Підвиди

Виділяють два підвиди моржа:

· Тихоокеанський морж (Odobenus rosmarus divirgens, Linnaeus 1785)

· Атлантичний морж (Odobenus rosmarus rosmarus, Islliger 1815)

Самостійність третього підвиду — лаптєвського моржа (Odobenus rosmarus laptevi, Chapsky 1940), достовірно не підтверджена.

Атлантичний морж жовто-бурого кольору, довжиною до 4, рідко до 5 м і вагою до 1000 кг; стверджується, що раніше траплялися екземпляри до 6—7 м і вагою до 1500 кг, ікла 60-80 см. Самки значно менші: 3,7—4 м при вазі 800–900 кг. Мешкають біля західного і східного узбережжя Гренландії, рідко біля берегів Ісландії, в європейських водах основний моржовий промисел ведеться біля Шпіцбергену, Новій Землі, в Карському морі.

Поводження

Ці величезні незграбні тварини, що населяють Крайню Північ, живуть переважно біля берегів і рідко подорожують далеко. Моржі товариські, тримаються сімейними групами (3—6 тварин), що складаються з самця, самиці і дитинчат різного віку. Утворюють берегові і льодові лежбища, на яких може знаходитися до декілька сотень тварин. Моржі мужньо захищають одне одного, а у воді вони є небезпечними супротивниками, оскільки можуть перекинути човен або розбити його іклами. Вони самі рідко нападають на човни. Набагато безпечніше полювати на них на крижинах або суші, куди вони виходять для відпочинку, причому стадо завжди виставляє вартових. Нюх розвинений у моржів добре і вони чують людину на значній відстані, тому до них намагаються наближатися проти вітру. Помітивши небезпеку, вартовий ревом (який у моржів є щось середнім між ревом корови і грубим гавкотом) або поштовхами будить інших і стадо впадає в море. Їжа моржа складається в основному зпластінчатожаберних молюсків, моржі їдять іноді рибу, а також падаль.

Характерні міграції: взимку на південь, влітку на північ. Спаровування і пологи проходять в травні. Вагітність близько 12 міс. Самиця народжує зазвичай 1 дитинча 1 раз в 2 роки. Новонароджені мають довжину тіла 130–140 см і масу 45—68 кг, зуби відсутні, ікла з'являються через 2—3 міс. Відразу після народження можуть плавати. Статевозрілості самиці досягають в 4-5 років, самці в 6-7.

Молюсків моржі викопують з дна застосовуючи величезні ікла. Ікла використовуються також для захисту; крім того, моржі допомагають собі іклами підійматися на крижини або скелі.

Крім людини, вороги моржа — білий ведмідь і, почасти, касатка. Моржі часто страждають від зовнішніх і внутрішніх паразитів.

СИРЕНИ

Сирени (Sirenia) або морські корови — ряд травоїдних ссавців, що живуть у воді. Батьківщиною сирен ймовірно є Африка, а їх найближчими родичами — хоботні і дамани. Сучасні види живуть в тропічних та субтропічних водах, оскільки стерлерових коріввинищили біля двохсот років тому.

Разом з китоподібними і ластоногими, сирени — третій великий таксон у водних ссавців. На відміну від тюленів, вони не можуть пересуватися по суші на своїх слабких кінцівках. З китами їх теж не можна порівняти, оскільки вони зазвичай мешкають в прибережному мілководді або навіть в прісній воді.

Опис

Сирени — масивні тварини з веретеноподібним тілом. В них масивний кістяк з важкими кістками та товстостінним черепом. Їхні передні кінцівки перетворилися на плавці, а задні в ході еволюції повністю зникли, є лише рудименти стегна і тазу. Передні плавці, або ласти, рухливі в плечовому, ліктьовому суглобах і навіть в кисті. Спинного плавця, як у деяких видів китів, у сирен немає. Хвіст перетворився в плоский задній плавець. Шкіра дуже товста і зі складками, волосяного покриву немає, хоч де-не-де збереглися поодинокі щетинки. Голова рухлива, без вушних раковин. В порівнянні з тілом, голова досить велика, проте об'єммозку по відношенню до розмірів тіла один з найменших серед всіх ссавців. Морда витягнута, але приплюснула, а не гостра. Її оточують тверді і чутливі вуса, за допомогою яких сирени відчувають об'єкти. Ніздрі розташовані порівняно високо, вони закриваються спеціальними клапанами і відкриваються тільки для дихання. Кількість і форма зубів у окремих видів сирен дуже варіює. Різці часто зустрічаються у виродженій формі (окрім дюгонів), а ікла відсутні у всіх сучасних видів. Передня частинапіднебіння покрита мозолястими шарами, що ймовірно допомагає при їжі. Мозолястим є і короткий язик. У сирен великий двокамерний шлунок з парою мішкоподібних придатків, довгий кишечник з великою сліпою кишкою.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.