Особливості вивчення природознавства у 4 класі

За навчальним планом на вивчення природознавства у IV класі відводиться 1 год на тиждень, всього 34 год. Завдання курсу природознавства у IV класі полягають у тому, щоб поглибити знання учнів про неживу і живу природу та працю людейсвого краю, дати їм уявлення про різноманітні професії, сформувати вміння читати нескладний план, географічну карту, глобус, навчитись орієнтуватися на місцевості за допомогою компасу і місцевих ознак (Сонця, розташування мурашників, розростання гілок на південь, а моху з північного боку дерев та інших орієнтирів). Озброїти учнів знаннями про природу та працю людей нашої Батьківщини. У IV класі учні продовжують вести спостереження за природою і працею людей своєї місцевості, і, таким чином, здійснюється сезонний і краєзнавчий принципи навчання.

Використання краєзнавчого матеріалу під час спостережень дає змогу учням побачити навколишню дійсність у різноманітних зв'язках, відношеннях і залежностях. Безпосереднє спілкування з природою сприяє розвитку у дітей спостережливості, самостійності в набутті знань, зацікавленості в навчанні.

Кожного сезону на підставі спостережень учнів проводяться узагальнення.

Кожний розділ програми з природознавства має специфіку викладання. Так, досить складним і зовсім новим для учнів є розділ «План і карта». Ознайомлення учнів з фізичною картою України дає змогу вчителеві створити у них певні просторові уявлення, які сприятимуть кращому засвоєнню матеріалу наступних тем. Серед інших методів, які вчитель використовує на уроках, перевага надається роботі з картою. Але, щоб учні усвідомили поняття «географічна карта», вчителю необхідно провести велику роботу по формуванню цілої низки проміжних уявлень і понять, а саме: «горизонт», «сторони горизонту», «орієнтування на місцевості», «масштаб», «план», «топографічна карта» і лише після цього — «географічна карта».

Метод роботи з картою включає певну систему прийомів. Користуватися ними треба навчити дітей в першу чергу. Всі прийоми роботи з картою поділяються на такі групи.

1. Підготовчі. Учні усвідомлюють поняття про план і карту.

2. Математичні. Учні знайомляться з математичною основою карти, засвоюють поняття про масштаб, вчаться вимірювати по карті.

З Графічні. Це прийоми, які допомагають учням набути вміння креслити плани (шляху, ділянки), заповнювати контурні карти.

4.Прийоми цієї групи дають можливість учителю навчити учнів висловлювати за даними карт свої судження, складати усні та письмові розповіді, робити висновки.

5.Виховні. Підводять учнів до відповідних ідейно-політичних висновків. Наприклад, формуючи в учнів поняття про ту або іншу карту, учитель на яскравих прикладах показує значення цієї карти в житті людей. Розкриваючи зміст окремих географічних назв, учитель може розказати дітям про героїчні подвиги вітчизняних учених-географів, дослідників та ін.

Найбільш складною темою є «Масштаб». Тому, щоб полегшити дітям усвідомлення її, необхідно запропонувати виконати кілька вправ не тільки на даному уроці, а й повернутися до формування поняття «масштаб» в інших темах і дати учням вправи на визначення відстані між містами, протяжності гір, річок, особливо під час ігор — уявних подорожей по карті.

Щоб швидше навчити молодших школярів читати карту, необхідно залучати їх до практичної діяльності. Давати дітям завдання для самостійного знаходження об'єктів за умовними знаками, обчислювати відстань між пунктами за масштабом, складати коротенькі характеристики об'єктів, а також вчити аналізувати, зіставляти, порівнювати, робити відповідні висновки. Слід відмовитися від пасивного і механічного запам'ятовування умовних знаків карти.

Активізувати пізнавальну діяльність учнів при вивченні карти сприяють різноманітні ігри як на уроках, так і в позакласній роботі.

