• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Райони розміщення текстильної промисловості.

Тема: Вступ. Класифікація швейних матеріалів

1. Предмет матеріалознавства і задачі текстильної промисловості.

2. Класифікація швейних матеріалів і вимоги до одягу. Одяг є предметом першої необхідності людини і являє собою сукупність речей, захищаючих тіло людини від зовнішнього середовища і прикрашаючих його.

Класифікація одягу.

- по матеріалу (трикотаж, тканина, шкіра, хутро).

- по статєво-віковій ознаці(жіночій, чоловічий, дитячий).

- по сезону (літній, демісезонний, зимовий одяг).

- по призначенню (побутовий, спеціальний одяг, спортивний).

- з умов експлуатації (білизна, легкий одяг, верхній одяг, головні убори).
Предметом швейного матеріалознавства є всебічне вивчення матеріалів, які

використовуються для виготовлення одягу.

Знання властивостей матеріалів є текстильна, трикотажна, шкіргалантерейна і хутрова промисловості.

Задачі текстильної промисловості:

1. Покращити якість тканини;

2. Розширити асортимент;

3. Підвищити технічний та естетичний рівень тканин, надійність в експлуата­
ції.

4. Покращити якість фурнітури.

Райони розміщення текстильної промисловості.

Бавовна- Середня Азія, Азербайджан, Південна Америка, Туреччина, Болга­рія.

Льон-- Україна, Білорусь, Прибалтика, Середня смуга Росії, Франція, Голлан­дія, Польща.

Вовна- Україна, Молдова, Кавказ, Середня Азія, Іспанія^ Аргентина, Австра­лія.

Натуральний шовк- Україна, Крим, Кавказ, Середня Азія, Японія, Індія, Ки­тай.

Класифікація швейних матеріалів:

- основні (тканини, неткані матеріали, дубльовані матеріали, трикотаж, натуральне та штучне хутро, шкіра).

- підкладкові (б/п, штучні, синтетичні).

- прикладкові(бортові тканини, неткані (флізелін), клейові).

- утеплюючи (хутро, ватин, паралон, синтепон).

- матеріали для з'єднування деталей одягу (швейні, нитки, клей).

- фурнітура для оздоблювання(стрічки, шнури, мереживо).
Вимоги до одягу:

1. Гігієнічні вимоги (теплозахисні властивості, повітропроникність, гігроскопічність, здатність не стримувати рухи, не заважати диханню і кровообігу).

2. Технічні (це механічні властивості тканин (сипучість, прорубування, тощо).

3. Естетичні (відповідність моді, стилю).

4. Економічні (вартість тканини, термін використання, легкість догляду).

Матеріалознавство - це наука, яка вивчає будову, властивості, асортимент та якість матеріалів для одягу та їх зміни внаслідок різних впливів при виготовленні швейних виробів та їх експлуатації. Крім того, матеріалознавство дає рекомендації з раціонального та економного використання матеріалів в швейному виробництві.

Для виготовлення одягу використовується велика кількість різноманітних матеріалів, які відрізняються структурою, властивостями, способом виготовлення.

Матеріали, які використовуються при виготовленні одягу, поділяються на текстильні та нетекстильні. Найбільш широко використовуються текстильні матеріали, які виробляють з пряжі та ниток - продукції текстильних виробництв. Це тканини, трикотажні та неткані полотна, швейні нитки. Нетекстильні матеріали випускають підприємства інших галузей промисловості. Це такі матеріали як: штучні шкіри, плівки, матеріали з плівковими покриттями, клеї, натуральні шкіри та хутро.

Всі матеріали, які використовуються в швейному виробниц­тві при виготовленні одягу, поділяються на групи за призначенням:

1. Основні матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей верху швейного виробу.

2. Підкладкові матеріали - матеріали для виготовлення деталей підкладки в верхньому одязі (тканини та трикотажні полотна).

3. Утеплювальні матеріали - матеріали для теплоізоляційних прокладок в одязі (ватини, хутро, пух, поролон та інші).

4. Прокладкові матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей прокладки в одязі для надання їм необхідної жорсткості та форми (тканини, неткані полотна, тасьми, стрічки та інші).

5.Матеріали для з єднання деталей одягу (швейні нитки, клейові матеріали)

6. Оздоблювальні матеріали - матеріали для декоративного оздоблення одягу (мереживо, стрічки, тасьми, шнури, сутаж та інші.).

7. Фурнітура - допоміжні вироби для застібок в одязі та для його оздоблення (ґудзики, тасьма - блискавка, кнопки, гачки, петлі, пряжки та інші).

Для правильного та раціонального використання матеріалів необхідно знати властивості цих матеріалів, вміти визначати ці властивості.

Одяг повинен задовольняти певним вимогам: гігієнічним, технологічним, естетичним та економічним.

Гігієнічні вимоги до одягу - це вимоги з гігроскопічності, повітряпроникливості, інерції до забруднення, теплозахисних якостей і таке інше. Гігієнічні вимоги до одягу визначаються його призначенням.

Технологічні вимоги до одягу - це вимоги до механічних та фізичних властивостей матеріалів, які виявляються в процесі виготовлення одягу. Це такі властивості матеріалів як міцність, видовження внаслідок розтягу, драпірування, жорсткість, розсу­нення ниток в швах, обсипання ниток та інші. Пошиття одягу виконується за затвердженими методами обробки. Одяг має бути міцним, стійким до прання та хімічної чистки; мати високу міцність фарбування, високу формостійкість і зберігати ці основні якості в процесі експлуатації.

Естетичні вимоги до одягу спрямовані на забезпечення високої якості оформлення зовнішнього виду матеріалів у відповідності зі стилем, напрямком моди, національними традиціями. Одяг має бути модним, красивим, зручним.

Економічні вимоги до одягу характеризуються вартістю матеріалів, строками служби швейного виробу та легкістю догляду за ним в процесі експлуатації.

Основними постачальниками матеріалів для одягу є текстильна та трикотажна промисловості; промисловість штучних шкіряних матеріалів та матеріалів з плівок; текстильно-галантерейна та хутряна промисловості. Але головним постачальником є текстильна промисловість. Обсяги виробництва тканин та трикотаж­них полотен постійно збільшуються, значно поновлюється асортимент та поліпшується якість тканин. Випускаються тканини нових структур з новими різноманітними спецоздобленнями, які поліпшують зовнішній вигляд та властивості тканин.

Постійно зростає і поширюється сировинна база текстильної промисловості, значне місце в ній займають хімічні волокна.

Матеріалознавство є однією з спеціальних наукових дисциплін, які необхідні для підготовки спеціалістів для швейної промисловості.

Курс матеріалознавства тісно пов'язаний з рядом суміжних наукових дисциплін: хімією (особливо з фізико-хімією полімерів), фізикою, математикою, а також з іншими спеціальними дисциплінами за фахом: технологією, конструюванням та моделюван­ням одягу.

При вивченні курсу матеріалознавства майбутні спеціалісти надбають знання зі структури та властивостей матеріалів, навички та вміння обґрунтованого вибору матеріалів для швейного виробу, оцінки якості матеріалів за стандартними методиками, а також правильного формулювання вимог до матеріалів. Глибокі знання основ матеріалознавства, вміле використання цих знань -одна з умов поліпшення рівня якості швейних виробів.

Переглядів: 479