Тема 11

Українські землі у першій половині 19 ст.

Українські землі під владою Австрійської імперії 1-ї половини 19 ст.

План

1.Адміністративно – політичний устрій українських австрійських земель.

2.Стан економіки

3.Реформи 1765 – 1790 рр.

4.Суспільно – політичне життя на західноукраїнських землях.

Західноукраїнські землі перебували під владою Австрійської монархії. Східна Галичина, захоплена Австрією внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. і населена в основному українцями, разом з Буковиною, що перейшла від Туреччини до Австрії в 1774 p., була об'єднана з Західною Галичиною, де переважали поляки, в «королівство Галичини і Лодомерії». Межею між українською і польською частинами Галичини була р. Сян. Адміністративно «королівство» поділялося на 19 округів (дистриктів), керували якими призначувані австрійським урядом окружні старости. До Східної Галичини належали 10 округів: Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславський, Стрийський, Самбірський та частина Сяноцького і Перемишльського округів. Окремий округ становила Буковина з центром у м. Чернівцях, приєднана до Галичини в 1786р.Адміністрацію «королівства» очолював губернатор, якого призначав імператор і який резиденцією мав м. Львів. Щоб схилити на свій бік панівну верхівку, імператор дозволив обирати в Галичині становий сейм, у якому засідали представники магнатів, шляхти-і вищого духівництва. На місцях адміністративна й судово-поліційна влада належала поміщикам — власникам маєтків або їх управителям, наглядачам (мандаторам), що затверджувалися окружними старостами. Містами управляли магістрати, до кожного з яких входили бургомістр, віце-бургомістр і радники. Всі вони також призначалися урядом. У складі Австрійської монархії під владою Угорського королівства ще з XVII ст. перебувало Закарпаття. Закарпаття було включено до складу Братиславського (Пожонського) намісництва, становлячи 4 комітати (жупи): Березький, Мармароський, Угочанський та Ужанський. На чолі адміністрації в жупах стояли жупани .Західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття) займали територію 70 тис. кв. км, на якій наприкінці XVIII — на початку XIX ст. проживало 3,5 млн. чол., в тому числі українців 2,4 млн. чол.

Політика Австрійської монархії.Австрійська монархія, у якій на 7—8 млн німців припадало 17 млн. ненімецького, слов'янського населення, на початку XIX ст. була однією з найвідсталіших феодальних держав Європи. На західноукраїнських землях вона проводила колоніальну політику. Спираючись на місцеву панівну верхівку, австрійська бюрократія надавала привілеї й переваги у Східній Галичині польським шляхтичам і магнатам, на Буковині — румунським, а в Закарпатті — угорським феодалам і з їх допомогою посилювала соціальне й національне гноблення українського народу. Австрійський абсолютизм намагався денаціоналізувати, онімечити, асимілювати західноукраїнське населення, розірвати його єдність з Наддніпрянською Україною, припинити розвиток української мови й культури. Разом з цим польські шляхтичі прагнули полонізувати українців Галичини, румунські феодали намагались румунізувати українське населення Буковини, а угорські поміщики проводили в Закарпатті політику мадяризації.

Галичина, Буковина і Закарпаття наприкінці XVIII - на початку XIX ст. були найвідсталішимиавстрійськими провінціями. Кріпосництво заважало розвитку промисловості та сільського господарства. Велике феодальне землеволодіння було панівним у Закарпатті й Східній Галичині. На Буковині ж за відсутності панщинної системи переважала маса селян-власників (до 30%).

Реформи Марії-Терезії та Йосифа II.У 70-х - 80-х pp. XVIII ст., за часів правління імператриці Марії-Терезії (1740-1780 pp.) та її сина Йосифа II (1780-1790 pp.), в Австрійській імперії були здійснені реформи. Вони базувалися на ідеях освіченогоабсолютизму і мали на меті шляхом посилення державної централізації та встановлення контролю правлячої династії за всіма сферами суспільного життязміцнити імперію, модернізувати її та залучити до нових історичних процесів, забезпечити міцне становище імперії на міжнародній арені.

Австрійська влада продовжила політику державного протекціонізму,що сприяло розвитку виробництва і торгівлі. У ході аграрноїреформи селян було звільнено від особистої залежності та визначено розмір панщини (до 30 днів на рік). Наслідкомрелігійноїреформи стало зрівняння в правах католицької, протестантської та греко-католицької церков. Віруючим цих віросповідань в однаковій мірі відкривалася дорога до університетів, державної служби, було дозволено продавати і купувати землю тощо, a священики дістали статус державних службовців. При здійсненніадміністративноїреформи дворянське самоврядування (особливо розвинуте на колишніх землях Речі Посполитої) було замінено бюрократично-чиновницьким управлянням, що підпорядкувався безпосередньо імператорському двору. Створювалася постійна арміяна основі обов'язкової військової повинності, централізованого рекрутського набору і стягування постійного військового податку, що різко обмежило роль дворянського ополчення. В Австрійській імперії було здійсненоосвітню реформу:проголошувалася загальна середня освіта, створювалася широка межа державних навчальних закладів, у початковій школі навчання здійснювалося рідною мовою, греко-католицькі семінарії було відкрито у Львові й Ужгороді.

У цілому реформи позитивновплинули на життя західних українців і сприяли насамперед політичній модернізації краю, але після смерті Йосифа II аристократіяпочала чинити опір реформам і вони були припинені.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.