Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Фінансова діяльність держави і роль фінансового контролю в її здійсненні.

Поняття фінансового контролю, його функції та принципи.

Поняття та значення фінансів.

Загальна характеристика фінансового контролю як функції фінансів

Розділ 1 Теоретичні положення фінансового контролю

Вступ

ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

 

 


 

 

Фінансовий контроль є одним із інститутів фінансового права. Необхідність вивчення окремо даної дисципліни обумовлене особливою роллю, яку відіграє фінансовий контроль в управлінні в даний час. Особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції самих фінансів. Об’єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності у будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим і всеосяжним. Від організації фінансового контролю залежать повнота і своєчасність надходжень грошових коштів у державні фонди, а також додержання вимог законодавства при їх використанні. Без повного та своєчасного виконання бюджету по доходах та видатках неможливе проведення балансу ресурсів у державі. Для підтримки дисципліни у фінансовій сфері потрібен контроль. Саме фінансовий контроль є формою нагляду за належною реалізацією фінансової політики держави та за рухом фінансових ресурсів.

Фінансовий контроль є одним із видів державного контролю. Він здійснюється при формуванні державних фондів грошових коштів, їх розподілі, перерозподілі та використанні.

Вивчення даного спецкурсу базується на отриманих раніше знаннях з фінансового, конституційного та адміністративного права. Під час вивчення спецкурсу студенти ознайомлюються із правовою основою діяльності держави, її контрольних та правоохоронних органів, особливо органів ДПС України.

 

 

Існує думка, що авторство терміна фінанси пов’язують з фран­цузь­ким вченим Ж. Боденом. Тому вважають, що поняття “фінанси” похо­дить від французького finance – сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів. Вважається, що фінанси з’явилися одночасно з появою держави при поділі суспільства на класи.



Интернет реклама УБС

За своїм матеріальним змістом фінанси держави є фондами коштів. Вони безпосередньо пов’язані з функціонуванням гро­шей. Поза цим функціонуванням немає і не може бути фінансів.

Але слід зазначити, що не гроші і не грошові фонди самі по собі, а економічні грошові відносини, що вини­кають при цьому, складають сутність фінансів.

Фінанси – це завжди грошові відносини. Але в той же час не всі грошові відносини є фінансами. До змісту фінансів вклю­ча­ються лише такі грошові відносини, які мають специфічну фор­му руху вартості, пов’язану з формуванням певних фондів коштів, розподілом грошових доходів і накопичень, а також з їх вико­ристанням.

Фінансами є ті грошові відно­сини, які характеризуються наступними особливостями:

По-перше, це імперативні відносини, і обов’язковим суб’єктом цих відносин виступає держава;

по-друге, це відносини, що спрямовані на утворення, розподіл і використанням грошових ресурсів з метою виконання завдань і функцій держави;

по-третє, фінанси є безеквівалентними, оскільки рух грошей не супроводжується зустрічним рухом товарів або послуг.

Під фінансами розуміють – систему економічних відносин, що виникають з приводу формування, розподілу і використання фондів, необхідних державі для виконання своїх функцій.

В літературі виділяють різні класифікації функцій фінансів, але більшість авторів переконані, що основними є дві функцій: розподільча і контрольна. Розглянемо наступні функції фінансів:

Розподільча – дана функція проявляється при розподілі суспільно необхідного продукту, прибутку підприємств, його фондів, державного бюджету та ін. У результаті функціонування фінансів ство­рюються, розподіляються і використовуються фонди коштів, які забезпечують виконання завдань і функцій держави. Розподільча функція фінансів сприяє організації збалансованого і ефективного ви­роб­ництва, розвитку всіх його галузей, створенню ринкових структур економіки з метою повного задоволення потреб населення, підвищення матеріального рівня його життя, завдяки пропорційному забезпеченню матеріальними ресурсами всіх сфер.

Стабілізуюча - забезпечення стабільного функціонування економіки, що дозво­лить створити для всіх господарюючих суб’єктів і громадян ста­більні умови у розвитку економічних і соціальних відносин. Зміст стабілі­зуючої функції фінансів саме і полягає в тому, щоб забезпечити ці умови за допомогою належної нормативної бази, реальних податкових ставок та іншого.

Регулююча – полягає в тому, що через податки, неподат­кові платежі, державний кредит, державні видатки та інше, держава здійснює вплив на забезпечення належного і своєчасного виконання своїх завдань і функцій, оскільки ця функція пов’язана з втручанням її через фінанси у процес відтворення. Держава за допомогою пільг та інших механізмів регулює процес накопичення фондів.

