Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Контрольна робота

з навчальноїдисципліни “Вища математика ”

 

Виконавла:

Студентка 30 – Б групи 2 курсу

Подніжна Віта Миколаївна

Домашня адреса та телефон_________

________________________________

Контрольна робота надійшла:_______

Отримав:___________

Перевірив:___________

 

Оцінка___________

Викладач___________

 

 

Рівне 2015 р.

Теоритичні питання:

1. Теорема Крамера

ТЕОРЕМА (Крамера). Якщо головний визначник Δ квадратної системи лінійних рівнянь (1) не дорівнює нулю, то система має єдиний розв’язок, який знаходиться за правилом:

(2)

Формули (2)називаються формулами Крамера.

Доведення. Позначимо через Aij (i,j= ) алгебраїчне доповнення елемента αij визначника Δ.

Домножимо перше рівняння системи (1) на A11, друге рівняння – на А21 і, продовжуючи так далі, n-е рівняння системи домножимо на Аn1. Додамо одержані рівняння. Отримаємо рівняння, яке є наслідком системи:

11A1121A21+…+αn1An1)x1+(α12A1122A21+…+αn2An1)x2+…+(α1nA112nA21+…+αnnAn1)xn1A112A21+...+βnAn1.

У цьому визначнику коефіцієнтом при змінній x1, є розклад визначника Δ за елементами першого стовпчика. Отже, цей коефіцієнт дорівнює Δ. Коефіцієнтом при xj при j≠1 є сума добутків елементів j-го стовпчика визначника Δ на алгебраїчні доповнення першого стовпчика. За наслідком 2 теореми про розклад визначника, ця сума дорівнює нулю. Таким чином, в одержаному рівнянні коефіцієнти при х2, х3, ..., хn дорівнюють нулю. Вільний член є розкладом визначника Δ1 за елементами першого стовпчика. Отже рівняння має вигляд:

Δx1= Δ1

Далі, аналогічно, перше рівняння в системі (1) помножаємо на А12, друге рівняння – на А22 і, продовжуючи цей процес, n-е рівняння помножаємо на Аn2. додамо всі рівняння і одержуємо рівняння

Δx2= Δ2.

Кожен крок процесу полягає в тому, що одержується рівняння, з якого виключаються всі змінні крім однієї. Виконавши n кроків, отримаємо систему лінійних рівнянь, яка є наслідком системи (1)

Δx1= Δ1

Δx2= Δ2 (3)

……….

Δxn= Δn

 

Зрозуміло, що всі розв’язки системи лінійних рівнянь (1), якщо вони існують, є розв’язками і системи (3). За умовою теореми Δ≠0, тому система рівнянь (3) має єдиний розв’язок

Це означає, що система рівнянь (1) має не більше одного розв’язку. Для доведення теореми залишається перевірити, що одержаний розв’язок системи (3) є розв’язком системи (1). Підставимо значення х1, х2, …, хn в і-е рівняння системи і при цьому кожен визначник Δі (і= ) розкладемо за елементами і-го стовпчика:

 

αi1x1i2x2+…+αiixi+…+αinxni1Δ1/Δ+αi2Δ2/Δ+…+αinΔn/Δ=

= i1Δ1i2Δ2+…++αiiΔi+…+αinΔn)=

= i11A112A21+…βiAi1+…+βnAn1)+αi21A122A22+…+βiAi2+…+βnAn2)+ …+αii1A1i2A2i+…+βiAii+…+βnAni)+…+αin1A1n2A2n+...…+βiAin+…+βnAnn))=

1i1A11i2A12+…αiiA1i+…αinA1n)+β2i1A21i2A22+..…+αiiA2i+…+αinA2n)+…+

ii1Ai1i2Ai2+…+αiiAii+…+αinAin)+…+βni1An1i2An2iiAni+…+αinAnn))=

= 10+β20+…+βiΔ+…+βn0)= βiΔ=βi

(Тут ми скористалися тим, що в дужках коефіцієнтом при βi є розклад визначника Δ за елементами і-го рядка, а коефіцієнтом при βj при j≠i є сума добутків елементів і-го рядка визначника Δ на алгебраїчні доповнення j-го рядка).

Отже, одержаний розв’язок системи рівняння (3) задовольняє і-му рівнянню системи (1), тобто розв’язок системи (3)

є розв’язком системи (1) і цей розв’язок єдиний. Теорему доведено.

 

36. Похідні та диференціали вищих порядків

Нехай функція диференційовна на проміжку X, а - її похідна, яка також є функцією відносно x. Від цієї функції знову можна шукати похідну за умови, що вона існує на заданому проміжку. Похідна від похідної називається похідною другого порядку (second-order derivative) функції і позначається одним із символів.

.

