• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розвиток історичного краєзнавства як спеціальної галузі знання.

З навчальної дисципліни «Історичне краєзнавство» для студентів історичного факультету спеціальностей «Історія і правознавство», «Історія і географія» денної форми навчання (форма контролю - екзамен), ІІІ семестр.

1. Розвиток історичного краєзнавства як спеціальної галузі знання.

2. Об'єкт, предмет і завдання історичного краєзнавства.

3. Джерела історичного краєзнавства (загальна характеристика).

4. Зв'язок історичного краєзнавства з іншими науками і спеціальними історичними дисциплінами.

5. Роль та місце історико-краєзнавчих досліджень в теорії і практиці історичного пізнання. Особливості історико-краєзнавчих (локальних) досліджень.

6. Методологічні основи та функції історичного краєзнавства.

7. Початок історико-краєзнавчих досліджень українських земель у II пол. XVIII ст.

8. Розвиток історико-краєзнавчих досліджень в Галичині (Прикарпатті ) у XIX - на початку XX ст..

9. Харківська історико-краєзнавча школа та її роль у розвитку історичного краєзнавства у Х1Х - на початку ХХ ст.

10. Київська історична школа та її вплив на розвиток історичного краєзнавства у другій половині XIX - на початку XX ст.

11. Історико-краєзнавчі дослідження Волині (ХІХ - на початку ХХ ст.)

12. Історико-краєзнавчі дослідження Поділля (ХІХ - на початку ХХ ст.)

13. Історико-краєзнавчі дослідження Чернігівщини та Полтавщини у ХІХ - на початку ХХ ст.

14. Історико-краєзнавчі дослідження Придніпров'я (XIX - на початку XX ст.).

15. Історико-краєзнавчі дослідження Південної України у XIX - на початку XX ст.

16. Історико-краєзнавчі дослідження Криму у XIX - на початку XX ст.

17. Південно-західний відділ Російського географічного товариства як центр історичного краєзнавства.

18. Журнал «Київська старовина» (1882-1907) - наукове видання з історичного краєзнавства.

19. Відомі українські краєзнавці ХІХ - початку ХХ ст.

20. Створення Українського комітету краєзнавства (УКК) та його діяльність.

21. Діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців (ВСК).

22. Піднесення краєзнавчого руху в Україні в 20-ті роки ХХ ст. Форми краєзнавчих організацій.

23. Історичне краєзнавство України у 30-ті роки ХХ ст.

24. Розвиток історичного краєзнавства радянської України у 40-ві - на початку 50-х років XX ст.

25. Історичне краєзнавство України у 60 - 70-ті роки ХХ ст.

26. Розвиток історичного краєзнавства України у 80 - 90-ті роки XX - на початку XXI ст.

27. Створення та діяльність Українського товариства охорони яток історії¢пам та культури (УТОПіК).

28. Українське історичне краєзнавство в діаспорі.

29. Створення та діяльність Національної спілки краєзнавців України.

30. Сучасний розвиток історичного краєзнавства на Дніпропетровщині.

31. "Історія міст і сіл Української РСР" та її вплив на піднесення краєзнавчого руху та розширення краєзнавчих досліджень.

32. Історико-краєзнавчі дослідження Криворіжжя (ХІХ-ХХІ ст.)

33. Методи історико-краєзнавчих досліджень.

34. Історичне краєзнавство у вищих навчальних закладах. Підготовка студентів до історико-краєзнавчої роботи.

35. Основні етапи підготовки екскурсії на історико-краєзнавчу тематику.

36. Музей як центр історико-краєзнавчих досліджень.

37. Підготовка історико-краєзнавчих експедицій в загальноосвітньому закладі І-ІІІ ступеня.

38. Використання історико-краєзнавчого матеріалу на уроках історії.

39. Організація роботи та основні напрями діяльності шкільного історико-краєзнавчого музею.

40. Методологія збору етнографічного історико-краєзнавчого матеріалу.

41. Історико-краєзнавчі періодичні видання.

42. Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.

43. Історико-краєзнавча робота музейних установ.

44. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищих закладів освіти в галузі історичного краєзнавства.

45. Шкільне краєзнавство як галузь загального краєзнавства, його роль у навчально-виховному процесі.

46. Історичне краєзнавство у навчальному процесі (на уроках історії, факультативних заняттях).

47. Історичне краєзнавство у позакласній роботі.

48. Історичне краєзнавство у позашкільній роботі.

49. Польові дослідження з історичного краєзнавства.

50. Шкільний історико-краєзнавчий музей.

51. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток виробничої діяльності людини.

52. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток релігійної культури.

53. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток матеріальної культури.

54. Історико-краєзнавчі дослідження археологічних пам'яток.

55. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток музичної культури.

