Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

у Податковому кодексі

Тема № 11. Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок у Податковому кодексі представлений як одна із спрощених систем оподаткування та направлений на підтримку розвитку аграрного сектору для сільськогосподарських підприємств.

Особливості справляння ФСП визначено главою 2 розділу XIV Кодексу

В ПК надано визначення термінів "фіксований сільськогосподарський податок", "платник, платник податку, оподаткування, ставка податку", "сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари)", "сільськогосподарський товаровиробник", "частка сільськогосподарського товаровиробництва" у "глосарії" розділу І Кодексу.

коло платників ФСП визначено (п. 301.6).

Наступні суб'єкти господарювання не можуть бути зареєстровані у 2013 році платниками ФСП:

1. Суб'єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становитьдохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра.

2. Суб'єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції.

У разі виявлення при проведенні перевірки, що платник провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, незалежно від частки такого доходу в загальній сумі доходу, орган державної податкової служби скасовує такому платнику реєстрацію платника ФСП.

3. Суб'єкти господарювання, які на день подання документів для набуття статусу платника податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Разом з тим, перелік доходів сільськогосподарського товаровиробника, отриманих від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, визначений пунктом 308.4 Кодексу, доповнено доходами, отриманими від реалізації продукції:

- рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;

- тваринництва і птахівництва та продуктів їх переробки на власних підприємствах.

Кодексом встановлено, що об'єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена станом на 1 липня 1995 року.

Отже, індексація нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень) при обрахунку ФСП не проводиться.

Ставка податку встановлена ст.. 304 ПКУ

Ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь диференціюються залежно від:

– категорії (типу) земель (за багаторічні насадження ставки є нижчими);

– розташування земель (для гірських зон та поліських територій ставки є нижчими);

– спеціалізації товаровиробника (тепличні комбінати сплачуватимуть податок за підвищеними ставками).

Розмір ставок податку становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,03;

ґ) для земель водного фонду - 0,45;

д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, - 1,0.

Отже, ставки встановлені у відсотках від їх грошової оцінки, тобто є адвалерними, що не передбачає необхідності їх перегляду (уточнюватися повинна податкова база).

Стосовно співвідношення ставок ФСП із ставками земельного податку, то номінально перші є у 1,5 рази вищими, водночас реально, враховуючи індексацію бази земельного податку, ставки ФСП є більше ніж вдвічі нижчими ставок земельного податку за відповідні площі угідь.

Визначення поліських територій України наведено у Постанові КМУ від 25 грудня 1998 року № 2068, де, зокрема, встановлено, що до поліських територій належать території України, розташовані у природно-сільськогосподарській зоні Полісся, яка охоплює північну частину України, а також частину західного регіону України та характеризується специфічними ґрунтово-кліматичними умовами. Критеріями віднесення адміністративно-територіальних одиниць до поліських територій є їх розташування: у межах природно-сільськогосподарської зони Полісся та у смузі переходу від Поліської до Лісостепової зони, якщо певні види ґрунтів (земель) становлять не менше ніж 60 % у загальному складі сільськогосподарських угідь.

Перелік гірських зон, на які поширюється дія останнього абзацу даної статті, визначається Кабміном, виходячи з критеріїв, установлених ст. 1 Закону «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 р. № 56. До гірських зон належать території, що розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинену сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Критеріями віднесення певних територій до категорії гірських є:

– розташування на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої значно розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 і більше відсотків сільськогосподарських угідь на схилах крутизною 12 градусів і більше;

– низька забезпеченість сільськогосподарськими угіддями – якщо на одного жителя припадає менше ніж 0,25 гектара ріллі, або за її відсутності – менше ніж 0,60 гектара сільськогосподарських угідь;

– суворі кліматичні умови: холодна і довга зима (середня тривалість – не менше 115 днів, середньодобова температура повітря у січні не перевищує мінус 4 градуси), прохолодне коротке літо (середня тривалість – не більше двох місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм), велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані – не менше 600 міліметрів), мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічність землі.

