Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Завершення епохи Сталіна. Хрущовська відлига.

План:

Повоєнна розруха в країні. Відбудова господарства.
Суспільно-політичне життя..
Боротьба за владу після смерті Сталіна.
М. Хрущов. Лібералізація суспільно-політичного життя.
Спроби економічних реформ.
Зміни у зовнішній політиці.

Навчально-методичний комплекс:

1 Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво А.С.К.» 2003 р. стор. 138 – 151.

2 Я.М. Бердичівський, Т.В. Ладиченко, І.Я. Щупак. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. Запоріжжя. Прем’єр. 2004 р. стор. 146 – 156.

1. Повоєнна розруха в країні. Відбудова господарства.

За роки Великої Вітчизняної війни СРСР зазнав не тільки величезних людських втрат, але і колосальних матеріальних збитків, що обчислювалися астрономічною сумою – близько 3 трлн карбованців.

У ході бойових дій і в період окупаційного режиму гітлерівські війська та їхні союзники зруйнували і спалили більш 1700 міст, понад 70 тис селищ і сіл, 32 тис. промислових підприємств і т.д. У с/г посівні площі зменшились на 37 млн. га. Радянський Союз втратив більше 30% національного багатства.

У 1945 р. перед країною з населенням у 160 млн. чоловік постало надзвичайно складне завдання: у найкоротший термін відродити зруйноване війною господарство, відродити економіку територій, що раніше були окупованими, швидкими темпами перевести промислове виробництво на мирні рейки.

У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР затвердила п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр. (4-та п’ятирічка).

Фактично відбудову економіки СРСР було завершено на початку 50-х рр.. За короткий час було відбудовано і побудовано 6200 промислових підприємств. Нові гіганти індустрії виросли на Уралі, в Західному Сибіру, Казахстані, житлове будівництво становило 100 млн кв.м. площі на рік. Але ставка робилась на важку промисловість та енергетику, тому сільське господарство залишалось на рівні 20-х рр.

Негативні наслідки для населення СРСР мало й здійснення грошової реформи 1947 р., за якою проводився обмін старих грошей на нові за курсом: 10 старих карб до 1 нового карб. Обмін проводився за місцем роботи, тому в умовах репресій та підозрілості населення побоювалося обмінювати всі наявні гроші, як наслідок, маса грошей лишалася без обміну на руках.

Фальсифікація результатів ІУ п’ятирічки. У 1950 р. було оголошено про дострокове виконання п’ятирічного плану, однак ніде не говорилося, що в його показники були включені німецькі та інші репарації та продукція східнонімецьких підприємств. До результатів п’ятирічки зараховувалася і примусова й практично безкоштовна праця мільйонів людей у системі ГУТАБ (Головне управління таборів).

(Чисельність ув’язнених в системі радянських концтаборів за підрахунками західних істориків, становила 12 млн чоловік. Фактично це була рабська трудова армія).

Зниження цін. З 1947 р. почалося зниження цін на основні товари і продукти харчування в містах, що дотепер деякими людьми сприймається як прояв турботи влади про підвищення життєвого рівня населення.

Однак зниження цін у містах і деяке поліпшення матеріального благополуччя проводилося не за рахунок поліпшення економічних показників, а в результаті чергового пограбування селянства і села в цілому. Селянство було обкладено непосильними грошовими і натуральними податками, а планові державні закупівлі здійснювалися за вкрай низькими цінами, значно нижче собівартості сільгосппродукції.

Мізерна оплата по трудоднях не стимулювала розвиток господарства, величезні податки на присадибне господарство змушували селян вирубати в себе сади і палісадники. Селяни не мали паспортів і фактично були прикріплені до села, хоча правдами і неправдами намагалися виїхати до більш ситих міст.

Страшна посуха 1946-1947 рр. спричинила голод в Україні, Молдавії, інших регіонах країни. Але в цей час у країни Східної Європи для підтримки прорадянських режимів один за одним йшли ешелони із сільськогосподарською продукцією.

2. Суспільно-політичне життя.

Тоталітаризм – відкрито антидемократичний режим, який базується на однопартійній системі, характеризується всезагальним проникненням держави в економіку, культуру, суспільне і особисте життя.

Тоталітарний режим, як і раніше мав потребу в постійній підтримці обстановки недовіри до громадян, підозрілості, пошуку внутрішніх ворогів, щоб виключити навіть боязкі спроби опору влади.

