МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Контрольна роботаз навчальноїдисципліни “Вища математика ”
Виконавла: Студентка 30 – Б групи 2 курсу Подніжна Віта Миколаївна Домашня адреса та телефон_________ ________________________________ Контрольна робота надійшла:_______ Отримав:___________ Перевірив:___________
Оцінка___________ Викладач___________
Рівне 2015 р. Теоритичні питання: 1. Теорема Крамера ТЕОРЕМА (Крамера). Якщо головний визначник Δ квадратної системи лінійних рівнянь (1) не дорівнює нулю, то система має єдиний розв’язок, який знаходиться за правилом: (2) Формули (2)називаються формулами Крамера. Доведення. Позначимо через Aij (i,j= ) алгебраїчне доповнення елемента αij визначника Δ. Домножимо перше рівняння системи (1) на A11, друге рівняння – на А21 і, продовжуючи так далі, n-е рівняння системи домножимо на Аn1. Додамо одержані рівняння. Отримаємо рівняння, яке є наслідком системи: (α11A11+α21A21+…+αn1An1)x1+(α12A11+α22A21+…+αn2An1)x2+…+(α1nA11+α2nA21+…+αnnAn1)xn=β1A11+β2A21+...+βnAn1. У цьому визначнику коефіцієнтом при змінній x1, є розклад визначника Δ за елементами першого стовпчика. Отже, цей коефіцієнт дорівнює Δ. Коефіцієнтом при xj при j≠1 є сума добутків елементів j-го стовпчика визначника Δ на алгебраїчні доповнення першого стовпчика. За наслідком 2 теореми про розклад визначника, ця сума дорівнює нулю. Таким чином, в одержаному рівнянні коефіцієнти при х2, х3, ..., хn дорівнюють нулю. Вільний член є розкладом визначника Δ1 за елементами першого стовпчика. Отже рівняння має вигляд: Δx1= Δ1 Далі, аналогічно, перше рівняння в системі (1) помножаємо на А12, друге рівняння – на А22 і, продовжуючи цей процес, n-е рівняння помножаємо на Аn2. додамо всі рівняння і одержуємо рівняння Δx2= Δ2. Кожен крок процесу полягає в тому, що одержується рівняння, з якого виключаються всі змінні крім однієї. Виконавши n кроків, отримаємо систему лінійних рівнянь, яка є наслідком системи (1) Δx1= Δ1 Δx2= Δ2 (3) ………. Δxn= Δn
Зрозуміло, що всі розв’язки системи лінійних рівнянь (1), якщо вони існують, є розв’язками і системи (3). За умовою теореми Δ≠0, тому система рівнянь (3) має єдиний розв’язок Це означає, що система рівнянь (1) має не більше одного розв’язку. Для доведення теореми залишається перевірити, що одержаний розв’язок системи (3) є розв’язком системи (1). Підставимо значення х1, х2, …, хn в і-е рівняння системи і при цьому кожен визначник Δі (і= ) розкладемо за елементами і-го стовпчика:
αi1x1+αi2x2+…+αiixi+…+αinxn=αi1Δ1/Δ+αi2Δ2/Δ+…+αinΔn/Δ= = (αi1Δ1+αi2Δ2+…++αiiΔi+…+αinΔn)= = (αi1(β1A11+β2A21+…βiAi1+…+βnAn1)+αi2(β1A12+β2A22+…+βiAi2+…+βnAn2)+ …+αii(β1A1i+β2A2i+…+βiAii+…+βnAni)+…+αin(β1A1n+β2A2n+...…+βiAin+…+βnAnn))= (β1(αi1A11+αi2A12+…αiiA1i+…αinA1n)+β2(αi1A21+αi2A22+..…+αiiA2i+…+αinA2n)+…+ +βi(αi1Ai1+αi2Ai2+…+αiiAii+…+αinAin)+…+βn(αi1An1+αi2An2+αiiAni+…+αinAnn))= = (β10+β20+…+βiΔ+…+βn0)= βiΔ=βi (Тут ми скористалися тим, що в дужках коефіцієнтом при βi є розклад визначника Δ за елементами і-го рядка, а коефіцієнтом при βj при j≠i є сума добутків елементів і-го рядка визначника Δ на алгебраїчні доповнення j-го рядка). Отже, одержаний розв’язок системи рівняння (3) задовольняє і-му рівнянню системи (1), тобто розв’язок системи (3) є розв’язком системи (1) і цей розв’язок єдиний. Теорему доведено.