Так у фізиці, якщо - закон, за яким змінюється пройдений шлях при прямолінійному русі точки, то є прискоренням (acceleration) цієї точки в момент часу t.

Аналогічно і т. д.

Взагалі похідною n-го порядку від функції називається похідна від похідної -го порядку і позначається

 

, або , або .

Зауваження. При , похідну n-го порядку позначають відповідно ; при позначають: або .

Формула Лейбніца. Якщо функції , мають похідні до n-го порядку включно, то для обчислення похідної n-го порядку від добутку цих функцій використовують формулу Лейбніца:

.

 

Похідні вищих порядків від функцій, заданих параметрично. Якщо функції і параметрично задають функцію , то похідні , , можна послідовно обчислити за формулами:

 

, і т. д.

 

Так, для похідної другого порядку має місце формула:

Диференціали вищих порядків. Нехай функція диференційовна на проміжку X. Її диференціал

називається також диференціалом першого порядку і його можна розглядати як функцію змінної x(приріст аргументу вважається сталим).

Означення 3.4. Диференціалом другого порядку (second differential)функції в точці xназивається диференціал від її диференціала першого порядку (за умови, що повторний приріст незалежної змінної x збігається з попереднім ) і позначається :

.

За означенням маємо:

позначають . Таким чином

 

.

Аналогічно, диференціалом n-го порядку (позначається ), n=2,3,... називається диференціал від диференціала порядку за умови, що в диференціалах весь час беруться одні й ті самі прирости незалежної змінної x. Тобто

.

При цьому справедлива формула:

.

 

Степеневі ряди. Теорема Абеля. Область збіжності степеневого ряду.

Степеневий ряд.

Степеневим рядом, називається функціональний ряд вигляду

а+ а х +a X2+...+ а x +...= а х (28)

a , a … a - дійсні числа, які називаються коефіцієнтами ряду.

Степеневим рядом за степенями двочлена х — хо, де x - дійсне число, називають функціональний ряд вигляду:

а a (x-x )+ ... +а (х-х ) + …= (29)

Ряд (29) заміною змінної х- х = t зводиться до ряду вигляду (28), тому надалі розглядатимемо лише степеневі ряди вигляду (28).

Всякий степеневий ряд вигляду (28) збіжний в точці х = 0 до суми S = а . Тому область збіжності степеневого ряду завжди містить принаймні одну точку.

а +а х + а x + ... a x + ... абсолютно і рівномірно збіжний на будь-якому відрізку /—р; р], який цілком міститься в інтервалі збіжності (- R, R).

За умовою р < R. Візьмемо точку Хо Є (р; R). За теоремою Абеля:

ряд збіжний. Для довільної точки х є 1- р, р] виконується нерівність

, тому за ознакою Вейєрштрасса ряд (28) абсолютно і рівномірно збіжний.

З цієї властивості і властивостей 1°—3° функціональних рядів (п. 2.1) випливають такі твердження:

1°. Сума степеневого ряду (28) неперервна всередині його інтервалу збіжності.

2°. Якщо межі інтегрування а та Ь лежать всередині інтервалу збіжності (—R; R)-ряду (24), .то на відрізку |а; Ь| цей ряд можна почленно інтегрувати.

Зокрема, якщо ряд (28) інтегрувати по відрізку [0; х], де / х /< R, то в результаті дістанемо степеневий ряд, який має той самий інтервал збіжності, що і ряд (28); при цьому, якщо S (х) — сума ряду (28):

S(x) =

3°. Якщо ряд (28) має інтервал збіжності (— R; R), то ряд, утворений диференціюванням ряду (28), має той самий інтервал збіжності (— R; R) ; при цьому, якщо S (х) — сума ряду (28), то:

S(x)= є (-R; R).

Таким чином, ряд (28) на відрізку [0; х], \ х < R, можна інтегрувати і диференціювати скільки завгодно раз в будь-якій точці х є (— R; R) При цьому інтервалом збіжності кожного ряду є той самий інтервал (-R, R).

Сформульовані властивості степеневих рядів широко використовуються в теоретичних дослідженнях і наближених обчисленнях.

Приклад:

Знайти суму даного ряду:

Позначимо суму даного ряду через S (х), тоді:

S(x)=

Цю суму можна розглядати як геометричну прогресію з першим членом a = 1 і знаменником q = —x2. Знайшовши суму прогресії, дістанемо:

S (x)=

Інтегруючи цю рівність на відрізку , маємо:

Звідки:

x-

2. Теорема Абеля.

Якщо степеневий ряд (28) збіжний при х = х , то він абсолютно збіжний для всіх значень х, що задовольняють нерівність \х\< . Якщо при х-x ряд (28) розбіжний, то він розбіжний всюди, де О Оскільки за умовою ряд (28) збіжний в точці Х . то збіжним є числовий ряд отже, a -»- 0 при п -> оо. Звідси випливає, що : п=0, послідовність (а x ) обмежена, тобто існує таке число М, що:

п =0,1,2,....

