Принципи юридичної відповідальності

Для більш повного з'ясування сутності юридичної відповідальності важливо визначити принципи, на яких вона базується. У принципах будь-якого явища відображаються глибинні, стійкі, закономірні зв'язки, завдяки яким воно й існує. Пізнання принципів відповідальності дозволяє правильно застосовувати охоронні норми, вирішувати справи при прогалинах у праві, забезпечувати ефективність державно-правового примусу.

У правовій науці розрізняють наступні принципи юридичної відповідальності: законність, справедливість, невідворотність настання, доцільність, індивідуалізація покарання, відповідальність за вину, заборони двічі притягати до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

1. Законність. Суть законності полягає у вимозі чіткої і точної реалізації правових розпоряджень. Стосовно юридичної відповідальності ця вимога полягає в тому, що залучати до неї можуть тільки компетентні органи в чітко встановленому законом порядку і на передбачених законом підставах.

Фактичною підставою відповідальності є правопорушення в єдності усіх своїх елементів. Якщо в діях суб'єкта відсутній хоча б один елемент складу правопорушення, то немає і законної підстави для притягнення його до відповідальності. Ніякий інший фактор (національність, партійність, ідеологічні погляди і т.д.) не може виступати такою підставою. В іншому випадку це буде вже не правова відповідальність, а сваволя.

Законність висуває визначені вимоги і до порядку притягнення порушника до відповідальності. Не припускається відступлення від встановленого законом порядку під приводом прискорення, спрощення, ефективності відповідальності або з посиланням на зайвий формалізм закону.

2. Справедливість. Засноване на вимогах законності покарання винного повинно бути перейняте ідеєю соціальної справедливості. Вона є принципом права, основою правосуддя.

Справедливість юридичної відповідальності - не абстрактне моральне або психологічне поняття. Вона виявляється в наступній системі формальних вимог:

1) не можна притягати до кримінальної відповідальності за проступки;

2) закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, не має зворотної сили;

3) за одне порушення можливо лише одне покарання;

4) відповідальність несе той, хто вчинив правопорушення;

5) вид і міра покарання залежать від значення правопорушення.

При встановленні відповідальності враховуються як обтяжуючі, так і пом'якшуючі провину обставини. В окремих, передбачених законом випадках, можливе визначення міри покарання нижче встановленої санкцією норми межі або взагалі звільнення особи від покарання.

3. Невідворотність відповідальності. Юридична відповідальність нерозривно пов'язана з правопорушенням. Із зазначеного зв'язку випливає принцип невідворотності відповідальності, неминучості її настання за правопорушення. Без законних підстав ніхто не може бути звільнений від відповідальності і покарання ні під яким приводом (суспільне становище, партійна приналежність, родинні зв'язки і т.д.).

Якщо правопорушення вчинене, а відповідальність не наступила, це підриває авторитет закону, ідею законності у свідомості громадян і посадових осіб. Впровадження в суспільну свідомість уявлення про неминучість зв'язку правопорушення і покарання - важливий фактор зниження рівня правопорушень.

4. Доцільність. Невідворотність відповідальності припускає її доцільність. Відповідальність настає неминуче, тому що вона доцільна. Неприпустиме звільнення порушника від відповідальності без законних підстав під приводом доцільності, ефективності, політичних, ідеологічних та інших неправових мотивів.

Разом з тим варто відрізняти доцільність відповідальності як юридичного явища й облік доцільності в процесі правозастосування, у ході залучення особи до відповідальності, при визначенні її міри покарання. У цьому випадку доцільність полягає у відповідності обраної по відношенню до порушника заходу впливу цілям юридичної відповідальності. Вона припускає чітку індивідуалізацію каральних заходів в залежності не тільки від тяжкості порушення, але й від особливостей особистості порушника, обставин вчинення діяння і т.д. Якщо цілі відповідальності можуть бути досягнуті без її реалізації, закон припускає звільнення винного від відповідальності.

Вимога доцільності не повинна суперечити вимозі законності при реалізації відповідальності (доцільність нс припускає можливості прийняття довільних, суб'єктивних рішень державним органом). І тим більше не можна порушувати вимоги закону під видом його недоцільності. У такому порушенні немає необхідності, тому що сам закон дає можливість вибору доцільного рішення. Наприклад, санкції кримінально-правових норм є відносно визначеними, що дозволяє державному органу обрати найбільш доцільну в конкретних умовах міру покарання.

5. Індивідуалізація покарання. Даний принцип полягає в тому, що відповідальність за вчинене правопорушення винний повинен нести сам. Неприпустиме перенесення її з винного на іншого суб'єкта (наприклад, за правопорушення, вчинені неповнолітніми, часто до відповідальності притягають батьків).

Для втілення цього принципу в життя важливо точно закріпити в законодавстві функції кожного працівника і так само чітко визначити міри відповідальності за їхнє невиконання. Юридична відповідальність ефективна тільки тоді, коли її носій персонально визначений. Це виключає можливість „безособової” колективної відповідальності, залучення до відповідальності осіб лише на основі якого-небудь зв'язку їх з винним.

6. Відповідальність за вину. Відповідальність може наступити тільки при наявності вини правопорушника, що означає усвідомлення особою неприпустимості (протиправності) своєї поведінки і викликаних нею наслідків. Якщо ж особа невинувата, то, незважаючи на діяння, вона не може бути притягнута до відповідальності. Разом з тим у виняткових випадках норми цивільного права допускають відповідальність без вини, тобто за сам факт здійснення протиправного, асоціального явища. Наприклад, за ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки [5].

У кримінальному праві при залученні особи до відповідальності діє презумпція невинуватості. Згідно ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду [6].

У цивільному праві діє інша презумпція – винуватості цивільного правопорушника: особа при наявності об'єктивної сторони правопорушення вважається винуватою доти, поки не доведено зворотнє. Обидві презумпції виступають засобом захисту інтересів особистості, її особистих і майнових прав. У першому випадку мова йде про особистість правопорушника, у другому - про інтереси особи, що зазнала збитків від правопорушення.

7. Принцип заборони двічі притягати до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення - це неприпустимість застосування двох і більш видів юридичної відповідальності за одне правопорушення. Це не означає, що за злочин не можна призначити й основне, і додаткове покарання (наприклад, позбавлення волі і конфіскацію майна). Однак за одне правопорушення особа може бути покарана тільки один раз [1; 422-425].

Отже, юридична відповідальність - це застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми примусових заходів, що виражаються у формі позбавлень особистого або майнового характеру. Цілі юридичної відповідальності - конкретний прояв загальних цілей права, у якості яких виступають закріплення, регулювання й охорона суспільних відносин. Цілі юридичної відповідальності визначають її функції, серед яких: каральна, превентивна (попереджувальна), виховна, правовідновлююча (компенсаційна) функція. Що стосується принципів юридичної відповідальності, виділяють: законність, справедливість, невідворотність настання, доцільність, індивідуалізація покарання, відповідальність за вину, заборони двічі притягати до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.