ПК є передбачення застосування вищих ставок для окремих категорій товаровиробників, а саме сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті (для цієї категорії товаровиробників ставки ФСП є у 6,7 рази вищими, ніж для інших платників).

Визначення виробничої спеціалізації підприємств передбачено Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності» (ДК 009:2005, Секція А), прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням, КВЕД є статистичною класифікацією, створеною як інструментарій для систематизації та групування економічної і соціальної інформації у стандартний формат.

Код виду діяльності є одним з основних показників стратифікації статистичної сукупності для організації суцільних та вибіркових статистичних спостережень, основним його призначенням є забезпечення:

– статистичного обліку підприємств і організацій за видами економічної діяльності у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);

– проведення статистичних обстежень економічної діяльності та аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків);

– зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною шляхом застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць та принципів визначення та зміни видів економічної діяльності підприємств та організацій.

Відповідно до норм зазначеного Класифікатора, визначення основного виду діяльності має таку особливість:

– до певної групи 01.1 (рослинництво) чи 01.2 (тваринництво) відносяться господарства, у товарній продукції яких частка рослинництва чи тваринництва перебільшує 66 %;

– у разі якщо частка рослинництва чи тваринництва не перевищує 66 %, господарство буде класифіковане як підприємство, що займається «змішаним сільським господарством» (група 01.3).

У разі якщо у платника ФСП показник частки доходу, отриманого від реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки, перевищує дві третини доходу (66 %) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, то ставка ФСП становитиме 1 % від нормативної грошової оцінки.

Зазначений показник розраховується як результат ділення суми доходу від виробництва та поставки відповідного виду продукції (продуктів її переробки) на загальну суму доходу від реалізації власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Отже, Кодексом передбачено встановлення окремої ставки цього податку для ріллі, сіножатей і пасовищ у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських товаровиробників.

Щодо базового податкового (звітного) періоду для ФСП, — календарний рік (починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року).

Збережено норму, відповідно до якої сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Сплата цього податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку.

Порядок сплати не змінився — за перший та другий квартали податок визначається у розмірі 10 відсотків від річної суми, у третьому кварталі — 50 відсотків, а за четвертий квартал — 30 відсотків.

Дата набуття і підтвердження статусу платника ФСП сільськогосподарським товаровиробникам визначена пк

До 1 лютого поточного року сільськогосподарські товаровиробники подають:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), — органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва — органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Підтвердження розміру площ сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського виробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди, та їх нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, податкові органи за місцезнаходженням сільськогосподарського товаровиробника протягом 10 робочих днів з дати подання податкової декларації або заявивидають довідку про набуття або підтвердження статусу платника ФСП.

Також Кодексом змінено перелік податків і зборів, платниками яких не є сільськогосподарські товаровиробники зі статусом платника ФСП (п. 307.1 статті 307 ПКУ).

Так, відповідно до п. 307.1 ст. 307 ПКУ платники ФСП не є платниками:

- податку на прибуток підприємств;

- збору за спеціальне використання води;

- збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у частині провадження торговельної діяльності та земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Це пов'язано з тим, що збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, виключено з переліку загальнодержавних зборів, а комунальний податок — з місцевих.

Ці податки замінено зборами за спеціальне використання води і збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності (в частині провадження торговельної діяльності).

Отже, сільськогосподарські підприємства – платники ФСП, для яких при визначенні фіксованої суми податку об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, з 1 січня 2011 року повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Податки і збори, не зазначені у даному пункті 307.1 статті 307 ПКУ, сплачуються платником ФСП у порядку та розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування — в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"( п. 307.2 ст. 307 ПК)

Відповідальність платників ФСПвизначена ст. 308 ПКУ, де п. 308.1 зазначено, що якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менше 75%, то такий сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки та збори у наступному податковому (звітному) році на загальних засадах.

Платники ФСП несуть відповідальність, відповідно до Податкового кодексу, за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум ФСП.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.