Суб’єктами національної безпеки є

-держава,(основний суб*єкт)

- громадяни,

-громадські організації та об’єднання.

Національна безпека України за суспільними сферами функціонування поділяється на такі головні види: політичну, економічну, державну, соціальну, інформаційну, науково-технологічну, екологічну, гуманітарну та воєнну безпеку.

Політична безпека – це стан захищеності політичних інтересів особи, соціальних груп, держав від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також система заходів щодо забезпечення цієї захищеності.

Воєнна безпека – це стан захищеності прав та свобод громадян, базових інтересів та цінностей суспільства і суверенної держави від можливих зазіхань із застосуванням воєнної сили.

Воєнна небезпека – система політичних, економічних, воєнних та інших факторів у відносинах між державами, яка за певних обставин і умов здатна привести ці держави до воєнного конфлікту того чи іншого масштабу.

Відрізняються:

Воєнна небезпека-засоби збройної боротьби

Воєнна безпека-невоєнні засоби (політичні, економічні)

Міжнародна безпека – це такий стан відносин між державами і народами, який виключає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якого народи можуть без втручання, тиску реалізувати свій суверенітет, право на самовизначення, обрати напрями соціально-політичної самореалізації.

Національні інтереси – це визначальні потреби суспільства (держави), які співвідносяться з його (її) базовими цінностями і виражаються у вигляді програмних нормативних цілей у певних законодавчих актах.

Основним базовим національним інтересом України єїї виживання і розвиток як незалежної суверенної держави сучасного світу за умов збереження її національних цінностей, захисту політичного та економічного суверенітету, власної соціально-культурної ідентичності.

Вищим національним інтересом України є розвиток її як впливової світової держави, яка здатна відігравати значну роль у забезпеченні міжнародної і європейської безпеки, політико-економічної стабільності у Європі, гарантуванні розвитку світового порядку на демократичних засадах, вирішенні глобальних проблем сучасності.

Національні інтереси України у військовій сфері- Це сукупність потреб, цінностей, без яких неможливе ефективне функціонування воєнної організації держави, Збройних Сил України.

До них слід віднести:

· забезпечення безпеки особистості суспільства, держави від воєнної агресії з боку інших держав;

· попередження спроб і усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності держави;

· постійне підтримування на належному рівні військової могутності держави;

· розбудову та підтримку боєздатності військової організації України;

· забезпечення мобілізаційних ресурсів і запасів;

· розвиток української військової науки;

· створення системи забезпечення військової безпеки;

· створення національної військової еліти України та ряд інших.

Загрозами політичній безпеці України слід вважати реальні впливи, які ускладнюють або унеможливлюють здійснення національних політичних інтересів і створюють небезпеку для суверенітету нації і свободи особистості, незалежності, соборності, стабільності і прогресивного розвитку Української держави як рівноправного суб’єкта міжнародних відносин.

До них належать:

· посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;

· втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

· сепаратистські тенденції в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні;

· масові порушення прав і свобод громадян в Україні та за її межами;

· загострення міжетнічних та міжконфесійних відносин;

· порушення принципу розподілу влади;

· невиконання чи неналежне виконання рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

· відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю та тероризмом;

· корупція в системі органів державної влади, олігархізація політичної системи.

Основні суб'єктні характеристики сучасних збройних сил:

ü рівень свідомості (самосвідомості) особового складу в аспекті уявлень про реальні та потенційні загрози (небезпеки) людської життєдіяльності;

ü параметри соціальної спрямованості армії в сфері захисту життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави;

ü готовність збройних сил до оптимальної діяльності в системі забезпечення національної безпеки країни;

ü здатність до управління (самоуправління) явищами та процесами сфери воєнної безпеки на підставі базових соціальних регуляторів (соціальної структури конкретного військового формування, домінуючої ціннісно-нормативної моделі діяльності та певної системи управління, що дійсно функціонує).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.