Тварини куточка живої природи.

Особливу увагу потрібно приділити добору мешканців живого куточка. Його слід проводити за принципом демонстраційності, безпеки для дітей, невибагливості до умов утримання. Не слід перевантажувати живий куточок великою кількістю тварин. Треба пам’ятати, що це живі істоти, які щоденно потребують уваги, діти повністю забезпечити її не можуть, і тому певний обсяг роботи по догляду лягає на вчителя. Краще взяти кілька невеличких тваринок, які добре живуть і розмножуються в неволі. Кожну нову придбану тварину слід деякий час (до тижня) потримати в карантині, аби пересвідчитися в задовільному стані її здоров’я, і лише після цього переводити до загального приміщення.

Школярі часто приносять до школи підібраних на вулиці тварин або домашніх утриманців, яких з тих чи інших обставин не можуть тримати вдома надалі. Всіх їх брати немає змоги. Крім того, вони можуть бути носіями хвороб, небезпечних як для мешканців живого куточка, так і для самих дітей.

Бажано допомогти дітям знайти для свого улюбленця нового господаря, який піклуватиметься про нього, порадити віднести хвору тварину до ветлікаря, а за можливості і самому надати покаліченій тварині певну допомогу, але в ні якому разі не залякувати хворобами, не викидати на очах дітей принесену ними істоту, аби не нанести школярам моральної травми, не посіяти в їхніх душах зерна жорстокості, байдуже ставлення до чужих страждань.

Із ссавців для живого куточка початкової школи можна рекомендувати, насамперед, морських свинок, сірійських або золотистих хом’ячків, декоративних щурів. Морських свинок можна тримати в будь-якій клітці достатнього розміру (не менше 15 дм² площі на пару), але краще – в спеціально зроблених садках з високими стінками і відкритих для спостереження зверху. В таких садках вони можуть жити групами по кілька самиць і одному самцю (два самці в одному приміщенні будуть весь час битися, тому їх не можна утримувати разом).

Хом’ячки можуть жити в невеликому акваріумі, в який треба поставити для них маленький будиночок (15х15х15 см) з кришкою і боковим ходом.

Що ж до декоративних щурів, то їх краще утримувати в спеціально виготовлених клітках з металевої сітки, які щільно закриваються, бо ці тварини добре стрибають, лазять по сітці і легко можуть втекти. Ці тварини досить кмітливі і з ними можна поставити багато цікавих дослідів.

Птахів не слід брати з природного середовища, а тим паче відловлювати восени, а навесні випускати на волю. Річ у тому, що після певного часу життя в клітці пташка втрачає природну обережність, відвикає сама здобувати собі їжу і, випущена на волю, як правило, гине. Тому для живого куточка краще брати птахів, які вже багато поколінь живуть і розмножуються в штучних умовах. Це канарки, амадіни, різноманітні папуги.

З плазунів мешканцями живого куточка найчастіше бувають черепахи (степова і болотяна). Помешканням їм слугує тераріум, обладнаний лампою, яка є водночас джерелом освітлення і обігрівання. Враховуючи різний спосіб життя і живлення, помешкання їх треба обладнати з урахуванням цих особливостей.

Для степової черепахи дно засипають піском, декоруючи його кількома камінцями.

Болотяна черепаха – мешканець водного середовища, але для неї треба обладнати невеликий острівець , на який вона могла б вільно вилазити і грітися під джерелом тепла.

Крім постійних мешканців, у живому куточку час від часу знаходять притулок і тимчасові тварини.

Цих тварин утримують певний час для спостереження і демонстрації на уроках природознавства, а потім повертають туди, звідки вони були взяті.

Такими «гостями» можуть бути жаби, ропухи, водяні та наземні комахи, молюски тощо.

Спостереження за живими об’єктами сприяє кращому, глибшому засвоєнню матеріалу підручника, на практиці ознайомлює з життям представників нашої фауни, їх значенням у природі й житті людини, розвиває інтерес до тваринного світу, прищеплює любов до рідної природи.

Паспортизація об’єктів живої природи.На кожний об’єкт має бути паспорт (етикетка), в якому зазначаються назва й короткі відомості про рослину чи тварину. Ці дані записуються в картки, з яких складають картотеку мешканців куточка живої природи.

На підставі зібраних даних про рослину чи тварину виготовляють етикетки, котрі прикріплюють до посудини з рослиною, акваріума, тераріуму або клітки тварини.

Етикетки бажано виготовляти з пластмасових матеріалів (їх можна використовувати протягом багатьох років, а паперові - треба постійно поновлювати).

Рослини і тварини, за якими учні доглядають у живому куточку, є чудовим демонстраційним матеріалом для уроків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.