Після війни побоюючись ослаблення своєї влади, Сталін скерував зусилля на обмеження впливу військовиків на суспільно-політичне життя країни: Рокоссовського було відправлено на посаду міністра оборони до Польщі, заарештовано маршала авіації Новикова, готувався процес проти Жукова, але невдовзі сам Сталін припинив його підготування, призначивши Жукова командувачем до одного з військових округів.

Репресії проти військовополонених. Перша лавина репресій була спрямована проти бійців і командирів, які потрапили в нацистський полон. Ще на початку війни був підписаний наказ, у якому зазначалося, що «командири і політпрацівники, які здалися в полон, вважаються дезертирами, а їхні родини підлягають арешту». Родини полонених червоноармійців позбавлялися державної допомоги. Такі ж заходи були передбачені для родин тих, хто виявився без вісті зниклим. Втеклих з полону очікували перевірки, підозри, допити, недовіра і ГУЛАГ. Колишні військовополонені мали величезні труднощі з працевлаштуванням, пропискою, одержанням житла.

«Ленінградська справа». Особливе місце в ряді післявоєнних репресій займає так звана «ленінградська справа» - серія справ, сфабрикованих проти ряду керівних партійних, радянських, господарських працівників Ленінграда наприкінці 1940-х – на початку 1850-х років.

Формально проти них було висунуте обвинувачення в тому, що вони провели в Ленінграді Всесоюзний оптовий ярмарок, що нібито спричинило розбазарювання державних товарних фондів і коштів. У 1950-1952 рр. за «ленінградською справою» було репресовано ще майже дві тисячі керівників різного рівня і членів їхніх родин. Але за своєю суттю це була боротьба за владу і вплив у країні між московським і ленінградським партійними угрупованнями. Перемогу здобуло московське угруповання сталінського керівництва. Однак уже 30 квітня 1954 р. Верховний суд СРСР реабілітував осіб, які проходили за «ленінградською справою», багатьох з них посмертно.

Боротьба з «космополітизмом». У ці ж роки проводилася кампанія боротьби з «безрідним космополітизмом».

Космополітизм – ідеологія так званого «світового громадянства». У СРСР при сталінському режимі ярлик «космополітів» навішували представникам інтелігенції, обвинувачуючи їх у «антипатріотизмі і низькопоклонстві перед Заходом».

Космополітом оголошували будь-яку людину, яка цікавилася західною музикою, літературою живописом.

Цілеспрямовано знищувались і фізично, і морально відомі діячі культури. Ця кампанія була пов’язана з ім’ям одного з підручних Сталіна – секретарем ЦКВКП(б) А. Ждановим. Тому її ще називають «ждановщиною». Вістря партійної критики було спрямовано проти О.Фадєєва та першого варіанта його роману «Молода гвардія». «Безідейними та ідеологічно шкідливими» було визнано твори М.Зощенка і вірші А.Ахматової.

Тривали нападки на «формалістів» у музиці, серед яких головними звинувачуваними було названо С.Прокоф’єва і Д.Шостаковича. Репресовано найвідомішу співачку Лідію Русланову.

В Україні сталінський сатрап Л.Каганович розгорнув кампанію цькування видатного майстра слова М.Рильського, який обвинувачувався в «українському буржуазному націоналізмі». У цих же «гріхах» обвинувачували В.Сосюру за його вірш «Любіть Україну».

«Народний» академік, один із керівників аграрної науки в СРСР Т.Лисенко, користуючись підтримкою Сталіна, 1948 р. розпочав кампанію викриття «вейсманістів-морганістів» і критики генетиків, яку ще називають «лисенківщиною». Було заборонено такі перспективні напрями в науці, як квантова фізика, теорія ймовірності, статистичний аналіз у соціології та ін..

Отже, «ждановщина» і «лисенківщина» являли собою спробу партійного керівництва посилити свій вплив у сфері культури, науки і мистецтва в повоєнні роки.

Великодержавний шовінізм у національній політиці. Перед війною і після її закінчення до складу СРСР увійшли ряд територій. Процес приєднання відбувався далеко не завжди добровільно. Особливо це стосувалося республік Прибалтики. Кремлівське керівництво поставило основні задачі своєї політики на нових територіях: соціалістичні перетворення, придушення національно-визвольного руху і національно-культурної самобутності народів, насадження російської мови, заміна місцевих кадрів, які не приймали «курс соціалістичних перетворень».