Тобто модуль кожного члена ряду (28) не перевищує відповідного члені збіжної геометричної прогресії. Тоді за ознакою порівняння при ряд (28) абсолютно збіжний. Нехай тепер ряд розбіжний, при х = х Тоді ряд (28) буде розбіжним і для всіх х, що задовольняють нерівність / х / >/ х /. Справді, якби припустити, що він збіжний в якій-небудь точці х, що

задовольняє цю нерівність, то за доведеним він був би збіжним і в точці А/ бо І хі І < І х . А це суперечить тому, що в точці хі ряд розбіжний.

Теорема Абеля характеризує множини точок збіжності та розбіжності степеневого ряду. Дійсно, якщо Хо точка збіжності ряду (28), то весь інтервал (— ) заповнено точками абсолютної збіжності цього ряду . Якщо x — точка розбіжності ряду (28), то вся нескінченна напівпряма ( — оо; — хі)) зліва від точки — | х, і вся нескінченна напівпряма (| х |; + оо) справа від точки | х, 1 складається з точок розбіжності цього ряду. Отже, для області збіжності степеневого ряду можливі три випадки: 1) ряд (28) збіжний лише в точці х = 0; 2) ряд (28) збіжний при всіх х є (_ -оо; + 00); 3) існує таке скінченне число R є (0;+ 00), що при 1 х І < R степеневий ряд абсолютно збіжний, а при [ х \ > R — розбіжний.

Число R називають радіусом збіжності степеневого ряду, а інтервал ( — R; R) — інтервалом збіжності.

Вкажемо спосіб визначення радіуса збіжності степеневого ряду. Складемо ряд із модулів членів ряду (28) п=0.

Припустимо, що існує границя

lim x Згідно з ознакою Д'Аламбера, ряд (28) є абсолютно збіжним при LI х I < 1, або 1 х I < розбіжним при L І х І > 1, або | х \ > .

Отже, інтервал ( ; ) є інтервалом абсолютної збіжності ряду (28), а число

r = =

його радіусом збіжності. Аналогічно скориставшись ознакою Коші, можна встановити, що: R=[im

Зауваження 1. Неважко переконатись, що коли L=lim або L= lim ,то ряд (28) є абсолютно збіжним на всій числовій осі. У цьому разі вважають R = + 00. Якщо ж L = о, то R = 0, і степеневий ряд має лише одну точку збіжності х = 0.

Зауваження 2. Питання про збіжність ряду при х = ± R (на кінцях інтервалу збіжності) розв'язується для кожного ряду окремо. Таким чином, область збіжності степеневого ряду може відрізнятись від інтервалу

(—R; R) не більше ніж двома точками х = ± R.

Зауваження 3. Радіус збіжності ряду (29) визначається за тими самими формулами (ЗО) і (31), що і ряду (28).

Інтервал збіжності ряду (29) знаходять з нерівності / х хо/ <R, тобто має вигляд (хо — R; хо -R).

Зауваження4. На практиці інтервал збіжності степеневого ряду часто знаходять за ознакою Д'Аламбера або ознакою Коші, застосовуючи їх до ряду, складеного з модулів членів заданого ряду.

3. Проміжок збіжності степеневого ряду. Степеневим рядом називається функціональний ряд вигляду а0 + а1 (х - х0) + а2(х - х0)2 + ... + аn (х - х0)n + ... , або, що те саме, де аn, n = 1, 2, ..., — сталі дійсні числа, які називаються коефіцієнтами степеневого ряду, а х0 —довільне фіксоване дійсне число.

Теорема 1. (теорема Абеля). Якщо степеневий ряд збігається в точці , 0, то він абсолютно збігається в будь-якій точці х, для якої |х| < | |.

Із збіжності ряду

випливає, що його загальний член прямує до 0 при n ( , а отже, послідовність (аn n) обмежена, тобто існує таке М R, що

(1)

Візьмемо тепер будь-яке х, для якого |х|( | |, й утворимо ряд

(2)

Оскільки

n = 1, 2, ... ,

і члени ряду (2) не перевищують відповідних членів збіжної геометричної прогресії (зі знаменником | |(1:

за першою порівняльною ознакою збіжності додатних рядів, ряд збіжний. У такому випадку, як відомо, ряд абсолютно збіжний, що й потрібно було довести.

