Суть і необхідність державних цільових фондів

Тема10.: Державні цільові фонди

Суть і необхідність державних цільових фондів

Порядок формування і використання Пенсійного фонду України

Особливості функціонування фондів соціального страхування в Україні

Використана література:

1. Закон України "Про страхування" від 07.03.96 р.//Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№ 18.

2. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р.//Голос України. -1991.-17 грудня. -С 10-16.

3. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР.//ВІДОМОСТІ Верховної Ради України. – 1997. – № 37.

4. Основи Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 р. № 16/98-ВР.//Відомості Верховної Ради України. – 1998.-№23.

5. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.01 р. № 2240-Ш.//Урядовий кур'єр. – 2001. – 28 лютого. – № 38. – Орієнтир. – № 9. – С 1-12.

6. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. № 1105-ХІVV/Урядовий кур'єр. – 1999. – 17 листопада. – № 215. – Орієнтир. – № 45. – С. 1-13.

7. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.00 р. № 153З-Ш.//Урядовий кур'єр. – 2000. – 19 квітня. – № 72. – Орієнтир. – № 13. – С 1-9.

8. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Із змінами і доповненнями, внесеними Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fse.gov.ua/fse/control/uk/publish/article?art_id=412535&cat_id=44584

9. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах /Міністерство праці і соціальної політики, Пенсійний фонд України – К.: 2008 [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.mlsp.gov.ua

10. Яценко В. Соціальне страхування і міф про надвисокі соціальні податки в Україні//Дзеркало тижня.‑ №23 (551)18-24 червня 2005 – Режим доступу до газ.://http://www.dt/2000/204050359/.

Суть і необхідність державних цільових фондів

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.

Державні цільові фонди – це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб (За ред. Загорського В.С. "Фінанси", 2008).

Цільові державні фонди – це сукупність фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави або місцевих органів управління, які мають цільове призначення (За ред. Романенка О.Р."Фінанси", 2007).

За допомогою цільових державних фондів можливо:

- впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;

- забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;

- надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.

Необхідність функціонування цільових державних фондів обумовлюється такими причинами:

1) Бюджет, через не закріпленість більшої частини доходів, зумовлює дефіцитне фінансування окремих статей видатків. Цільові фонди забезпечують цільове спрямування та використання коштів.

2) Швидкі зміни в економічному житті зумовлюють необхідність прийняття оперативних рішень у сфері перерозподілу фінансових ресурсів. Таку оперативність забезпечити через бюджет досить важко, оскільки останній приймається у формі Закону і підлягає парламентському контролю. Цільові фонди формуються виконавчими органами і є більш прийнятними для виконання вказаних завдань.

3) Наявність дефіциту бюджету. За умови активного сальдо кошти того чи іншого цільового фонду можуть використовуватися на фінансування бюджетного дефіциту.

4) Багатогранність форм власності й господарювання, що передбачає використання в суспільстві не лише бюджетного механізму розподілу національного доходу, а й інших його форм.

Цільові державні фонди класифікуються за різними ознаками. Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління – на державні і регіональні.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Створення постійних фондів пов'язане з виділенням окремих функцій держави. За правовим статусом виділяють бюджетні та позабюджетні. За економічним змістом інвестиційні, військові, соціального захисту, позичкові, науково-дослідні. За юридичним статусом виділяють державні (громадських організацій), змішані (підприємств).

Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання «розвантажити» бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних програм можуть створюватися позабюджетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду.

Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Управлінські структури мають відповідні права й обов'язки щодо використання фондів, визначені законом.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

• відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави;

• відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

• витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

У західних країнах число таких фондів становить від 30 до 80. В Україні з 1998 року триває процес запровадження системи загальнообов’язкового соціального страхування, яка містить п’ять видів фондів соціального страхування (чотири з них вже запроваджено)

- Пенсійний фонд;

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

- Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

На черзі – соціальне медичне страхування.

Водночас вітчизняна система соціального страхування потребує подальшого розвитку й удосконалення. Зокрема, йдеться про забезпечення прозорості та публічності діяльності фондів, забезпечення уніфікації бази нарахувань страхових внесків, створення єдиної процедури їх сплати; про облік і систему контролю за фінансовими потоками, посилення державного нагляду за ефективним управлінням і цільовим використанням коштів фондів при здійсненні ними функцій страховика.

У різні роки до складу фондів цільового призначення належали фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу, фонд конверсії, фонд охорони праці, державний інноваційний фонд, фонд охорони навколишнього природного середовища та ін. Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування.

Соціальне страхування – це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування за постійної чи тимчасової втрати працездатності або місця роботи.

У системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими – працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни.

Функції між цільовими фондами державного соціального страхування чітко розмежовані.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.