Антимонопольне законодавство України

У лютому 1992 р було прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» У 1993 р Верховна Рада України прийняла також Закон «Про Антимоно-польний комітет України» Порядок розі ляду справ Антимонопольним комітетом (АМК) визначаюгь Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджені 1994 р Законодавство України визнає фірму монополістом, коли її частка на ринку певною продукту перевищує 35 % Ця цифра для окремих виробнищв може бути

знижена Антимонопольним комітетом. Закон ураховує гри і руни порушень антимонопольного законодавсгва: 1) зловживання монопольним становищем на ринку: 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.

За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:

майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців — юридичних осіб; розмір нп'рафу залежить від виду порушення. Застосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем;

оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, позбавлення ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.

Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.

У 1997 p. основними видами порушень антимонопольного законодавства України були зловживання монопольним становищем і недобросовісна конкуренція, а головними порушниками —суб'єкти природних монополій та представники органів державної влади.

Розподіл штрафів за видами порушень мав такий вигляд: зловживання монопольним становищем — 64,5 %; недобросовісна конкуренція — 6 %; неправомірні угоди — 2 %; дискримінація органами державної влади — 0,5 %; неподання інформації та невиконання рішень АМК — 27 %.

Незважаючи на певну стабілізацію ситуації з виконанням вимог антимонопольного законодавства в Україні, кількість порушень цих вимог у 1997 p. становила 7,96 на 1 млн жителів. Це значно перевищує відповідний показник у країнах з розвинутою ринковою економікою (Франція —0,71; Італія — 1,8) та у ряді країн з перехідною економікою (Польща — 2,2; Литва — 3,7). Сума повернутих до держбюджету коштів у вигляді нгграфів, незаконно отриманого прибутку та відшкодування збигків майже у 2,9 раза перевищила кошти, витрачені в 1997 p. на утримання органів АМК України.

Станом на 1 січня 1998 p. список монополій в Україні налічував 352 суб'єкти, що діяли на ринках 572 товарів. За 1994 — 1997 pp. завдяки діяльності АМК України рівень мононолізащї в машинобудуванні знизився від 97 до 14 %, у хімічній та нафтохімічній промисловості — від 68 до 10 %, у чорній та кольоровій металургії -— від 45 до 9 %. Більшість порушень антимонопольного законодавства припадає на природні монополії, фінансову сферу, зернопереробну промисловість, підприємства електрозв'язку, залізниці та комунальні підприємства. Кількість порушень у вигляді дискримінації підпри-с мців органами державної влади зросла майже у три рази.

Антимонопольне законодавство України побудоване з урахуванням світового досвіду.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.