Класифікація податків та зборів.

Відмінності мита і зборів від податків.

Законодавство України робить розмежування між податками, зборами, митами. Бо, попри схожість цих механізмів, вони мають чіткі відмінності.

Мито і збір відрізняються від податків:

1. Значенням. Податкові платежі забезпечують близько 80% надходжень у дохідну частину бюджету, інші види відрахувань — менше.

2. Метою. Податки мають задовольняти потреби держави, а мито, збір - певні потреби чи витрати установ.

3. Обставинами. Податки є безумовними платежами, а мито, збір сплачуються у зв'язку з послугою, наданою платникові державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.

4. Характером обов'язку. Сплата податку пов'язана з чітко вираженим обов'язком платника; мито і збір характеризуються певною добровільністю його дій і іноді не регулюються відносинами імперативного характеру.

5. Періодичністю. Збори, платежі, мито часто є разовими, і сплата їх здійснюється без визначеної системи; податки характеризуються певною періодичністю.

Відмінності за періодичністю зумовлені двома підходами:

- періодичністю сплати (збори, мито - одноразова сплата, податки - певна періодична сплата);

- періодичністю дій (збори, мито прямо залежать від кількості дій, що породжують зобов'язання щодо сплати, податки — чітко не пов'язані з періодичністю дій, наприклад, періодичність сплати податку із власників транспортних засобів не пов'язана з характером використання транспортного засобу).

6. Відносини відплатності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).

Отже, збори і мита, на відміну від загальних податкових платежів, мають індивідуальний характер, їм завжди властиві спеціальна мета і спеціальні інтереси.

Раніше основним критерієм розмежування мита і збору було надходження коштів: якщо з бюджет - мито, якщо на користь організації - збір. Нині акценти дещо змістилися: збір — платіж за володіння особливим правом; мито - плата за здійснення на користь платників юридично значущих дій.

Податки та збори можна класифікувати за кількома підставами:

1. За компетенцією органу, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території:

- загальнодержавні — податки які встановлюються ВРУ, вводяться в дію винятково законом і діють на всій території держави;

- місцеві - податки, перелік яких установлює ВРУ і які вводяться в дію нормативними правовими актами представницьких органів місцевого самоврядування, діють на території відповідних територіальних утворень.

2. За каналом надходження. Відповідно до бюджетної системи України податки надходять у бюджети різних рівнів, на підставі чого можна поділити їх на закріплені й регулюючі. Специфіка такого поділу податків визначається змістом бюджетної системи України. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України вона є сукупністю Державного бюджету України і місцевих бюджетів. Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закріплених виділяють податки, що надходять до 1) Державного і 2) місцевого бюджетів. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях, що відповідають бюджетному законодавству. Суми відрахувань по таких податках безпосередньо зараховуються у Державний бюджет і бюджети інших рівнів і визначаються при затвердженні кожного бюджету.

Можна дещо деталізувати цю групу податків, поділивши їх на: державні, що цілком надходять до Державного бюджету; місцеві, що цілком надходять до місцевого бюджету; пропорційні, що розподіляються між бюджетами у певній пропорції.

3. За платниками:

- Податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т.д.);

- Податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, і т. д.);

- Змішані - коли платниками можуть бути і юридичні, і фізичні особи (наприклад збір за першу реєстрацію транспортного засобу, земельний податок та інші.)- Змішані податки можна поділити на такі, що визначаються:

- наявністю певних матеріальних благ (наприклад транспортний засіб, ділянка землі тощо);

- діяльністю платників (ПДВ).

4. За формою оподаткування:

- Прямі (прибутково-майнові) - стягуються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта оподаткування, враховуються в ціну товару і сплачуються виробником чи власником. Прямі податки, у свою чергу, поділяють на:

1. особисті - сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

2. реальні (від англ. real -майно) - сплачуються з майна, в основі якого лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід,

- Непрямі (на споживання) - стягуються в процесі витрат матеріальних благ, визначаються розміром споживання, у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. За непрямого оподаткування формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), який виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останній є реальним' платником. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних при поділі податків на прямі й непрямі: за прямого оподаткування -юридичний і фактичний платники збігаються, за непрямого - ні.

Ще одну важливу обставину варто враховувати, поділяючи податки на прямі і непрямі, — їх участь в утворенні ціни. Якщо прямі податки закладаються в ціну на стадії виробництва (у виробника), то непрямі—тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни виробництва товару.

5. За способом справляння:

- Часткові (кількісні) - установлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його можливості щодо сплати. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників.

- Розкладкові (репартаційні) — нараховуються на цілу корпорацію платників, які самостійно остаточно розподіляють між собою податковий тягар. Історично це перша форма стягування податків, що проходила кілька етапів 1)встановлення загальної суми потреби держави в доходах; 2) розподіл цієї суми між територіальними одиницями; 3) розподіл її між платниками. Тепер її застосовують на місцевому рівні.

6. За характером використання:

- Загального призначення - використовувані на загальні цілі, без конкретизації заходів чи витрат, на які їх витрачають (фактично це і є дійсні податки).

- Цільові - що зараховуються до цільових фондів і призначені для цільового використання. Зазвичай одним із основних ознак податків є нецільовий характер, проте цільові платежі мають низку позитивних моментів: психологічний; ув'язування витрат і доходів від визначених видів діяльності; певна незалежність конкретного державного органу.

7. За періодичністю справляння:

- Разові — їх справляють один раз протягом визначеного часу (найчастіше - податкового періоду) при виконанні певних дій (збір за першу реєстрацію транспортного засобу; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Здебільшого ці податки мають характер зборів.

- Систематичні (регулярні) - стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, щоквартально).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції податку.	\|	Правовий механізм податків та його елементи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.