Народам Латвії, Литви, Естонії, Західної України, Західної Білорусії, які ввійшли до складу СРСР ще в 1939-1940 рр., у грубій формі нав’язувалася суспільна соціалістична власність, здійснення колективізації за зразком 1930-х рр.., що явно суперечило традиціям і укладу життя корінного населення. Спроби збереження національної самобутності, традицій і звичаїв, прагнення розвивати національну культуру і мову в центрі сприймалися як прояв «буржуазного націоналізму». Численні нові керівники, прислані з центру, не знаючи і не розуміючи місцевих умов, традицій, ревно виконували будь-які вказівки зверху.

Ще одним злочином сталінського керівництва було те, що, оголосивши цілі народи зрадниками, протягом другої половини 40-х рр. було здійснено масштабні депортації цих народів з їхніх історичних етнічних територій до районів Сибіру, Казахстану, Середньої Азії. Так, було звинувачено у зраді та депортовано німців Поволжя (400 тис. душ), кримських татар (200 тис.), чеченців (400 тис), інгушів (100 тис), калмиків (140 тис.), карачаївців (80 тис), балкарців (40 тис. душ). Протягом 10 років представники цих національностей були поза законом (позбавлені будь-яких прав).

Репресії 1945-1953 рр. були чітко продуманими акціями і мали на меті зміцнення тоталітарного режиму.

3. Боротьба за владу після смерті Сталіна.

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. Відразу після смерті диктатора почалася запекла боротьба за лідерство в країні серед найближчих соратників покійного вождя.

Після смерті Сталіна реальну владу в країні мали:

1) Гліб Маленков як керівник держапарату (голова Ради Міністрів СРСР);

2) Микита Хрущов який очолив апарат партії (керівник секретаріату ЦК КПРС)

3) Лаврентій Берія який курирував силові структури (очолив МВС СРСР).

Кожен із них хотів стати одноосібним керівником країни. Почалася боротьба за владу. Перший удар був нанесений по Берії. 26 червня 1953 року він був заарештований прямо на засіданні президії ЦК КПРС. На липневому пленумі ЦК його виключили з партії та зняли з усіх посад як «ворога Комуністичної партії й радянського народу». Без суду і слідства (вирок оголошено тільки в грудня 1953 р) Берію розстріляли в липні 1953 р.

Подальша боротьба за владу розгорнулася між М.Хрущовим і Г.Маленковим. За Г.Маленковим стояли В.Молотов і Л.Каганович, деякі інші керівники. За М.Хрущовим – оновлені кадри керівників партії, МВС, КДБ.

На вересневому (1953 р.) пленумі ЦК КПРС М.Хрущов був обраний першим секретарем ЦК КПРС.

На кінець 1954 р. боротьба між Хрущовим і Маленковим різко загострилася. У результаті складних закулісних комбінацій у січні 1955 р. Гліб Маленков був увільнений від обов’язків голови Ради Міністрів.

«Відлига» (1953 – 1964 рр.)

1. М. Хрущов. Лібералізація суспільно-політичного життя.

Термін «відлига» означає потепління у політичному житті країни. Згодом відлигою почали називати епоху, пов’язану з перебуванням при владі М.Хрущова.

Після ХХ з’їзду КПРС в СРСР сталися значні зміни в суспільно-політичному житті, цей процес іще називають процесом десталінізації.

У широкому розумінні десталінізація – це відхід від крайніх проявів «класичного» сталінізму в усіх сферах життя – політичній, економічній, духовній.

У вузькому розумінні десталінізація – це критика культу особи. Більшість дослідників уважає, що процес десталанізації можна переділити на три етапи.

1 етап: 1953 р. – початок 1956 р.

Через три місяці після смерті Сталіна було оголошено перші амністії ув’язненим до 5 років, яких було засуджено за посадові та господарські злочини, неповнолітнім (до 18 років), жінкам, котрі мали дітей віком до 10 років.

Рідше згадувалось ім’я Сталіна у пресі, офіційних документах. А у вересні 1953 р. було ліквідовано інструмент масових чисток і терору – військові трибунали військ МВС і Особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання, ув’язнення.

2 етап десталінізації проходив під знаком ХХ з’їзду КПРС (1956-1961 рр)

1956 р.

У лютому 1956 р. у Москві відбувся ХХ з’їзд КПРС. Після виконання порядку денного зїзду М.Хрущов виступив із закритою доповіддю «Про культ особи і його наслідки».

У своєму виступі новий лідер партії вперше обнародував численні факти зловживань владою за часів Сталіна, фальсифікацій ряду судових справ стосовно партійних, військових, наукових кадрів.

Доповідь не була аналітичною, причини виникнення сталінізму не аналізувались.

Текст доповіді майже відразу став відомим за кордоном (в СРСР він був оприлюднений тільки у 1989 р.).