Контрольна – дана функція проявляється в контролі за розподілом між відпо­від­ними фондами валового внутрішнього продукту і їх ефективним, цільо­вим витрачанням.

Поняття “фінансовий контроль” і “конт­рольна функція фінансів” є різними, оскільки контрольна функція фінансів – це прояв їх суспільного призначення і забезпечення еконо­мічних умов для здійснення контролю за формуванням, розподілом і використанням фондів коштів, а фінансовий контроль – це діяльність відповідних державних органів чи недержавних організацій, які практично вико­ристовують контрольний характер фінансів. Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів, а шляхом проведення фінансового контролю реалізується можливість впливу на процес ви­робництва, обліку і споживання. В той же час наявність контрольної функції фінансів ще не дає підстав стверджувати про наявність фінансового контролю, оскільки його існування передбачає наявність не лише об’єктів контролю, але і суб’єктів. Для його ефек­тивного здійснення і функціонування, як елемента фінансової системи, необхідні детальна розробка як теоретичних, так і методологічних основ, діяльність держави, спрямована на ство­рення пев­них органів фінансового контролю, вдосконалення організації діяль­ності діючих, належна регламентація їх прав і обов’язків, удосконалення форм, методів цього контролю, визначення нормами права його зов­нішніх меж та форм взаємодії контролюючих органів.

Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів, а можливість впливу на їх рух в процесі виробництва, обліку і споживання реалізується через фінансовий контроль.

Призначення контрольної функції фінансів полягає у ство­ренні економічних умов для здійснення державою контролю за розпо­ділом централізованих і децентралізованих фондів, тобто, контрольна функція фінансів фактично є об’єктивною основою фінансового контролю, але в той же час вона контроль не породжує.

Контролю з боку держави підлягають державні фінанси та приватні, в частині, яка впливає на формування державних фінансів.

Види фінансів:

Державні: 1) централізовані, що представляють собою систему економічних відносин, що виникають з приводу формування, розподілу і використання грошових фондів, що утворюються на рівні держави та необхідні їй для виконання своїх функцій (економічні відносини по формуванню бюджету держави, органів місцевого самоврядування, пенсійного фонду та ін.).

Децентралізовані – економічні відносини, що виникають з приводу утворення розподілу та використання фондів на рівні державних підприємств.

Приватні – це система грошових відносин, що функціонує на рівні приватних осіб.

Будь-які відносини, учасником яких виступає держава, грошові відносини не становлять виключення, потребують правового регулювання. На сьогоднішній день не існує законодавчого закріплення поняття «фінанси». На відміну від української науки фінансового права, в Росії запропоновано прийняти Закон «Про фінанси», розроблено його структуру, обов’язкові положення, що повинні в ньому міститися.

Визначенню поняття «фінансовий контроль» присвячена велика увага. Жодний підручник з фінансового права не залишає це питання поза увагою. Кожний автор дає власне формулювання, але єдиного поняття фінансового контролю ще не сформульовано та на законодавчому рівні не закріплено.

В проекті Закону України «Про фінансовий контроль» зареєстрованого у Верховній Раді України від 17 червня 2002 року, під фінансовий контролем розуміють – функцію дослідження суб’єктом фінансового контролю об’єкта фінансового контролю, спрямовану на забезпечення дотримання законності, ефективності і економності в ході формування, володіння, використання і відчуження об’єктів права власності незалежно від її форми, а також повноти і своєчасності виконання зобов’язань.

Державне регулювання у сфері фінансового контролю здійснюється з метою:

1) забезпечення дотримання законодавства у сфері фінансового контролю;

2) забезпечення ефективності роботи суб'єктів фінансового контролю, усунення паралелізму і дублювання в діяльності шляхом розмежування їх функцій;

3) налагодження координації діяльності суб’єктів фінансового контролю (між собою, з державними органами та органами місцевого самоврядування);

4) запровадження єдиних норм і стандартів фінансового контролю.

Метою здійснення фінансового контролю є:

1) забезпечення законності формування та ефективного використання фінансових і матеріальних ресурсів;

2) запобігання прийняттю управлінських рішень, які можуть мати в майбутньому негативні наслідки для об’єкта фінансового контролю;

3) нагляд за відповідністю об’єкта фінансового контролю прийнятим управлінським рішенням;

4) аналіз виконання управлінських рішень, дослідження їх впливу на об’єкт фінансового контролю, виявлення і документальна фіксація фактів невиконання (неналежного виконання) управлінських рішень, які мають або можуть мати в майбутньому негативні наслідки для об’єкта фінансового контролю;

5) прийняття за результатами фінансового контролю управлінських рішень, спрямованих на усунення наслідків невиконання (неналежного виконання) та/або на удосконалення (оптимізацію, уніфікацію), скасування попередніх управлінських рішень та подальший контроль за їх виконанням.

