Основні функції науки

Наука – це специфічна форма суспільної свідомості, основою якої є по-перше, система знань, по-друге, це процес пізнання закономірностей об’єктивного світу і процес виробництва знань та їх використання на практиці, по-третє, це певний вид суспільного поділу праці. Часто науку розглядають не як аморфну суму різноякісних знань, а складну високо розвинуту ієрархічну систему з яскраво окресленою структурою. Вона складається із таких головних функціональних частин: теорії, методології, методики і техніки дослідження, практики використання отриманих результатів. В єдиному поєднанні перелічених складових можливі реальні та правдиві наукові результати.

Головною функцією науки, її метою є пізнання об’єктивного світу, законів розвитку і функціонування природи, суспільства та мислення, виявлення суттєвих сторін всіх явищ.

Першою формою існування і розвитку науки є наукове дослідження, тобто вивчення явищ і процесів, аналіз впливу на них різних чинників, а також вивчення взаємодії і взаємозв’язків між явищами з метою отримання доведених і корисних для науки і практики рішень із максимальним ефектом.

Другою формою максимального наукового ефекту є наукове знання, яке можна наділити наступними важливими ознаками:

а) завжди є послідовним, систематизованим, логічним – системним;

б) повинно бути зафіксоване певними знаками чи мовою та відображати закони і закономірності, інші суттєві зв’язки в природі та суспільстві;

в) розкриває суть досліджуваних явищ за допомогою наукової мови, абстракцій, ідеалізації, гіпотез та теорії;

г) суттєво відрізняється від буденного (практичного) знання, націленого на вирішення безпосередньо практичних завдань;

д) формується за допомогою методів (інструментарію) дослідження, котрі є складовими наукових законів певної галузі реального світу;

ж) завжди є правдивим відображенням реальності, оскільки критерієм його є практика (повторюваність та відновлення – важливі вимоги до наукових знань);

з) пояснює і прогнозує явища і процеси об’єктивної реальності, що дозволяє людині оволодіти природними процесами та управляти суспільними.

До ознак наукового знання також слід віднести його спільноту з іншими науками та науковими розробками, оскільки наука за походженням, розвитком та використанням є суспільною.

Наука, виходячи із її суті і особливостей, в процесі наукового пізнання виконує інформативну, систематизуючу, пояснювальну, та прогнозну функції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.