Порядок надання кредиту

Першочерговим завданням, яке постає перед кредитоотримувачем, є звернення в банк.

Звернення до банку може бути оформлене у вигляді листа, клопотання, заявки (посилання) чи іншого документа, форма якого може встановлюватися самим банком. У заявці необхідно зазначити суму кредиту, його призначення, строки погашення та форма забезпечення.

Основні документами, які вимагають банки (посилання):

- документи, що підтверджують факт реєстрації підприємства у відповідних органах(свідоцтво про державну реєстрацію підприємства, копії установчих документів, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість тощо) та інша офіційна інформація про підприємство і про повноваження відповідних осіб виступати від його імені;

- документи про фінансовий стан підприємства та його платоспроможність(виписка про рух коштів, декларації та інша фінансова звітність), про наявність власного майна та ін.;

- кредитна історія позичальника (інформація про повернення ним попередніх кредитів);

- бізнес-план, фінансове обґрунтування, графік використання кредиту та інші документи, необхідні для оцінки ефективності використання кредиту;

- копії контрактів чи протоколів про наміри, які будуть укладені чи укладаються відповідно до бізнес-плану;

- документи, які підтверджують забезпечення кредиту (гарантії, договір страхування чи ін.), свідоцтво про право власності на предмет застави та ін.

Обсяг документів залежить від того, чи вперше позичальник бере кредит у конкретного банку, від суми кредиту, від того, на які цілі береться кредит та від інших обставин.

Отримавши всі документи, необхідні для видачі кредиту, працівник банку, який відповідає за даний проект, проводить аналіз клієнта, з метою визначення його відповідності вимогам банку.

Якщо всі документи відповідають вимогам банку і містять повну інформацію про діяльність клієнта, банк приймає позитивне рішення про видачу позики і настає наступний етап - оформлення договору.

Відповідно до такого договору позичальник бере, а кредитодавець надає кредит. Договір повинен містити такі реквізити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності:

3) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, її адресу:

4) найменування місця знаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Позичальник повинен використовувати кредит виключно на заявлені потреби, зафіксовані в кредитному договорі. Якщо кошти будуть використані на інші цілі, це може бути підставою для розірвання кредитного договору.

За законодавством України банкам забороняється надавати кредити, які не забезпечено гарантіями. Тому, готуючись до придбання кредиту, варто подумати про те, які саме гарантії повернення кредиту можна надати. Законодавство України та практика знають такі форми забезпечення виконання зобов'язань із поверненню кредиту:

1. Застава- найбільш поширений спосіб забезпечення виконання зобов'язань. Відповідно до неї банк або інший позикодавець у разі неповернення кредиту має право одержати належну йому суму з вартості майна, яке перебуває у заставі.

- іпотека- застава землі або нерухомості;

- застава товарів в обороті та переробці- застава сировини, напівфаб рикатів, комплектуючих виробів, готової продукції тощо.;

- заклад аналогічний до застави, проте відрізняється тим, що предме том закладу є рухоме майно, яке переходить у володіння позикодавця до повер нення заборгованості;

- застава майнових прав- це застава прав вимоги позичальника до третіх осіб;

- застава цінних паперів.

Застава обов'язково оформляється письмовим договором та у визначених законом випадках підлягає реєстрації.

2. Гарантія-полягає у тому, що третя особа - громадянин або суб'єкт господарської діяльності - зобов'язується перед кредитодавцем відповідати за повернення заборгованості, якщо позичальник не поверне кредит у встановлений строк. Гарантія може обмежуватися певною сумою і надається у письмовій формі.

3. Порукає аналогічною до гарантії, проте укладається відносно зобов'язань фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю. При поруці кредитор може звертатися з вимогою про повернення заборгованості як до боржника, так і до поручителя, тобто до того, хто надав поруку.
4.Страхування ризику неповернення кредитувиникає лише на підставі договору зі страховою організацією. У разі неповернення кредиту страхова організація зобов'язується виплатити суму відповідно до умов договору страхування.

Кредити надаються на комерційних засадах, тобто за користування ними сплачується плата у формі відсотку від суми кредиту. Розмір відсотку встановлюється банком та закріплюється у кредитному договорі, проте залежить від строку, на який надається кредит. Чим більший строк, тим менший відсоток і навпаки, чим менший строк, тим відсоток більший.

В залежності від строку надання кредиту розрізняють короткостроковий кредит (до 1 року), середньостроковий(до 3 років) та довгостроковий (від 3 років). Перебіг цього строку починається з моменту зарахування коштів на рахунок позичальника. У разі закінчення строку надання кредиту позичальник повинен повернути наданий йому кредит та сплатити відсоток за користування ним.

Варто пам'ятати: забороняється одержувати кредит для покриття збитків від господарської діяльності позичальника, а також на формування та збільшення статутного фонду підприємства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.