В Лімській декларації керівних принципів контролю прийнятої в 1997 році передбачено, що контроль – це не самоціль, а невід’ємна частина системи регулювання, метою якої являється виявлення відхилень від прийнятих стандартів, порушення принципів, ефективності та економії використання матеріальних ресурсів на ранніх стадіях, щоб мати можливість прийняти корегуюючі засоби, а в окремих випадках, притягнути винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або вчинити заходи по попередженню або уникненню таких порушень в майбутньому.

До основних завдань фінан­сового контролю можна віднести:

- забезпечення дотримання діючого законодавства у сфері оподаткування, правильності ведення бухгал­терського обліку та складання і виконання бюджету;

- перевірка стану й ефективності використання державних фінансових, трудових і матеріальних ресурсів підприємств, установ і організацій, виявлення резервів росту фінансових ресурсів держави;

- притягнення винних осіб до відповідальності за вчинені правопорушення;

- розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Розглянемо основні функції фінансового контролю:

1. Правоохоронна – полягає у перевірці дотримання положень правових норм суб’єктами господарювання. Шляхом проведення перевірок органи фінансового контролю забезпечують належне виконання фінансових зобов’язань.

2. Про­філактична полягає у викритті різного роду проявів неправомірних дій з фінансами, що полягає у періодичному поданні звітності, проведенні перевірок та інших заходах, які зі свого боку здійснює держава.

3. Попереджувальна функція, яка тісно пов’язана з попередньою та полягає у передбаченні можливості вчинення незаконних операцій або інших пору­шень у фінансовій сфері з боку підконтрольних суб’єктів.

Попереджувальна та профілактична функції фінансового контролю взаємопов’язані та взаємодоповнюючі одна одну. Вони можуть проявлятися в діях держави по прийняттю відповідних нормативно-правових актів в сфері фінансового контролю, притягненню винних осіб до відповідальності та іншому.

4. Інформаційна – полягає в тому, що під час здійснення контрольної діяльності відбувається збір певних даних, далі здійснюється їх обробка, а потім на основі них приймаються відповідні рішення. В результаті здійснення фінансового контролю отримана інформація є підставою для прийняття відповідних рішень та проведення певних дій, які забезпечать нормальне функціонування об’єкта контролю та сприятимуть покращанню його діяльності.

5. Ана­літична призначена для того, що отримана під час проведення контрольних дій інформація використовується для визначення причин, що привели до вчинення порушень, виявляння прогалини чинного законодавства, які існують у даній сфері. Ця функція сприяє належному функціонуванню підконтрольних суб’єктів, а також і для вдосконалення організації і здійснення фінансового контролю.

6. Виховна – сприяє підвищенню авторитету органів фінансового контролю, формує у суб’єктів господарювання почуття господаря, неприпустимості різного роду правопорушень та дотримання фінансово-контрольних норм.

Основними принципами фінансового контролю є:

1) Законність – органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

2) Принцип глас­ності – обов’язковість проходження фінансових документів, висновків про діяльність певних контрольних органів через представницькі органи.

3) Принцип публічності – проявляється у доведенні результатів діяльності органів фінансового контролю до відома громадськості шляхом опублікування цих результатів у пресі, повідомлення через інші засоби масової інформації тощо.

4) Принцип плановості полягає у здійсненні діяльності органів фінансового контролю на основі відповідних планів контрольних заходів. Крім цього, всі дії контролюючих суб’єктів в процесі контролю відбуваються на основі відповідних планів, програм.

5) Принцип незалежності означає, що органи фінансового контро­лю виконувати свої завдання незалежно від підконтрольних суб’єктів і захищені від стороннього впливу.

6) Принципу компетентності передбачає здійснення контролю в рамках визначених законом повноважень.

Виділяють принцип об’єктивності, доказовості, системності та інші.

Новим в діяльності органів фінансового контролю є принцип дотримання професійної етики, що представляє собою система морально-етичних норм і правил поведінки службових осіб органів фінансового контролю.

Фінансову діяльність держави розглядають як процес планомірної мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів державою для виконання поставлених нею завдань.

Оскільки фінансова діяльність спрямована на виконання завдань і функцій держави та здійснюється органами державної влади, то можна говорити, що така діяльність є правомірною. Але не у всіх випадках так можна говорити, тому що органи законодавчої та виконавчої влади, посадові особи яких її здійснюють, в пев­них випадках, виходять за межі наданої компетенції, діють неправомірно, тоді їх дії вважаються правопорушеннями. Наприклад, такими правопорушеннями є нецільове використання коштів, або інші дії з бюджетними коштами.

