• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Соціально-економічний потенціал України і перспективи його розвитку.

Для прогнозування перспективи розвитку нашого суспільства та розробки національних цільових програм економічного і соціального розвитку України важливо оцінити стан соціально-економічного потенціалу і визначити перспективу його розвитку.

Складання таких програм спирається на прогнозі розвитку:

I- людського;

II- праце ресурсного;

III- науково-технічного потенціалів;

IV- інноваційно-інвестиційної діяльності.

На їх підставі обґрунтовуються конкретні напрямки і пріоритету розміщення і розвитку продуктивних сил держави на будь-який перспективний термін.

I. При визначенні перспектив розвитку пасажирського транспорту важливо вивчити демографічний стан нашого суспільства і чітко визначити реальні напрямки демографічного розвитку України. Для майбутнього розвитку держави важливе стратегічне значення має людський фактор, на який впливає народжуваність, смертність, міграція та склад населення.

Отже, для демографічної ситуації в Україні протягом трансформаційного періоду характерним є наступне:

А) падіння народжуваності;

Б) зростання смертності та стабілізація її рівня;

В) перехід до звуженого механічного відтворення (перевищення кількості вибулих над чисельністю прибулих);

Г) зменшення абсолютної чисельності населення.

А) Очікувані тенденції народжуваності не дають підстав до позитивних зрушень в демографічній ситуації країни на найближчу перспективу (до 2020 р.). лише після 2015р. при активізації державної політики в цьому плані можна розраховувати на доведення коефіцієнта народжуваності до рівня 1,35-1,45 дітей в розрахунку на одну жінку.

Для підвищення народжуваності необхідно реалізовувати, перш за все в економічній сфері, наступні заходи [13]:

- здійснювати поступове підвищення розмірів допомоги сім’ям на дітей до рівня мінімальної зарплати;

- проведення реформи системи оплати праці у бюджетній сфері з передбаченням витрат на виховання необхідної для сім’ї та суспільства кількості здорових дітей;

- впроваджувати систему надання житлових і споживчих кредитів молодим сім’ям із частковим їх погашенням при народженні дитини;

- модернізувати та розвивати на якісно новому рівні систему дитячого дошкільного виховання і ранньої освіти дітей.

Б) Очікувані тенденції смертності в перспективі до 2030 р. (згідно з прогнозними даними) дають підстави очікувати лише на незначне зменшення ймовірностей смерті через наступне:

- тенденції смертності довготривало матимуть хвилеподібний характер;

- суспільство має значні резерви зниження смертності у різних вікових груп населення (до працездатних, особливо працездатних);

- у населення відпрацювався самозахист, що допомагає адаптуватися населенню до складних соціально-економічних умов при подоланні затяжної кризи протягом тривалого періоду часу;

Дуже важливим для покращення демографічної ситуації, має реалізація ефективної державної політики щодо збереження і поліпшення здоров’я населення.

Для її вирішення необхідно:

- забезпечення необхідних розмірів фінансування програм охорони здоров’я населення;

- відновити практику профілактичних оглядів населення;

- запобігати поширення таких захворювань, як туберкульоз і ВІЛ/СНІД завдяки реформи системи охорони здоров’я і збільшення розмірів фінансування;

- підвищувати безпеку руху на транспорті;

В) Очікувані тенденції міграції населення полягають в наступному [14,15]:

- зменшення інтенсивності міждержавних міграційних зв’язків з країнами СНД малоймовірне через те, що вона вже досягла низького рівня;

- матиме місце зростання виїзду з України людей до країн Європи, Америки, а також до Австралії, Нової Зеландії і Ізраїлю;

- обсяг прибуття до України громадян із розвинутих країн світу збережеться на нинішньому незначному рівні;

- збережеться обмін громадян із афро-азіатських країн з метою прибуття їх до України на навчання і повернення їх додому після його закінчення;

- можливе збільшення (за оптимістичним варіантом прогнозу) повернення етнічних українців та представників депортованих народів з країн СНД.

Регулювання міграційних процесів на користь нашої держави необхідно здійснювати на державному рівні, для чого потрібно [13]:

- приєднатися Україні до відповідних конвенцій МОП, статей Європейської Соціальної Хартії та ратифікувати її;

- підписати угоди з іншими державами про працевлаштування громадян України в цих державах;

- підвищувати рівень життя населення України, що буде зміцнювати осілість наших громадян в державі і забезпечувати її привабливість для спеціалістів з інших країн.

Г) Кількість та склад населення України в перспективі буде визначатися в залежності від наступного [14,15]:

- потенціал демографічного зростання України вже вичерпано повністю, що унеможливлює не лише розширене, а і просте відтворення населення, в результаті чого кількість населення буде постійно зменшуватися;

- прогнозується тривалий процес старіння населення через низку народжуваність і зростання середньої тривалості життя у старших вікових груп;

II. Працересурсний потенціал України у період до 2015 року буде формуватися в залежності від:

- темпів нарощування позитивних змін в економіці країни,

-поліпшення трудової активності працездатного населення,

- перерозподілу трудових ресурсів між галузями економіки в залежності від структурних її змін,

- налагодження системи професійної перепідготовки кадрів для формування адаптаційних можливостей робочої сили,

- поліпшення безпечності підприємств робочою силою,

- детінізації зайнятості населення,

- дотримання підприємствами гарантій соціального захисту людей,

- підвищення ефективності заходів скорочення масового безробіття та інше.

