Економічна оцінка інноваційних проектів.

Якщо після створення об'єкта права інтелектуальної власності розглядається перспектива використання його у складі інноваційного проекту, то перед його розробкою необхідно відповісти, принаймні, на два запитання:

— чи слід вкладати інвестиції у цей проект?

— чи буде вартість продукту нижчою, ніж у конкурентів?

Відповідь на перше запитання можна отримати за допомогою критеріїв економічної ефективності, до яких відносяться: чиста дійсна вартість (NPV); період окупності (РВР); внутрішня норма віддачі (IRR); iндeкс прибутковості (PI); середній дохід на чистий капітал (BRR).

Чиста дійсна вартість визначається як різниця між сумою дисконтованих грошових потоків i початковими інвестиціями:

де: NPV— чиста дійсна вартість;

С₀ — сума початкової інвестиції;

C_t — майбутній грошовий потік періоду t;

i_t — норма дисконтування (ставка дисконту), що відповідає періоду t.

Майбутній грошовий потік — це потік грошей, що генерується ОПІВ, або за допомогою ОПІВ. Таким потоком може бути, наприклад, обсяг продажу інноваційного товару або потік прибутків відйого продажу. Проект вважається ефективним при NPV>0.

Досить часто для оцінки ефективності інвестицій використовують критерій, що вимірює час, необхідний для того, щоб сума грошових потоків від використання ОПІВ дорівнювала cyмі початкових інвестицій (РВР).

РВР =
R_Е

де: РВР — період окупності;

R_Е – коефіцієнт капіталізації власного капіталу.

Цей критерій відповідає на запитання, через скільки років повернуться інвестиції.

Внутрішню норму (IRK) віддачі можна знайти за формулою для NPV, якщо замшити в ній ставку дисконту на IRR, за умови, що NPV=0:

Індекс прибутковості (PI) — це відношення дійсної вартості майбутніх грошових потоків (PV) до початкових інвестицій (С₀):

РІ =	PV
C_O

Правило індексу прибутковості полягає в тому, що проекти слід приймати, якщо PІ > I.

Деякі менеджери західних фірм приймають інвестиційні рішення на основі бухгалтерської або книжкової норми прибутку (book rate of return — ВRN). Вона вираховується як відношення середнього прогнозованого прибутку (після відрахування амортизації i податків) до середньої бухгалтерської вартості інвестицій.

Хоча розглянутий аналіз має скоріше якісний, ніж кількісний характер, врахування його результатів здатне попередити великі зайві витрати.

Важливим питанням у межах цінової політики є визначення ціни товару. Один з фундаментальних законів ринку — закон попиту — проголошує, що чим більшою буде ціна товару, тим меншим буде попит на нього. Тобто, якщо ціна інноваційного товару перевищуватиме ціну аналогічного за якостями товару у конкурента, то вихід такого товару на ринок буде проблематичним, або навіть неможливим. Тому необхідно розрахувати собівартість виробництва інноваційного продукту i додати до неї плановий прибуток. Визначаючи ціну, слід врахувати також витрати на просування товару на ринок i можливі витрати на судовий захист інтелектуальної власності від недобросовісних конкурентів. Якщо розрахована ціна буде вищою, ніж у конкурентів, варто подумати над розробкою наступних ОПІВ, здатних зменшити цю ціну, наприклад, за рахунок удосконалення технології, заміни сировини тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.