Вивчення таких тем, як «Чому буває день і ніч», «Рік», вимагають від вчителя широкого використання життєвого досвіду учнів, опори на їхні спостереження і обов'язково застосування приладу телурія або глобуса з нахиленою віссю і свічки або лампочки та відповідних таблиць, ілюстрацій: Ці теми розкривають дуже важливі для формування наукового світогляду у дітей поняття про причини змін дня і ночі, а головне, про закономірність сезонних змін у природі. Треба довести до свідомості учнів те, що Земля, рухаючись навколо Сонця, протягом року займає різне положення відносно цієї найближчої до нашої планети зірки. Прикладом цього є те, що, спостерігаючи видимий рух Сонця (раз на місяць вимірюємо за допомогою гномона тінь, яка падає від нього), ми легко помічаємо, що Сонце змінює свою висоту над обрієм. Змінюється кут падіння на поверхню Землі його променів, а значить, змінюється освітлення і нагрівання поверхні Землі, що і є причиною змін пір року.

Характерним для викладання розділу «Різноманітність природи нашої Батьківщини» є те, що вчитель переключає увагу учнів від вивчення рідного краю на ознайомлення їх з окремими картинами природи і праці людей інших місць нашої країни.

Звичайно, від учителя вимагається знання не тільки фактичного матеріалу, а й обізнаності в питаннях сучасного життя країни. Вчителеві треба систематично стежити за періодичною пресою, теле - і радіопередачами, бути завжди готовим дати відповідь учням на їхні нескінченні запитання «Чому?», «Як утворилося?» та ін.

Зміст цього розділу дає змогу вчителю показати учням неосяжність території нашої країни, різноманітність її природи, багатства надр, велич праці радянських людей різних національностей, яка спрямована на освоєння природних ресурсів, підвищення добробуту трудящих усіх братніх республік.

Червоною ниткою повинні пройти через всі теми приклади боротьби нашої партії та уряду, кожного громадянина України за бережливе ставлення до природи, її раціональне й економне використання і відтворення.

Велику увагу вчителю треба звернути на відбір матеріалу за змістом, використання життєвого досвіду учнів, створення проблемності у навчанні і особливо на використання різноманітної наочності, дитячої літератури, пізнавальних ігор та ін. Особливого значення слід надавати розповіді вчителя. Вона повинна бути короткою, але цікавою, доступною і супроводжуватися різноманітною наочністю, уривками з художньої дитячої літератури, розкривати героїку труда нашого народу.

Ознайомлюючи учнів з характерними ознаками тієї чи іншої природної зони, важливо звернути їхню увагу на головну причину, яка сприяє утворенню такої різноманітності природи нашої країни. За допомогою телурія показати дітям, що головна причина цього явища є та, що неосяжна територія нашої Батьківщини нерівномірно освітлюється і нагрівається Сонцем протягом року. Є ще й інші причини, на них теж слід звернути увагу, коли йтиметься про ту чи іншу зону, але ця є найголовнішою. Важливо показати дітям залежність між предметами і явищами, допомогти їм розкрити причинно-наслідкові зв'язки в природі, спрямовувати увагу на пошуки причин, які зумовили зміни. в природі. Так, чим далі на південь — поступово тундра змінюється на тайгу. Стало значно тепліше влітку, глибше відтає шар вічної мерзлоти, більше опадів, і на зміну карликовим берізкам піднімаються велетні — сибірські кедри, ялини, модрини та інші дерева. Вчити дітей знаходити суттєві ознаки у рослин, тварин, пристосування їх до життя в певному середовищі.

Самостійна робота учнів з різноманітною наочністю сприяє не тільки емоційному сприйманню матеріалу, збагаченню образів про ті чи інші предмети, а й виховує у дітей увагу, спостережливість, естетичні смаки та ін.

Отже, при вивченні картин природи нашої Батьківщини є всі можливості для збагачення і розвитку природничих понять, які є основою формування наукового світогляду.

При формуванні елементів наукового світогляду важливе значення має екологічне виховання молодших школярів. При ознайомленні учнів з даним розділом є великі можливості показати, як у нашій країні ведеться робота з охорони природи, як можна менше завдавати шкоди природі при використанні її багатств, створювати маловідходні і безвідходні виробництва. Обов'язок кожного громадянина (і школярі не повинні стояти осторонь) — брати участь у відтворенні природи, примноженні її багатств і краси.