У червні 1956 р. була опублікована постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків», що встановлювала офіційні межі критики культу особи і повинна була протидіяти небезпеці її поширення на партію і соціалістичний лад.

Поглиблювалась лібералізація суспільного життя.

Лібералізація (політична) – політичний курс, спрямований на відхід від тоталітарних і авторитарних методів управління, розширення демократичних прав і свобод громадян.

Повну реабілітацію одержали керівники партії й держави, воєначальники, письменники, зокрема українські Е.Блакитний, В.Чумак, І.Микитенко, драматург М.Куліш, кінорежисер О.Довженко. Поступово з місць ув’язнення було випущено й реабілітовано сотні тисяч простих громадян – жертв масових репресій 30-50-х рр..

1957 р.

У 1957 р. було поновлено Чечено-Інгуську, Кабардино-Балкарську, Калмицьку, Карачаєво-Черкеську АСРР,

Політика лібералізації викликала опір більшості членів Президії ЦК КПРС (Маленков, Молотов, Каганович та ін..). Вони здійснили спробу усунути Хрущова від влади (1957 р.), але спроба не вдалася (Хрущова підтримали силові міністри). Таким чином боротьба за владу в кремлівській верхівці закінчилася перемогою Хрущова. Американський журнал «Таймс» назвав його в 1957 р. «Людиною року».

3-й етап десталінізації – осінь 1961 р. – осінь 1964 р., пов'язаний із ХХІІ з’їздом КПРС, на якому з новою силою прозвучала критика культу особи. На ньому йшлося про активних помічників Сталіна: Молотова, Кагановича, Малюнкова, Ворошилова. На думку Хрущова, вони несли особисту відповідальність за численні масові репресії та за інші зловживання владою.

Наприкінці жовтня 1961 р. делегати ХХІІ з’їзду партії одностайно погодилися на винесення саркофагу з труною Сталіна з мавзолею на Красній площі. Наступним кроком стало зняття пам’ятників Сталіну, закривались і перейменовувались музеї, фабрики, заводи, колгоспи, які були названі ім’ям Сталіна; Сталінську область було перейменовано в Донецьку, а місто Сталіно – в Донецьк.

Але процес десталінізації провадився непослідовно і мав дещо обмежений характер.

Лібералізація торкнулася й інших аспектів життя СРСР.

У Москві в 1957 р. відбувся УІ Всесвітній фестиваль молоді і студентів, розпочали свою роботу міжнародні московські кінофестивалі, було відновлено іноземний туризм, країна стала більш відкритою світові.

Поновилося видання журналу «Иностранная литература», радянські читачі дістали можливість ширше ознайомитись із світовим літературним процесом.

Вражаючими були досягнення СРСР у науці й техніці. 4 жовтня 1957 р. було запущено перший штучний супутник Землі, 5 грудня спущено на воду перший у світі атомний криголам «Ленін», створено найпотужніший у світі синхрофазотрон. 12 квітня 1961 р. космонавт Ю.Гагарін на космічному кораблі «Схід - 1» уперше в світі облетів земну кулю.

Незважаючи на протиріччя та обмеженість, лібералізація суспільно-політичного життя стала помітним явищем у розвитку Радянського Союзу і торкнулася більшості країн світу.

2. Спроби економічних реформ.

Із 1957 року почали здійснюватися реформи в економіці СРСР.

У промисловості:

- ліквідовано галузеві міністерства і створено територіальні органи управління промисловістю – раднаргоспи (загалом 105);

- розширено права республіканських і місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості;

- за п’ятирічним планом і планом семирічки пріоритет відводився галузям промисловості групи «Б» (виробництво товарів широкого вжитку) зі сповільненням темпів розвитку галузей групи «А» (виробництво засобів виробництва).

У сільському господарстві:

- реорганізовано систему МТС (машино-тракторні станції) у РТС (ремонтно-тракторні станції), сільськогосподарську техніку МТС продано колгоспам;

- підвищено закупівельні ціни на продукцію сільськогосподарського виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва);

- ліквідовано трудодні, введено грошову оплату праці;

- сільському населенню видано паспорти;

- здійснено спробу реалізації трьох «надпрограм М. Хрущова»:

а) освоєння цілинних і перелогових земель;

б) «кукурудзяна та горохова епопея»;

в) «м’ясна кампанія».

- вжито заходів по укрупненню колгоспів для створення великих колгоспних господарств.