Але слід враховувати реальні складнощі це:

- недоліки і масові порушення нормативно-правової бази щодо регулювання соціально-трудових відносин;

- зміни під впливом зовнішніх чинників в функціонуванні підприємств різних форм власності (посилення податкового і інфляційного тиску);

- зменшення інвестицій та інновацій та інше;

- підвищення вартості робочої сили та інше.

Через те, що загальна чисельність населення можливо буде скорочуватися швидше, ніж працересурсний потенціал, при прогнозуванні обсягів перевезень, особливо у внутрішньо міському і приміському сполученні, необхідно враховувати те, що попит на пасажирські перевезення теж буде зменшуватися але не пропорційно змінам чисельності населення [14,15].

III. Виведення України із глибокої кризи неможливо без вирішення проблеми результативної діяльності і використання новітніх технологій, для чого державі необхідно мати високо розвинутий науково-технічний потенціал. У економічному розвитку будь-якої держави важливу роль відіграє науково-технічний прогрес. Як свідчать результати наукових досліджень, понад 80% зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) здійснюється не за рахунок нового будівництва, а за рахунок впровадження новітніх технологій [15].

Причинами низького рівня інноваційної діяльності в державі є наступні:

- значне зменшення централізованих капітальних вкладень,

- високий рівень податків,

- складнощі в отриманні довгострокових кредитів,

- відсутність значних фінансів по регіонах та інше.

- недостатнє фінансування у промисловості і зменшення обсягів науково-дослідних робіт;

- виконання досліджень здійснюється науковими організаціями галузевого сектору складає 64%, академічного і вузівського – 10%, заводського – 6%;

- протягом трансформаційного періода відбулося різне старіння, скорочення чисельності наукових кадрів (майже на 50%), що продовжиться в майбутньому.

Тому необхідно не лише зберегти науковий потенціал в умовах затяжної економічної кризи, а і здійснити за короткий термін кардинальну перебудову науково-технічної і інноваційної діяльності. Тенденції в перспективному розвитку науково-технічного потенціалу держави будуть впливати на роботу всіх пасажирського транспорту, особливо регіонів основного їх зосередження.

IV. Зміна темпів інноваційної та інвестиційної діяльності в державі завдяки активному впровадженню новітніх наукових досягнень забезпечуватиме в перспективі стабільне соціально-економічне зростання в нашому суспільстві. Для цього державі необхідно терміново вирішити ряд задач [15]:

- надання пільгових кредитів і державних гарантій на закупівлю капіталоємного обладнання вітчизняного виробництва;

- концентрація державних фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках;

- реформування податкової системи з метою забезпечення фінансування модернізації економіки;

- розвиток вільних економічних зон для збільшення привабливості інвестування модернізації виробництва.

В результаті удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні будуть спостерігатися позитивні зміни [15]: підвищуватиметься зайнятість населення, його соціальна захищеність і матеріальна забезпеченість, надходження до бюджету, кількість підприємств-споживачів інвестиційної продукції. Через те, що в Дніпропетровській , Донецькій, Харківській, Львівській, Київській областях та м. Києві зосереджена більшість пріоритетних галузей економіки, напевно в цих регіонах слід передбачати реалізацію значних інвестицій, що призведе до зростання потреби в переміщенні людей і удосконалення пасажирського транспорту.

Підвищення життєвого рівня населення на найближчу перспективу повинно стати одним із головних напрямів суспільно-економічного розвитку нашої держави.

З 2000 р. в Україні спостерігається зростання важливого макроекономічного показника розвитку держави (валовий внутрішній продукт), що дає можливість оцінити рівень життя населення. Але реальна середня заробітна плата і грошові доходи змінюються зовсім по-іншому. Тому, незважаючи на наявність сприятливих чинників економічного зростання в Україні, не має твердої впевненості на позитивні зрушення в життєвому рівні населення.

Слід звернути увагу на ту обставину, що протягом трансформаційного періоду населення України досить часто, спираючись на власний розум і сили, навчилося адаптуватися до складних соціально-економічних умов і подолання складнощів, заподіяних затяжною економічною кризою. Це підсилює сподівання на позитивні зрушення в життєвому рівні людей в майбутньому, що призведе до зростання обсягів пасажирських перевезень, які згідно з прогнозом до 2015 р. в порівнянні з рівнем 2003 р. збільшаться на 38,2% [14].

Читайте також:

1. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
2. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
3. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
4. А/. Верховна Рада України.
5. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
6. Аграрні закони України
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
10. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
11. Адміністрація Президента України
12. Адреси бібліотек України

Переглядів: 942