56. Історико-краєзнавчі дослідження усних джерел з історії краю.

57. Основні форми позакласної історико-краєзнавчої роботи.

58. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток мистецтва.

59. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток архітектури.

60. Класифікація писемних джерел історичного краєзнавства.

61. Історико-краєзнавчі дослідження історико-революційних пам'яток.

62. Методика підготовки історико-краєзнавчої екскурсії.

63. Методика організації роботи шкільного історико-краєзнавчого гуртка.

64. язок¢Взаємозв історичного краєзнавства і туризму.

65. Археологічні дослідження Криворіжжя.

66. Кривий Ріг у першій половині ХХ ст.

67. Культура Криворіжжя ХХ ст.

68. Розвиток гірничої промисловості Криворіжжя в ХІХ ст.

69. Криворіжжя у другій половині ХХ ст. - на поч. ХХІ ст.

70. Історія Криворізького державного педагогічного університету.

Розвиток історичного краєзнавства як спеціальної галузі знання.

Загалом на краєзнавство існують різні погляди. На потрійному трактуванні терміну „краєзнавство” свого часу ще наголошував і К.Дубняк, зауважуючи, що „...1) краєзнавство – це тільки метода наочно студіювати природничі й економічні науки; 2) краєзнавство – це пропедевтичний курс елементарної шкільної географії («родиноведение»); 3) краєзнавство – не тільки метода, але й самостійне, цілком визначене коло систематичного знання зі своєю власною методою”. На науковій компоненті краєзнавства на початку ХХ ст. наголошував П.Тутковський. Він вперше серед українських вчених, визначаючи предмет географії, її зміст і методи дослідження, серед останніх чільне місце відводив науковим краєзнавчим дослідженням. Більшість його праць були написані на матеріалах безпосередніх краєзнавчих вишукувань різних регіонів України. Помітний вклад у наукове та науково-популярне краєзнавство здійснив І.Тесля.

Щодо першого, то йому присвячені нариси в „Енциклопедії Українознавства”. Не менш важливим складником краєзнавства (ніж наукове та науково-популярне) є шкільне краєзнавства. Його основи були закладені С.Рудницьким із виходом шкільного підручника у 1919 р.. Необхідність існування такого напряму в школі обґрунтовувалися С.Русовою. З-поміж інших авторів підручників для вивчення рідного краю відзначимо М.Дольницького, В.Січинського, В.Дорошенка та ін. Виходячи з такої різноманітності складових краєзнавства, можна погодитися із позицією К. Дубняка і Ф.Матвієнко-Гарнаги, що воно є синтетичною наукою. На думку першого, краєзнавство повинно досліджувати „стан засобів виробництва та продукційних сил у певному територіальному районі”. Отже, його змістом, як єдиної синтетично-географічної науки, вимальовуються: - а) природа території, як той фундамент, що на ньому базується народне господарство території; б) людина, як та сила, що використовує природу території, впливає на неї, планує своє господарство, виходячи з властивостей і особливостей природи території...; в) економіка території, іншими словами, виробничий ефект дії людини на природу”. Ф.Матвієнко-Гарнага пояснює синтетичність краєзнавства його особливістю, наголошуючи, що воно є „міжнауковою наукою”. Іншими словами, тут зауважується на його міждисциплінарному характерові.

Отже, краєзнавство, виходячи зі своєї сутності, може бути структуроване на різноманітні складові, які виокремлюватимуться, опираючись на різні підходи до дисперсизації.

Хоча географічне краєзнавство формально виступає основою загальної побудови краєзнавства, часово найрозвиненішим (за сумарною кількістю досліджень) є його історична складова. Від кінця 80-х рр. ХХ ст. доволі багато було проведено дисертаційних досліджень істориками на історико-краєзнавчу тематику, яка охоплювала або територію всієї України, або її окремих історико-географічних регіонів - Баженов Л.В., Гаврилів Б.М., Канюса А.М.

Роки незалежності в Україні ознаменувалися бурхливим розвитком спеціальних історичних дисциплін, в рамках яких створювалася емпірична база сучасного регіонознавства, відпрацьовувалися відповідні методологічні підходи. Особливо відчутні зрушення сталися у галузі джерелознавства (Я.Калакура, С.Макарчук, С.Павленко, П.Сохань), архівознавства (Г.Боряк, І.Матяш), історичної географії та картознавства (Я.Дашкевич, Р.Сосса), соціотопографії (М.Капраль). Проблеми історико-географічного районування з акцентом на питаннях адміністративно-територіального устрою були у фокусі дослідницької уваги В.Горобця, А.Гурбика, М.Дмитрієнко, М.Крикуна. Критерії районування України на різних історичних етапах запропонували В.Горбик та П.Скрипник.

Переглядів: 1949