36. Похідні та диференціали вищих порядків Нехай функція диференційовна на проміжку X, а - її похідна, яка також є функцією відносно x. Від цієї функції знову можна шукати похідну за умови, що вона існує на заданому проміжку. Похідна від похідної називається похідною другого порядку (second-order derivative) функції і позначається одним із символів. . Так у фізиці, якщо - закон, за яким змінюється пройдений шлях при прямолінійному русі точки, то є прискоренням (acceleration) цієї точки в момент часу t. Аналогічно і т. д. Взагалі похідною n-го порядку від функції називається похідна від похідної -го порядку і позначається
, або , або . Зауваження. При , похідну n-го порядку позначають відповідно ; при позначають: або . Формула Лейбніца. Якщо функції , мають похідні до n-го порядку включно, то для обчислення похідної n-го порядку від добутку цих функцій використовують формулу Лейбніца: .
Похідні вищих порядків від функцій, заданих параметрично. Якщо функції і параметрично задають функцію , то похідні , , можна послідовно обчислити за формулами:
, і т. д.
Так, для похідної другого порядку має місце формула: Диференціали вищих порядків. Нехай функція диференційовна на проміжку X. Її диференціал називається також диференціалом першого порядку і його можна розглядати як функцію змінної x(приріст аргументу вважається сталим). Означення 3.4. Диференціалом другого порядку (second differential)функції в точці xназивається диференціал від її диференціала першого порядку (за умови, що повторний приріст незалежної змінної x збігається з попереднім ) і позначається : . За означенням маємо: позначають . Таким чином
. Аналогічно, диференціалом n-го порядку (позначається ), n=2,3,... називається диференціал від диференціала порядку за умови, що в диференціалах весь час беруться одні й ті самі прирости незалежної змінної x. Тобто . При цьому справедлива формула: .
Степеневі ряди. Теорема Абеля. Область збіжності степеневого ряду. Степеневий ряд. Степеневим рядом, називається функціональний ряд вигляду а+ а х +a X2+...+ а x +...= а х (28) a , a … a - дійсні числа, які називаються коефіцієнтами ряду. Степеневим рядом за степенями двочлена х — хо, де x - дійсне число, називають функціональний ряд вигляду: а a (x-x )+ ... +а (х-х ) + …= (29) Ряд (29) заміною змінної х- х = t зводиться до ряду вигляду (28), тому надалі розглядатимемо лише степеневі ряди вигляду (28). Всякий степеневий ряд вигляду (28) збіжний в точці х = 0 до суми S = а . Тому область збіжності степеневого ряду завжди містить принаймні одну точку. а +а х + а x + ... a x + ... абсолютно і рівномірно збіжний на будь-якому відрізку /—р; р], який цілком міститься в інтервалі збіжності (- R, R). За умовою р < R. Візьмемо точку Хо Є (р; R). За теоремою Абеля: ряд збіжний. Для довільної точки х є 1- р, р] виконується нерівність , тому за ознакою Вейєрштрасса ряд (28) абсолютно і рівномірно збіжний. З цієї властивості і властивостей 1°—3° функціональних рядів (п. 2.1) випливають такі твердження: 1°. Сума степеневого ряду (28) неперервна всередині його інтервалу збіжності. 2°. Якщо межі інтегрування а та Ь лежать всередині інтервалу збіжності (—R; R)-ряду (24), .то на відрізку |а; Ь| цей ряд можна почленно інтегрувати. Зокрема, якщо ряд (28) інтегрувати по відрізку [0; х], де / х /< R, то в результаті дістанемо степеневий ряд, який має той самий інтервал збіжності, що і ряд (28); при цьому, якщо S (х) — сума ряду (28): S(x) = 3°. Якщо ряд (28) має інтервал збіжності (— R; R), то ряд, утворений диференціюванням ряду (28), має той самий інтервал збіжності (— R; R) ; при цьому, якщо S (х) — сума ряду (28), то: S(x)= є (-R; R). Таким чином, ряд (28) на відрізку [0; х], \ х < R, можна інтегрувати і диференціювати скільки завгодно раз в будь-якій точці х є (— R; R) При цьому інтервалом збіжності кожного ряду є той самий інтервал (-R, R). Сформульовані властивості степеневих рядів