Основні результати інноваційної діяльності в Україні

В останні роки в Україні здійснено ряд важливих заходів щодо формування і реалізації науково-технічної та інноваційної політики, розбудови національної інноваційної системи. Прийнято Закони України „Про пріоритетні напрями розвитку науки та техніки” (Додаток 1), „Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” (Додатки 2, 3), „Про інноваційну діяльність” (Додатки 4, 5), „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на період до 2005 року”, низка законів для ефективного захисту прав інтелектуальної власності (Додатки 6, 7, 8). Затверджено Програму розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні на 2001 – 2002 роки. Створено 8 технологічних парків у м.Києві, Харкові, Донецьку. Діяльність цих інноваційних структур спрямована на комерціалізацію і широке впровадження у виробництво наукоємних розробок, вихід на світові ринки з високотехнологічною конкурентоспроможною продукцією.

У 2001 році загальний обсяг фінансування наукових і науково-технічних робіт збільшився на 18,9% і склав близько 2,4 млрд. грн. Питома вага асигнувань державного бюджету у загальному обсязі фінансування науки практично не змінюється, частка вітчизняних та іноземних замовників досягла у 2001 році близько 60%, у тому числі організацій підприємницького сектора – майже 26%.

Незважаючи на продовження скорочення чисельності працівників наукових організації, в останні роки намітились позитивні тенденції щодо стану кадрової складової науково-технічного потенціалу. Продовжує збільшуватись питома вага докторів наук серед виконавців наукових і науково-технічних робіт. Дещо поліпшилася вікова структура науковців вищої кваліфікації.

У 2001 році впровадженням інновацій займалося кожне сьоме промислове підприємство, а в транспортному машинобудуванні, хімічній, нафтопереробній, текстильній промисловості – кожне четверте (питома вага інноваційно активних підприємств в загальній кількості склала 9,6%).

Основним напрямком інноваційної діяльності підприємств залишається освоєння нової продукції. В середньому одним підприємством, що здійснювало інновації у 2001 році освоєно 13 найменувань нових видів продукції, що майже на 30% більше, ніж у 2000 році.

Разом з тим, у науково-технологічній та інноваційній сферах ще не подолано ряд негативних тенденцій. Майже 90% промислової продукції не має сучасного науково-технологічного забезпечення. В той же час зменшується кількість наукових організацій, що спеціалізуються в галузі технічних наук, а також конструкторських організацій і організацій заводського сектора науки, діяльність яких спрямована на потреби виробництва. Постійно знижується наукоємність ВВП (з 1,26% у 1997 році до 1,13% у 2001 році), що у 2-2,5 рази менше, ніж у провідних країнах світу. Витрати на наукові та науково-технічні роботи в Україні в розрахунку на одного виконавця (13,4 тис. грн.) у 50-80 разів нижчі, ніж у розвинених країнах і у тричі нижчі, ніж у Росії.

У критичному стані знаходиться матеріально-технічна база науки. Менш ніж 6% одиниць машин і устаткування, які перебувають на балансі наукових організацій можна віднести до нового обладнання віком до п’яти років. Навіть в установах Національної академії наук біля 60% наукових приладів експлуатуються 15-25 років.

Продовжує зменшуватись кількість і якісний рівень завершених розробок, готових до практичного застосування. Лише біля 20% з них спрямовано на освоєння нових видів техніки і технологій. Кількість закінчених і прийнятих замовниками розробок з нових видів техніки і технологій скоротилася за останні 10 років у 4,8 рази, а розробок з використанням винаходів – у 7,5 разів.

Недостатнім є рівень патентного захисту вітчизняних винаходів. Лише третина з виданих у 2000 році патентів – повноцінні, у 2001 році – 19,7%.

Низьким є рівень комерціалізації результатів наукових досліджень, відсутні ефективні зв’язки науки і виробництва, повільно і безсистемно розвивається мережа сучасних інноваційних структур (технопарків, бізнес-інкубаторів, венчурних фондів), інших організацій інноваційної інфраструктури. Частка інноваційної продукції навіть на внутрішньому ринку не перевищує 4,7% від загального обсягу.

