розробив теорію вирішення винахідницьких завдань.

У сфері науково-технічної творчості існують три його рівня:

раціоналізація,

винахідництво,

відкриття.

Раціоналізація припускає поліпшення існуючих характеристик процесу або об’єкту,винахідництво − створення нового продукту (процесу) на базі існуючих знань, відкриття − створення нового знання, невідомого раніше, яке дозволяє створювати принципово нові продукти та процеси.

Перший рівень пов’язаний з використанням раціонального або конвергентного мислення,другий і третій − із застосуванням конвергентного, дивергентного, а також латерального мислення.

Відповідно в креативному менеджменті можна виділяти декілька видів рішень, заснованих на різних типах мислення, − раціональні, креативні та евристичні. При цьому евристичні рішення ґрунтуються на алгоритмізованому творчому мисленні. Особливий вид рішення складають інтуїтивні − раціональні та творчі одночасно. Що стосується “спалахів інтуїції”, то Е.Л.Файнберг розглядає їх як інтуїції-думки й інтуїції-припущення, що належать до різних сфер неусвідомлюваного психічного.

Для розробки і прийняття креативних рішень необхідний аналіз чинників, що визначають вибір класу і виду рішення в системі управління, і використання моделей ухвалення рішень з області теорії споживчої поведінки, перш за все моделі Вебстера і Уїнда.

У даній моделі виділено чотири основні групи чинників, що роблять вплив на ухвалення рішення компанією-покупцем: особові, міжособові, організаційні і чинники макросередовища. При цьому розрізняються об’єктивні чинники, що мають відношення до конкретного завдання, і чинники, що не мають відношення до неї (суб’єктивні чинники, що впливають на ухвалення рішень). До особових чинників перш за все відноситься кваліфікація співробітників, їх досвід в області вирішуваної проблеми. Разом з тим необхідно брати до уваги психологічні характеристики особи: здібність до використання різних типів мислення, розвиненість інтуїції, сприйняття, відношення до ризику, інновацій, очікування, мотивації, здібність до навчання і так далі. Міжособові чинники характеризують взаємини в колективі − в час і поза роботою. До організаційних чинників, що впливають на вибір управлінського рішення, слід віднести: формальні і неформальні аспекти корпоративної культури (зокрема прописані і обов’язкові правила і норми поведінки співробітників в процесі розробки і прийняття рішень), стандарти, що стосуються розробки і прийняття управлінських рішень, соціальну і екологічну політику організації. До чинників зовнішнього середовища відноситься вплив політичного, економічного, законодавчо-правового і технологічного середовища на процес ухвалення управлінських рішень.

Концепція управління креативним потенціалом організації базується на загальній теорії менеджменту, але акцентує увагу суб’єктів управління на проблемі використання її творчого потенціалу, творчого потенціалу всіх її співробітників при розробці і прийнятті управлінських рішень, на завданнях підвищення їх кваліфікації, впровадження в процес управління сучасних методів креативного мислення і ухвалення рішень, створення творчої атмосфери всередині колективу, стимулюючої розвиток процесу самореалізації і самоудосконалення співробітників.

Креативний потенціал організації можна визначити як здібності організації до ухвалення і реалізації креативних управлінських рішень, які сприяють досягненню поставлених організацією цілей і формування унікальних конкурентних переваг за рахунок використання власних і залучених ресурсів.

Слід підкреслити, що креативний потенціал компанії не є простою сумою креативних потенціалів її співробітників. Його використання характеризується синергетичним ефектом від реалізації креативного потенціалу співробітників і використання організаційно-економічного механізму розвитку цього потенціалу.

Управління креативним потенціалом в конкретній економіці вимагає регулярного аналізу креативного потенціалу організації, планування заходів щодо реалізації та розвитку цього потенціалу, відповідного контролю і оцінок ефективності використання креативного потенціалу організації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 3	\|	Креативність як невід’ємний компонент інтелектуального розвитку особистості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.