Біологічні потреби та мотивації. Структура цілісного поведінкового акту

В основі формування поведінки лежить виникнення певної внутрішньої потреби організму, яка є одним з факторів детермінації виду поведінки. Внутрішні біологічні потреби є підґрунтям біологічних форм поведінки. Але у людини, крім внутрішніх біологічних потреб, формуються соціальні і духовні потреби, на основі яких відбуваються соціальні та вищі духовні види поведінки. Фізіологія вивчає основи біологічних форм поведінки, отже, й їх підґрунтя – внутрішні біологічні потреби, види яких представлені у наступній схемі:

Серед багатьох внутрішніх потреб, які можуть одночасно виникати в організмі, визначається найважливіша з них – домінуюча внутрішня потреба, й саме вона призводить до початку поведінкової реакції – формування домінуючої мотивації. Біологічна мотивація (від французького motivation – спонукання) – це прагнення, потяг, спонукання до дії, спрямований на пошук ознак у зовнішньому середовищі, які необхідні для задоволення внутрішньої потреби організму. Фізіологічні механізми формування домінуючої мотивації полягають в аферентній сигналізації до спеціальних структур – мотиваційних центрів гіпоталамуса про наявність внутрішньої домінуючої потреби, тобто такого відхилення константи гомеостазу, відновлення якої можливе лише при цілеспрямованій взаємодії організму із зовнішнім середовищем, отже, поведінки. Мотиваційне збудження - це інтегративний стан головного мозку, під час якого на основі висхідних стовбурних і дієнцефалічних структур відбувається активація центрів кори головного мозку. В механізмах зазначеної активації переважають адренергічні нейромедіатори. Внутрішня потреба, яка викликає формування мотивації і активує структури переднього мозку, на початку діє як «сліпа сила» за І.П.Павловим. Але це лише один з етапів функціональної системи поведінки, описаної П.К.Анохіним.

Фізіологічні механізми формування внутрішньої потреби і мотивації /пояснююча схема/

Функціональна система поведінкового акту – це динамічна саморегулююча організація, окремі складові елементи якої взаємодіють в досягненні корисних для організму результатів. Функціональна система забезпечення поведінкової реакції призводить до задоволення внутрішньої потреби організму. Структура цілісного поведінкового акту по П.К.Анохіну – це частково гіпотетична, частково науково обґрунтована універсальна модель етапів поведінки, результатом якої має бути задоволення внутрішньої потреби організму.

Структурно-функціональна організація цілеспрямованого поведінкового акту по П.К.Анохіну /пояснююча схема/

На першій стадії поведінкового акту – стадії аферентного синтезу – здійснюється аналіз і обробка аферентних сигналів про наявність домінуючої мотивації (що робити?), аферентної сигналізації про стан зовнішнього середовища (де робити?) і пускових стимулів (пускова аферентація – коли робити?) на основі пам’яті (як робити?) – природженої чи набутої протягом життя індивіду. Стадія аферентного синтезу завершується наступною стадією – прийняттям рішення, коли залишається лише одна ступінь свободи серед багатьох можливих – поведінка спрямовується на задоволення єдиної домінуючої внутрішньої потреби. На наступному етапі – програми дії – насамперед формується модель результату дії, яким має завершуватися поведінка по задоволенню внутрішньої потреби, що здійснюється у акцепторі результату дії у певних структурах мозку. У відповідності з моделлю очікуваного результату дії формується еферентна програма дії. Сама дія здійснюється під впливом еферентного збудження виконавчих структур, що неминуче завершується результатом дії, який має конкретні параметри. Інформація про параметри результату дії досягає відповідних структур ЦНС – акцептору результату – завдяки зворотній аферентації. В акцепторі результату відбувається порівняння очікуваної моделі з тими параметрами, котрі має здобутий результат дії. Якщо здобутий результат за параметрами співпадає з моделлю у акцепторі, поведінковий акт завершується. При розвитку концепції П.К.Анохіна П.В.Симоновим, К.П.Судаковим введено поняття „квант” поведінки – або 1 поведінковий акт, що відбувається на підставі функціональної системи. Перехід від 1 кванта поведінки до другого здійснюється: 1)шляхом задоволення однієї потреби і формування нової – послідовне квантування(тобто після досягнення результату функціональна система перестає існувати); 2)шляхом ієрархічного квантування – в рамках якого задоволення відсунутої у часі основної потреби досягається за допомогою реалізації проміжних квантів, що наближають це задоволення. При цьому цілком припустимі неприємні результати у проміжних поведінкових квантах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.