Міжнародний район морського дна

Міжнародний район морського дна (Район) - дно морів і океанів, а також його надра за межами дії національної юрисдикції. Він розташований за зовнішніми кордонами континентального шельфу прибережних держав.

Вказаний район і його ресурси є загальною спадщиною людство, а тому він повинен використовуватись виключно у мирних цілях. Відповідно, всі держави-учасниці мають сприяти проведенню морських наукових досліджень у Районі, а також передачі технології і наукових знань.

Діяльність у Районі повинна здійснюватись з розумним урахуванням іншої діяльності. Для цього обладнання, яке використовується в Районі, повинно відповідати низці вимог, зокрема стосовно гарантування безпеки судноплавства.

Під особливим захистом перебувають археологічні та історичні об'єкти, знайдені у Районі, котрі зберігаються і використовуються для всього людства.

Конвенція 1982 р. закріпила принципи, які визначають правовий статус і режим Району. Вони зводяться, головним чином, до такого:

а) жодна держава не може претендувати на суверенітет чи суверенні права або здійснювати їх стосовно будь-якої частини Району і його ресурсів;

б) жодна держава, юридична чи фізична особа не може присвоювати будь-яку частину Району або його ресурсів;

в) Район відкритий для використання у мирних цілях усіма державами - як прибережними, так і тими, що не мають виходу до моря, без дискримінації.

З цією метою створений Міжнародний орган по морському дну, який представляє все людство.

Діяльність у Районі здійснює Орган або держави-учасниці, державні підприємства, юридичні та фізичні особи, котрі вступають в асоціації з Органом.

Міжнародний орган по морському дну здійснює контроль за допуском до розвідки і розробки глибоководних ресурсів окремими державами, забезпечує справедливий розподіл фінансових та інших економічних вигод, отриманих від діяльності у Районі, з урахуванням інтересів та потреб країн, що розвиваються, і народів, котрі ще не досягли повної незалежності чи іншого статусу самоуправління. Причому такий розподіл фінансових доходів повинен охоплювати також ті країни, що розвиваються, котрі ще не готові до діяльності в Районі.

У міжнародно-правових документах принцип загальної спадщини стосовно Району вперше отримав закріплення у Декларації принципів 1970 р., що стосуються використання дна морів і океанів та його надр за межами дії національної юрисдикції, а також у Хартії економічних прав і обов'язків держав від 12 грудня 1974 р. І Декларація (п. 3) і Хартія (ст. 29) оголосили дно морів та океанів і їх надра за межами дії національної юрисдикції (тобто Району) загальною спадщиною людства. У подальшому цей принцип отримав підтвердження у 18 резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та в двох резолюціях ЮНКТАД.

Доктрина міжнародного права у поняття "принцип загальної спадщини" включає чотири елементи: 1) неприсвоєння; 2) участь усіх країн в управлінні цим регіоном; 3) розподіл вигоди від експлуатації ресурсів; 4) використання винятково у мирних цілях.

Норми сучасного міжнародного морського права, котрі стосуються правового статусу Району і його ресурсів, виходять з того, що ні ч. XI Конвенції 1982 р., ні будь-які права, котрі надаються або реалізуються відповідно до неї, не зачіпають правового статусу вод відкритого моря, що покриває Район, або правового статусу повітряного простору над цими водами. У цьому морському та повітряному просторі й надалі забезпечується свобода судноплавства та свобода нальотів,

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.