Розумова відсталість

Олігофренія характеризується недорозвитком інтелекту і психіки, пов’язаним з ураженням ЦНС у внутрішньоутробному періоді або в ранньому віці, що не має тенденції до прогресування.

Відповідно до етіологічного чинника виділяють 3 групи олігофреній:

1. Олігофренії ендогенної природи (хвороба Дауна, справжня мікроцефалія, порушення інтелекту при фенілкетонурії тощо).

2. Ембріо- і фетопатії (олігофренія, викликана вірусом краснухи, грипу, епідемічного паротиту під час вагітності; вроджений сифіліс; гемолітична хвороба новонароджених).

3. Олігофренії, що виникли внаслідок дії різних факторів під час пологів та в ранньому дитинстві (родова травма, асфіксія, ЧМТ, енцефаліт, менінгіт).

За ступенем виразності клінічних проявів олігофренії виділяють три її ступені : дебільність, імбецильність та ідіотія.

Дебільність є найлегшим ступенем недорозвитку інтелекту. Можливості навчання та соціальної адаптації таких хворих обмежені. Вони не можуть відрізнити основне від другорядного, плутають явища.

Хворі, які мають хорошу пам’ять, здатні запам’ятовувати вірші, прислів’я, але, не завжди розуміючи зміст завченого, застосовують їх не до ладу. Поведінка часто наслідувальна, часто в ній є інфантильні риси (хворий 19 років може разом із 5-річною дитиною гратися в піску).

Імбецильність – це середня ступінь тяжкості олігофренії. Можливе обмежене утворення умовних зв’язків (деяких рухових навичок, мови).

Хворі можуть відрізняти близьких людей від сторонніх, їстівне від неїстівного, користуватися посудом, одягом, виконувати найпростішу роботу (копати, переносити). Вони впізнають знайомі їм предмети, зображені на малюнку, можуть назвати їх, але зрозуміти зміст складної за сюжетом картинки не спроможні.

Ідіотія – це найтяжчий ступінь недорозвитку інтелекту, при якому умовні рефлекси майже або зовсім не виробляються. У хворих не розвивається мова, вони не набувають навичок самообслуговування, їдять тільки зі сторонньою допомогою. Не розвиваються вищі емоції (сором, бридливість, вдячність тощо). У тяжких випадках хворі не можуть навіть навчитися стояти, ходити, відрізняти їстівне від неїстівного, близьких осіб від сторонніх.

Такі хворі здебільшого лежать, багато часу сплять, прокидаючись від голоду, холоду, болю тощо. Іноді в них виникає стан збудження, коли вони галасують, плачуть, кусаються, стають агресивними без зовнішніх причин.

Олігофренія являє собою недорозвиток не лише психіки, а й усього організму. Будова тіла неправильна, диспластична. Розміри тулуба і кінцівок не відповідають одне одному. Зріст, розміри голови, маса тіла, розвиток волосяного покриву і жирової тканини недостатні або надмірні. Олігофренія як хвороба не прогресує. Але це не означає, що стан хворих залишається незмінним впродовж всього їхнього життя. За сприятливих умов виховання і навчання в спеціальних школах хворі (дебільність, імбецильність) можуть до певної міри розвиватись, набувати навичок. Профілактика олігофренії ефективніша, ніж терапія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерії ефективності та очікувані результати	\|	Травматичні ураження головного мозку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.