Фінансова діяльність полягає у формуванні, розподілі та використанні фондів коштів і як завершальним виступає фінансовий контроль, який пронизує всю фінансову діяльність держави. Його основним завданням є пере­вірка, виявлення, усунення та попередження порушень у фінансовій сфері держави.

З одного боку фінансовий контроль пронизує всю фінансову діяльність, присутній на кожній стадії руху грошових ресурсів. З іншого ж боку, контроль виступає як заключна стадія руху грошових ресурсів.

Завдяки фінансовій діяльності створюється матеріальна основа, необхідна для функціонування держави, а тому будь-які зловживання і порушення у цій сфері наносять шкоду державі, тому питання їх попередження, виявлення тощо займають важливе місце. І саме цьому сприяє фінансовий контроль.

Об’єктом фінансової діяльності держави є фінансові ресурси держави, а об’єктом фінансового контролю є процес формування, розподілу і використання цих ресурсів.

Першим етапом фінансової діяльності держави є формування грошових фондів або, іншими словами, збиран­ня коштів. Від здійснення цієї функції залежить і виконання завдань та функцій держави, адже чим більше буде зібрано коштів, тим краще будуть профінансовані відповідні заходи і виконані завдан­ня держави на відповідний рік. При її виконанні застосовуються як обов’язковий, так і добровільний метод мобілізації. Перший – полягає у примусовому і безвідплатному вилученні частини коштів у власників на користь держави і передбачає встановлення у відповід­них нормативних актах певних платежів (податків, зборів та інших), їх розміру, строку сплати тощо. Другий – полягає у добровільній мобілі­зації коштів і передбачає проведення лотерей, надання доб­ровільних внесків тощо. І, звичайно, виконання даної функції тісно пов’язане з фінансовим контролем, який повинен забезпечити закон­ність під час збирання коштів.

Основна функція при мобілізації грошових ресурсів належить органам податкової служби, які забезпечують пра­вильність обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджетів податків і зборів, а також неподаткових доходів.

При здійсненні розподілу фінансових ресурсів вико­ристо­вуються такі спеціальні методи як фінансування, кредитування, субвенції, дотації тощо. Фінансовий контролю на даному етапі спрямований на перевірку правильності й доцільності виді­лення цих коштів відповідним суб’єктам.

Під час використання фінансових ресурсів фінансовий контроль є невід’ємним, його завданнями є виявлення нецільового, не­ефективного і незаконного використання бюджетних коштів та визначення можли­вих шляхів економного їх витрачання. Контроль, що здійснюється на цьому етапі вживає заходи щодо правильного витрачання бюджетних коштів.

Не можна не дооцінювати фінансовий контроль на якому б етапі фінансової діяльності він не здійснювався. Під час формування грошових ресурсів та іх розподілу ефективність контролю дещо вища, ніж під час їх використання, оскільки до використання фондів коштів існує можливість припинити правопорушення та забезпечити належне їх використання.

Завершує фінансову діяльність контроль за рухом грошових ресурсів. За наслідками його проведення дається висновок про рух грошових ресурсів та вживаються дії по виявленню порушень використання коштів, притягнення винних осіб до відповідальності та уникнення таких фактів в майбутньому.

Тобто, фінансовий контроль пронизує всю фінансову діяльність держави, а також є самостійним завершальним етапом її здійснення.

Система державних заходів спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання державою для здійснення своїх функцій визначається фінансовою політикою держави. Основне завдання фінансової політики є забезпечення відповідними фінансовими ресурсами бюджетної сфери та програм економічного і соціального розвитку. Фінансово політика держави спрямована на розвиток виробництва, підвищення зайнятості населення, мобілізації та використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій та інше.

Для реалізації фінансової політики необхідний достатній обсяг фінансових ресурсів, які держава утворює за допомогою своєї фінансової діяльності. А це все можливе при наявності дієвого фінансового контролю.

 

 


Читайте також:

  1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
  2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  3. IV. Питання самоконтролю.
  4. Автоматизація контролю та діагностування вузлів РЕА
  5. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  7. Адвокатська діяльність
  8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  9. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  10. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
  11. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
  12. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
СХОЖІ РИСИ І ВІДМІННОСТІ В ЯКІСНІЙ ПРИРОДІ АКЦІЙ ТА ОБЛІГАЦІЙ | Процес фінансового контролю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.