Похідні класи на прикладі векторів

Визначимо вектор, якому користувач може задати межі індексу:

class vec: public vector {

int low, high;

public: vec )int, int);

int &elem(int);

int &operator [ ] (int);

};

Задання класу vec в якості : public vector, означає, по-перше, що це є вектор. По-друге, тип vec має (наслідує) всі властивості типу vector на додаток до властивостей, які оголошені спеціально для нього. Відповідно, vector– базовий клас для vec і навпаки, vec– похідний від vector.

Клас vec модифікує клас vector завдяки наявності іншого конструктора, що вимагає від користувача задати дві границі індексу, а не розмір, і завдяки власним функціям доступу elem(int)та operator [ ] (int). elem( ) класу vec легко описати в термінах elem( )класу vector:

int &vec: : elem(int i)

{ return vector : : elem(i-low);

}

Оператор дозволу області дії : : використовується, щоб уникнути безкінечної рекурсії при виклику vec: : elem( ) з самого себе.

Масиви об’єктів

Масив може зберігати будь-які об’єкти, як вбудовані так і створені користувачем. При оголошені масиву компілятору повідомляється тип та кількість об’єктів. Це дозволяє виділити ділянку пам’яті необхідного розміру. Компілятор визначає розмір пам’яті, що необхідний для одного елементу масиву (об’єкту), на основі оголошення класу. Щоб об’єкти можна було створити при оголошені масиву, клас повинен володіти стандартним конструктором, який не отримує ніяких аргументів.

Доступ до даних-членів об’єктів, що знаходяться в масиві, відбувається в два етапи. Спочатку, використовуючи оператор індексу ([ ]) ідентифікується елемент масиву, а потім з допомогою оператора крапки (.) отримується доступ до певної змінної-члену.

Наприклад:

Cat litter[5];

int I;

for (i=0; i<5; i++)

litter[i].SetAge(2*i+1);

Цикл встановлює вік кожного з п’яти об’єктів класу Cat в масиві.

Масиви вказівників

До тепер обговорювались масиви, елементи яких розміщалися в стеку. Але розмір стеку значно менший за об’єм динамічної пам’яті. Тому можна оголосити об’єкти масиву в динамічній пам’яті, а в самому масиві зберігати лише вказівники на них. Це значно зменшує об’єм стекової пам’яті, що використовується.

Наприклад,

Cat *Family[500];

int i;

Cat *pCat;

for (i=0; i<500; i++)

{

pCat = new Cat;

pCat -> SetAge(2*i+1);

Family[i] = pCat;

}

Масив Family включає 500 вказівників на об’єкти класу Cat. В циклі створюється в динамічній пам’яті 500 нових об’єктів класу Cat і для кожного з них встановлюється вік в два рази більший за його номер +1. Потім вказівники заносяться в масив.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.