Наскільки ви згідні прийняти наведене тут порівняння науки та мистецтва? Чи погоджуєтесь ви із тим, що мистецтво є своєрідною популяризацію знання?

"Свідомість, що не досягнула ступеня поняття, думки, є почуттям. В науці почуттю не належить провідного місця, тому, що предмет та ціль науки − поняття, теорії. В мистецтві почуття має провідне місце, оскільки предмет та мета мистецтва − краса, вишукане, для якого достатньо враження поза теорією. Наука − це поняття про природу, відтворення дійсності в поняттях; мистецтво − відтворення дійсності через наслідування".

(М.Огарьов)

Зверніть увагу на наведене порівняння предмета, засобів, мети та способів дії науки та мистецтва. Доповніть ці міркування своїми спостереженнями щодо співвідношення науки та мистецтва.

"Доки ми не визнаємо, що в глибинах людської душі присутнє прагнення пізнання, що усвідомлюється як обов'язок, ми завжди будемо схильні розчинити це прагнення у ніцшевській волі до влади. А тому будемо знову звинувачувати науку в усіх гріхах, витоки яких, звичайно, лежать не у прагненні до пізнання, а у прагненні до зла та застосуванні зброї... Аналіз людської свідомості не повинен приводити нас до звинувачення наукових методів...".

(Г.Башляр)

На які аспекти пізнання звертає увагу Г.Башляр, протиставляючи їх один одному? Якою мірою виправдане таке протиставлення? Що може бути основою для розрізняння прагнення до пізнання та до зла? Чи згідні ви із тим, що саме прагнення пізнавати має завжди лише позитивне значення?

"Ми живемо в епоху... найбільшого перелому. Філософська думка виявилась безсилою у справі запровадити в людстві духовну єдність. Духовна єдність релігії виявилась утопією... Релігійна думка розпалась на множину течій. Безсилою виявилась і державницька думка... І як раз в цей час... з'явилась у ясній реальній формі можлива для створення єдності людства сича − наукова думка, що переживає надзвичайний вибух творчості. Вона виявилась... у новій формі: з одного боку, у формі логічної обов'язковості та логічної незаперечності її основних досягнень, та, по-друге, у формі... охоплення нею всього людства".

(В.Вернадський)

Зверніть увагу на характерне переконання у всемогутності науки. У чому вбачає автор уривка силу науки? Чи згідні ви із таким її розумінням? Якою мірою виправдане протиставлення науки іншим сферам духовної діяльності − філософії, релігії, державній думці?

"Наука за самою своєю сутністю постає інтелектуальною діяльністю, мета якої полягає в точному та ретельно розробленому описуванні та поясненні об'єктів, процесів та взаємозв'язків, що існують у природі. Наукове знання тою мірою, якою воно постає реальніш та обґрунтованим, відкриває та своїми систематичними твердженнями накопичує істинні риси зовнішнього світу".

(М.Малкей)

Засвойте найперші та найважливіші риси науки, акцентовані в наведеному фрагменті, а також спробуйте виділити певні обмеженості такого − в принципі класичного бачення науки.

"У людському пізнанні, яке, хоча й розгортається в індивідуальній свідомості, за своїм значенням постає надіндивідуальним. Світло Христа постає тою силою, яка перш за все формує сам задум пізнання: ми бачимо світ завдяки світлу Христа, тобто бачимо не поверхню світу, а його глибину та гармонію... Тому задум пізнання є ніщо інше, як інтуїція смислу, інтуїція злагодженості світу, що переростає у потребу ближче охопити цей смисл".

(В.Зеньковський)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Які із наведених версій осмислення пізнання видаються вам найбільш виваженими? Чому? Які з них можна вважати власне філософськими?	\|	Який вид пізнання подається в даному твердженні як найперший та вирішальний для всього пізнання взагалі? Прокоментуйте наведені положення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.