широко використовуються в теоретичних дослідженнях і наближених обчисленнях. Приклад: Знайти суму даного ряду: Позначимо суму даного ряду через S (х), тоді: S(x)= Цю суму можна розглядати як геометричну прогресію з першим членом a = 1 і знаменником q = —x2. Знайшовши суму прогресії, дістанемо: S (x)= Інтегруючи цю рівність на відрізку , маємо: Звідки: x- 2. Теорема Абеля. Якщо степеневий ряд (28) збіжний при х = х , то він абсолютно збіжний для всіх значень х, що задовольняють нерівність \х\< . Якщо при х-x ряд (28) розбіжний, то він розбіжний всюди, де О Оскільки за умовою ряд (28) збіжний в точці Х . то збіжним є числовий ряд отже, a -»- 0 при п -> оо. Звідси випливає, що : п=0, послідовність (а x ) обмежена, тобто існує таке число М, що: п =0,1,2,.... Тобто модуль кожного члена ряду (28) не перевищує відповідного члені збіжної геометричної прогресії. Тоді за ознакою порівняння при ряд (28) абсолютно збіжний. Нехай тепер ряд розбіжний, при х = х Тоді ряд (28) буде розбіжним і для всіх х, що задовольняють нерівність / х / >/ х /. Справді, якби припустити, що він збіжний в якій-небудь точці х, що задовольняє цю нерівність, то за доведеним він був би збіжним і в точці А/ бо І хі І < І х . А це суперечить тому, що в точці хі ряд розбіжний. Теорема Абеля характеризує множини точок збіжності та розбіжності степеневого ряду. Дійсно, якщо Хо точка збіжності ряду (28), то весь інтервал (— ) заповнено точками абсолютної збіжності цього ряду . Якщо x — точка розбіжності ряду (28), то вся нескінченна напівпряма ( — оо; — хі)) зліва від точки — | х, і вся нескінченна напівпряма (| х |; + оо) справа від точки | х, 1 складається з точок розбіжності цього ряду. Отже, для області збіжності степеневого ряду можливі три випадки: 1) ряд (28) збіжний лише в точці х = 0; 2) ряд (28) збіжний при всіх х є (_ -оо; + 00); 3) існує таке скінченне число R є (0;+ 00), що при 1 х І < R степеневий ряд абсолютно збіжний, а при [ х \ > R — розбіжний. Число R називають радіусом збіжності степеневого ряду, а інтервал ( — R; R) — інтервалом збіжності. Вкажемо спосіб визначення радіуса збіжності степеневого ряду. Складемо ряд із модулів членів ряду (28) п=0. Припустимо, що існує границя lim x Згідно з ознакою Д'Аламбера, ряд (28) є абсолютно збіжним при LI х I < 1, або 1 х I < розбіжним при L І х І > 1, або | х \ > . Отже, інтервал ( ; ) є інтервалом абсолютної збіжності ряду (28), а число r = = його радіусом збіжності. Аналогічно скориставшись ознакою Коші, можна встановити, що: R=[im Зауваження 1. Неважко переконатись, що коли L=lim або L= lim ,то ряд (28) є абсолютно збіжним на всій числовій осі. У цьому разі вважають R = + 00. Якщо ж L = о, то R = 0, і степеневий ряд має лише одну точку збіжності х = 0. Зауваження 2. Питання про збіжність ряду при х = ± R (на кінцях інтервалу збіжності) розв'язується для кожного ряду окремо. Таким чином, область збіжності степеневого ряду може відрізнятись від інтервалу (—R; R) не більше ніж двома точками х = ± R. Зауваження 3. Радіус збіжності ряду (29) визначається за тими самими формулами (ЗО) і (31), що і ряду (28). Інтервал збіжності ряду (29) знаходять з нерівності / х хо/ <R, тобто має вигляд (хо — R; хо -R). Зауваження4. На практиці інтервал збіжності степеневого ряду часто знаходять за ознакою Д'Аламбера або ознакою Коші, застосовуючи їх до ряду, складеного з модулів членів заданого ряду. 3. Проміжок збіжності степеневого ряду. Степеневим рядом називається функціональний ряд вигляду а0 + а1 (х - х0) + а2(х - х0)2 + ... + аn (х - х0)n + ... , або, що те саме, де аn, n = 1, 2, ..., — сталі дійсні числа, які називаються коефіцієнтами степеневого ряду, а х0 —довільне фіксоване дійсне число. Теорема 1. (теорема Абеля). Якщо степеневий ряд збігається в точці , 0, то він абсолютно збігається в будь-якій точці х, для якої |х| < | |. Із збіжності ряду випливає, що його загальний член прямує до 0 при n ( , а