Особливо слід звернути увагу учнів на економію всього того, чим ми користуємося, на бережливе ставлення до речей. Слід пам'ятати, що на виготовлення їх витрачаються природні ресурси, праця робітників різних професій, а головне, відбувається в якійсь мірі забруднення середовища, в якому ми живемо і треба ще буде жити. нашим нащадкам. З виховною метою є рація показувати дітям, які негативні явища ще мають місце при використанні ^ природних багатств в тій чи іншій природній зоні, а також, що робиться для того, щоб зберегти природу, використовувати її скарби раціонально, по-господарськи. Розповісти дітям, що в нашій країні відкриваються нові заказники і заповідники, але це не означає, що держава і все населення може жити, не втручаючись у природу. Доводиться вирубати ліси, видобувати корисні копалини, ловити рибу, будувати ГЕС, але все це треба робити розумно, прагнути більше відтворити, ніж узяти у природи.

На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей. Для цього потрібно побудувати бесіду так, щоб учні самостійно давали відповіді, виходячи з своїх спостережень за предметом або явищем, що вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, набуті з різних джерел.

Більшість предметних уроків проводять після екскурсій, під час яких учні мають можливість ознайомитися з предметом або явищем у природному середовищі, спостерігати його зв'язок з іншими предметами або явищами. Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі, переходять до вивчення основних властивостей (ознак) конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення та висновки. Важливою умовою для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, що вивчаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об'єкт, мобілізує їхню увагу.

Предметні уроки потребують від учителя ретельної підготовки. Перш за все вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає тип предметного уроку (урок з роздавальним матеріалом, урок з застосуванням лабораторних дослідів, урок з використанням Живих об'єктів та ін.). Після цього вчитель складає план або конспект уроку, в якому визначає навчальну та виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід предметного уроку.

Можна виділити такі етапи уроку:

1. Актуалізація опорних знань учнів за запитаннями. Наприклад: чи можуть бути у поля друзі й вороги? хто належить до ворогів поля? чому? хто друг культурних рослин?

2. Повідомлення теми і завдань уроку.

3. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу проводиться методом бесіди з використанням колекцій, гербаріїв, чучел, живих рослин, інших об'єктів (кам'яного вугілля, торфу, вапняків та ін.). Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, картинами.

Після бесіди доцільно продемонструвати діафільм або кадри діапозитивів. Переглядаючи їх, учні спочатку пояснюють зміст кадрів, а потім читають текст. Це активізує мислення учнів, дає можливість виявити їхній життєвий досвід.

4. Осмислення знань учнями. Методом бесіди виявляється рівень набутих знань. Наприклад: які стадії розвитку проходять шкідливі комахи поля? про який взаємозв'язок у природі ви дізналися? чим шкідливі комахи відрізняються між собою? якої шкоди вони завдають сільському господарству?

Для активного відпочинку можна запропонувати загадки.

5. Узагальнення і закріплення матеріалу.

6. Підсумки уроку, завдання додому.

Структура предметного уроку може бути зміненою, доповненою.

Сприймання і спостереження предмета учнями може бути по-різному активним. Якщо вчитель намагається якомога більше розповісти про предмет сам, не залучаючи до активної роботи учнів, то учні швидко стомлюються, матеріал засвоюється пасивно. Коли вчитель ставить запитання, збуджує мислення, вчить робити узагальнення і висновки, тоді активізується робота учнів, напружується їхня увага, полегшуються сприйняття і запам'ятовування.

Наприклад, при вивченні кам'яного вугілля вчитель зазначає, що це — одна з найважливіших корисних копалин, має більше практичне значення, ніж торф, це «хліб» промисловості, основні властивості, застосування і способи видобування якого учні повинні знати. Після цього вчитель пропонує учням розглянути кам'яне вугілля, звернути увагу на його найістотніші ознаки та властивості. Учитель ставить ряд запитань, на які учні повинні самостійно відповісти. (Зверніть увагу на колір, блиск, запах вугілля. Що ви можете сказати про ці ознаки? Спробуйте розламати, розбити. Що ви помітили? яка маса вугілля? чому його називають кам'яним?)

Про ознаки і властивості об'єкта, що вивчається, учні розповідають самі, виходячи з своїх спостережень, учитель тільки уточнює й доповнює відповіді, пояснює нові слова, записує їх на дошці.

Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. У дидактиці порівняння є одним з основних прийомів навчання. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.