У соціальній сфері:

- збільшено капіталовкладення у житлове будівництво, запроваджено панельне

та блочне будівництво;

- проведено пенсійну реформу 1956 р., яка забезпечила зростання доходів

пенсіонерів у 2 рази, інвалідів – в 1,5 раза;

- скорочено робочий день до 7 годин, на підземних і шкідливих роботах – 6 год.

- підвищено заробітну платню робітникам і службовцям;

- здійснено реформу освіти в СРСР 1958 р., що супроводжувалося збільшенням

капіталовкладень у цю сферу та зростанням оплати праці вчителів;

Запроваджувалася загальна обов’язкова 8-річна освіта, створювалася єдина

мережа ПТУ з терміном навчання від 1 до 3 років.

- пенсійний вік знижено для жінок до 55 років, для чоловіків до 60 років.

- робітники дістали право звільнятися з роботи за власним бажанням,

повідомивши про своє рішення адміністрацію за 2 тижні;

- з 1964 р. колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне забезпечення;

- збільшено тривалість щорічної відпустки та відпустки для жінок із догляду за дитиною та ін..

Наслідки реформ.

У промисловості призвели до розриву економічних зв’язків між підприємствами однієї галузі, зростання дефіцитів.

У с/г – покращення матеріального рівня життя колгоспників, проте хрущовські над програми зазнали краху:

а) освоєння цілинних і перелогових земель;

Цілинна програма, у ході якої намічалося освоїти понад 40 млн. га неораних земель у Казахстані, Західному Сибіру, на Уралі і за рахунок цього різко збільшити виробництво зерна, не була реалізована так як запланована. Це сталося внаслідок непродуманих методів, а також нереальних термінів і масштабів освоєння цілинних земель.

б) «кукурудзяна та горохова епопея»;

Повсюдно віддавався пріоритет вирощуванню кукурудзи і гороху, що призвело до 10-кратного розширення їхніх посівів. Політика насильницького впровадження цих культур (кукурудзу змушували вирощувати навіть в Архангельській області) не вирішила кормової проблеми, крім того знизила врожайність зернових за 5-7 років у два рази.

в) «м’ясна кампанія».

Спроби наздогнати США по виробництву м’яса, молока, олії до 1960 р. зазнали краху. Виконуючи нереальне завдання по збільшенню виробництва м’яса в 3,5 рази, під ніж пустили краще поголів’я худоби, що до того ж, незаконно вилучалося в населення.

З 1962 р. СРСР розпочав масові закупки зерна та інших видів с/г продукції за кордоном.

Найбільш позитивні наслідки мали реформи у соціальній сфері, що призвели до реального підвищення життєвого рівня трудящих, хоча гострота житлової проблеми залишалася.

3. Зміни у зовнішній політиці.

Зовнішньополітична доктрина СРСР була сформульована в 1956 р. Вона містила в собі два основних принципи:

- необхідність мирного співіснування держав з різним політичним і суспільним ладом;

- визнання багатоваріантності шляхів побудови соціалізму з одночасним підтвердженням як головного – принципу пролетарського інтернаціоналізму.

Під пролетарським інтернаціоналізмом радянське керівництво розуміло практично безоплатну допомогу міжнародному комуністичному і національно-визвольному руху, а також соціалістичним країнам – з негласним правом втручатися в їхні внутрішні справи. Йшлося про поширення контролю з боку СРСР на території величезних регіонів.

У 1955 р. СРСР установив дипломатичні відносини з ФРН, підписав державний договір з Австрією.

У 1956 р. СРСР оголосив про припинення стану війни з Японією.

Відносини зі США. У роки ядерного протистояння СРСР і США намагалися робити перші кроки назустріч одне одному. У 1958 р. були укладені угоди зі США про співробітництво у сфері економіки і культури; почали здійснюватися обміни делегаціями вчених, діячів культури. У 1959 р. відбувся перший в історії візит лідера СРСР у США. Зустрічі М.Хрущова з президентом США Д.Ейзенхауером мали конструктивний характер. Однак переговори на вищому рівні не поклали край «холодній війні». Обидві країни і надалі прагнули домінувати у світі.

У 1961 р. СРСР забезпечив зведення Берлінської стіни, що вкрай негативно позначилась на міжнародній обстановці. А в 1962 р., під час Карибської кризи, світ опинився на межі глобальної війни. Події біля берегів Куби переконливо показали безперспективність відкритої воєнної конфронтації між ядерними державами.

СРСР і країни східного блоку. У 1950-ті роки у світі посилювалося блокове протистояння. У відповідь на утворення в 1949 р. блоку НАТО в травні 1955 р. була створена Організація Варшавського Договору (ОВД), у якій СРСР відігравав визначальну роль.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.