У точці х = 0 збігається, очевидно, будь-який ряд). Проте є степеневі ряди, які, крім того, не збігаються в жодній точці х. Прикладом такого скрізь розбіжного ряду може служити ряд

1!х + 2!х2 + ... + n !хn + ...,

оскільки в цьому легко переконатися за допомогою ознаки Д'Аламбера (проробіть це самі). Подібні ряди не становлять інтересу.

Припустимо, що для ряду (1) серед точок , в яких він збігається, є й відмінні від 0. Розглянемо множину {| |}; вона або обмежена зверху, або необмежена.

В останньому випадку, яку б точку х не взяти, знайдеться така точка х, що |х| < | |, а тоді за теоремою Абеля ряд абсолютно збігається в узятій точці х. Ряд виявляється скрізь збіжним, тобто збіжним на R.

Нехай тепер множина {|х|} обмежена зверху. Ця множина має верхню грань: R = sup{|x|}. Зрозуміло, що 0 < R < + . Якщо |х| > R, то ця точка х відрізняється від усіх х, і ряд розбігається в точці х. Візьмемо тепер довільну точку х, для якої |х| < R.

Існує така точка х, що |х| < | | ( R; а це за теоремою Абеля знову зумовлює абсолютну збіжність ряду.

Таким чином доведено таке твердження.

Теорема 2. Для кожного степеневого ряду, якщо тільки він не є скрізь розбіжним, існує таке додатне число R (воно може бути також + ), що ряд абсолютно збігається в інтервалі (-R; R) і розбігається в будь-якій точці х, для якої |х| > R (якщо R < + ). При цьому число R та інтервал (-R; R) називаються відповідно радіусом й інтервалом збіжності степеневого ряду.

Тим самим вирішено питання про область збіжності X ряду: вона є суцільним проміжком від -R до R; лише про кінці його (якщо R < + ) не можна зробити загального висновку: як побачимо нижче, в цих точках ряд може як збігатись (абсолютно чи умовно), так і розбігатись. Проміжок X називається проміжком збіжності ряду.

Для скрізь розбіжного ряду вважають R = 0; його проміжок збіжності зводиться до точки х = 0.

Приклади

1. Знайти проміжок збіжності ряду

 

Спочатку знайдемо інтервал збіжності цього ряду. Оскільки степеневий ряд в інтервалі збіжності збігається абсолютно, для знаходження цього інтервалу скористаємося достатньою ознакою Коші абсолютної збіжності числового ряду.

Маємо

Отже, ряд збігається, якщо < 1, і розбігається, якщо > 1. Радіус збіжності досліджуваного ряду R = 10, а його інтервалом збіжності є інтервал (-10; 10).

З'ясуємо тепер поведінку ряду на кінцях проміжку (-10; 10). Підставивши в заданий ряд замість х число 10, дістанемо гармонічний ряд

а він розбіжний. Отже, в точці х = 10 даний ряд розбігається.

При х = -10 матимемо числовий знакопереміжний ряд

який умовно збіжний (за теоремою Лейбніца).

Таким чином, проміжком збіжності заданого ряду є [-10; 10).

2. Знайти проміжок збіжності ряду

Скористаємось ознакою Д'Аламбера. Маємо

для будь-якого х R. Оскільки 0 < 1, досліджуваний ряд збігається в будь-якій точці x R.

Отже, проміжком збіжності заданого ряду є інтервал (- ; + ).

3. Знайти проміжок збіжності ряду

Цей приклад читач розв'яже самостійно; ми обмежимося відповіддю: тут радіус збіжності R = 1; проміжком збіжності є відрізок [-1; +1], ряд збігається абсолютно також при х = ±1.

Усе викладене стосується також степеневого ряду вигляду лише роль точки 0 відіграє точка х0: проміжок збіжності має кінці х0 - R та х0+ R (зі включенням кінців чи ні залежно від випадку).

 

Практичні завдання

 

Завдання 1.Розв’язати систему рівнянь:

9)

Розв'язок:


Перепишемо систему рівнянь в матричному вигляді і розв'яжемо її методом Гауса

-3
-1
-2


від 2; 3 рядків віднімаємо 1 рядок, помножений відповідно на 2; 3

-3
-3 -7
-2 -11


2-ий рядок ділимо на -3

-3
-7/3 7/3
-2 -11


від 1; 3 рядків віднімаємо 2 рядок, помножений відповідно на 1; -2

-2/3 11/3
-7/3 7/3
7/3 -19/3


3-ий рядок ділимо на 7/3

-2/3 11/3
-7/3 7/3
-19/7


від 1; 2 рядків віднімаємо 3 рядок, помножений відповідно на -2/3; -7/3

13/7
-4
-19/7

Відповідь:

x1 = 13/7
x2 = -4
x3 = -19/7

Завдання 2. Скласти рівняння прямої, що проходить через

9). А(1;3), В(4;1).




Переглядів: 226

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.021 сек.