отже, послідовність (аn n) обмежена, тобто існує таке М R, що (1) Візьмемо тепер будь-яке х, для якого |х|( | |, й утворимо ряд (2) Оскільки n = 1, 2, ... , і члени ряду (2) не перевищують відповідних членів збіжної геометричної прогресії (зі знаменником | |(1: за першою порівняльною ознакою збіжності додатних рядів, ряд збіжний. У такому випадку, як відомо, ряд абсолютно збіжний, що й потрібно було довести. У точці х = 0 збігається, очевидно, будь-який ряд). Проте є степеневі ряди, які, крім того, не збігаються в жодній точці х. Прикладом такого скрізь розбіжного ряду може служити ряд 1!х + 2!х2 + ... + n !хn + ..., оскільки в цьому легко переконатися за допомогою ознаки Д'Аламбера (проробіть це самі). Подібні ряди не становлять інтересу. Припустимо, що для ряду (1) серед точок , в яких він збігається, є й відмінні від 0. Розглянемо множину {| |}; вона або обмежена зверху, або необмежена. В останньому випадку, яку б точку х не взяти, знайдеться така точка х, що |х| < | |, а тоді за теоремою Абеля ряд абсолютно збігається в узятій точці х. Ряд виявляється скрізь збіжним, тобто збіжним на R. Нехай тепер множина {|х|} обмежена зверху. Ця множина має верхню грань: R = sup{|x|}. Зрозуміло, що 0 < R < + . Якщо |х| > R, то ця точка х відрізняється від усіх х, і ряд розбігається в точці х. Візьмемо тепер довільну точку х, для якої |х| < R. Існує така точка х, що |х| < | | ( R; а це за теоремою Абеля знову зумовлює абсолютну збіжність ряду. Таким чином доведено таке твердження. Теорема 2. Для кожного степеневого ряду, якщо тільки він не є скрізь розбіжним, існує таке додатне число R (воно може бути також + ), що ряд абсолютно збігається в інтервалі (-R; R) і розбігається в будь-якій точці х, для якої |х| > R (якщо R < + ). При цьому число R та інтервал (-R; R) називаються відповідно радіусом й інтервалом збіжності степеневого ряду. Тим самим вирішено питання про область збіжності X ряду: вона є суцільним проміжком від -R до R; лише про кінці його (якщо R < + ) не можна зробити загального висновку: як побачимо нижче, в цих точках ряд може як збігатись (абсолютно чи умовно), так і розбігатись. Проміжок X називається проміжком збіжності ряду. Для скрізь розбіжного ряду вважають R = 0; його проміжок збіжності зводиться до точки х = 0. Приклади 1. Знайти проміжок збіжності ряду
Спочатку знайдемо інтервал збіжності цього ряду. Оскільки степеневий ряд в інтервалі збіжності збігається абсолютно, для знаходження цього інтервалу скористаємося достатньою ознакою Коші абсолютної збіжності числового ряду. Маємо Отже, ряд збігається, якщо < 1, і розбігається, якщо > 1. Радіус збіжності досліджуваного ряду R = 10, а його інтервалом збіжності є інтервал (-10; 10). З'ясуємо тепер поведінку ряду на кінцях проміжку (-10; 10). Підставивши в заданий ряд замість х число 10, дістанемо гармонічний ряд а він розбіжний. Отже, в точці х = 10 даний ряд розбігається. При х = -10 матимемо числовий знакопереміжний ряд який умовно збіжний (за теоремою Лейбніца). Таким чином, проміжком збіжності заданого ряду є [-10; 10). 2. Знайти проміжок збіжності ряду Скористаємось ознакою Д'Аламбера. Маємо для будь-якого х R. Оскільки 0 < 1, досліджуваний ряд збігається в будь-якій точці x R. Отже, проміжком збіжності заданого ряду є інтервал (- ; + ). 3. Знайти проміжок збіжності ряду Цей приклад читач розв'яже самостійно; ми обмежимося відповіддю: тут радіус збіжності R = 1; проміжком збіжності є відрізок [-1; +1], ряд збігається абсолютно також при х = ±1. Усе викладене стосується також степеневого ряду вигляду лише роль точки 0 відіграє точка х0: проміжок збіжності має кінці х0 - R та х0+ R (зі включенням кінців чи ні залежно від випадку).
Практичні завдання
Завдання 1.Розв’язати систему рівнянь: 9) Розв'язок:
Відповідь:
Завдання 2. Скласти рівняння прямої, що проходить через 9). А(1;3), В(4;1). Переглядів: 226 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|