Недостатнім є рівень маркетингових досліджень, які здійснюються лише на кожному четвертому підприємстві, що займаються інноваційною діяльністю. Не проводяться аукціонної торги інноваційними розробками, відсутні інноваційні біржі та ефективна реклама.

Залишається низькою питома вага витрат на інноваційну діяльність у капіталовкладеннях (6,1% у 2001 році, у 1998 році – 8,4%).

З 2001 р. Спостерігається відчутне пожвавлення розвитку машинобудівного сектору (за новою класифікацією видів економічної діяльності його частка зросла з 11,4% до 12,2% у 2001 р.), що позитивно вплинуло на розвиток науково-технічної та інноваційної сфери на внутрішньому ринку. Разом з тим обсяг виробництва високотехнологічної продукції – авіакосмічної, електронного устаткування, медико-діагностичної техніки та нових лікарських біопрепаратів, незважаючи на збереження тенденції загального економічного зростання, суттєво скоротився (порівняно з 1998 р. на 22,8%). Це свідчить про відсутність стимулів інноваційного розвитку промисловості.

Придбання нових технологій, машин, обладнання, устаткування та іншої техніки було основним напрямом інноваційних витрат підприємств у 2001 р. Загальна кількість придбаних за цей період нових технологій дорівнювала 1072. Готові засоби виробництва придбало 621 підприємство, що становить 36,6% від кількості підприємств, які здійснювали інновації. Кількість підприємств, що придбали у 2001 р. засоби виробництва, вдесятеро перевищувала кількість підприємств, що придбали права на патенти та ліцензії на об`єкти промислової власності. На придбання готових засобів виробництва промисловість України у 2001 р. витратила 63,1% від загального обсягу інноваційних витрат.

У результаті кожен третій вид продукції машинобудування виготовлено на основі закуплених підприємствами ліцензій, майже кожен п`ятий – з використанням нових технічних рішень. Разом з тим, як і у 2000 р., питома вага виготовлених вперше в Україні засобів виробництва у загальному обсязі виробленої продукції залишається незначною – 4,2%. Хоча найбільш конкурентоспроможними на світовому ринку, як правило, є нові види продукції.

Утвердження в Україні моделі сталого економічного зростання може відбуватися передусім через зміни у структурі основного капіталу на користь найсучаснійшої техніки та технологій. Ці процеси мають супроводжуватися інтенсивним інвестуванням, насамперед у високотехнологічне виробництво. Інвестиційна політика держави потребує вдосконалення, оскільки протягом багатьох років вона не стимулює розвиток науки та технологій. Кошти державного бюджету на науку розпорошуються за численними програмними позиціями замість концентрації на найважливіших пріоритетних, з точки зору науково-технічного потенціалу та національних інтересів, напрямах. Науковий потенціал України має концентруватися як на здійсненні відповідних фундаментальних досліджень, так і на забезпеченні науково обгрунтованих розробок у технологічній сфері, що матимуть успіх на світових ринках [8, С.77-87].

Питання для самоконтролю

1. Які інструменти державного регулювання інноваційної діяльності притаманні для української економіки?

2. Перерахуйте основні напрямки державної підтримки інноваційної політики в Україні.

3. Які розробки українських вчених є перспективними та передовими.

4. Розкрийте сутність організаційного механізму державного регулювання інноваційної діяльності в Україні.

5. Які основні функції державних органів механізму регулювання інноваційної діяльності в Україні.

6. Які законодавчі та нормативні акти прийняті по правовому регулюванню інноваційної діяльності в Україні.

7. Назвіть пріоритетні напрями розвитку науки і техніки в Україні.

8. Охарактеризуйте результати інноваційної діяльності в Україні.

9. Які недоліки мають місце в інноваційній діяльності в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.