• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Оздоровча аеробіка

В практиці оздоровчої фізичної культури виділяються чотири основні напрямки:

· Лікувально-реабілітаційний.

· Адаптивний.

· Рекреативний.

· Кондиційно-профілактичний.

Оздоровча аеробіка знайшла своє застосування в кондиційно-профілактичному напрямку ОФК, хоча може використовуватися як один із засобів адаптивного та рекреативного напрямків.

На думку багатьох спеціалістів оздоровчу аеробіку визначають як окремий напрямок в системі оздоровчої фізичної культури, метою якого є оздоровлення або залучення до активної фізичної діяльності широких верств населення. Характерною рисою даного виду аеробіки являється наявність аеробної частини заняття, протягом якої підтримується на певному рівні робота кардіо-респіраторної та м’язової систем.

Задачі, які вирішуються за допомоги занять оздоровчою аеробікою, характеризують цей вид фізичної культури як найбільш привабливий засіб рухової активності людини. Популярність оздоровчої аеробіки визначається доступністю її засобів, різноманітністю видів занять, дотриманням техніки безпеки та регулюванням навантаження під час занять, можливістю займатися протягом всього року, відсутністю потреби у великих матеріальних витратах для її проведення.

Основний зміст оздоровчої аеробіки складають загальнорозвиваючі вправи – ходьба, біг, стрибки, рухи окремих частин тіла (голови, ніг, рук, тулуба), нахили, присідання та комбіновані вправи. Стрибки та біг використовуються як засіб підвищення функціональних можливостей організму, особливо це стосується діяльності серцево-судинної та дихальної систем. З успіхом застосовуються вправи для розвитку витривалості, гнучкості, координації рухів. Особливу емоційність та привабливість заняттям додають елементи хореографії та танцювальні рухи.

Сучасна оздоровча аеробіка – це дуже динамічне явище, яке постійно змінюється. Поновлюється арсенал використовуваних засобів. З’являються все нові і нові напрямки та переважно види аеробіки з застосуванням різноманітного знаряддя та використання різних методичних прийомів.

В оздоровчій аеробіці можна виділити достатньо велику кількість напрямків, які відрізняються за змістом та характером застосування. Завдяки такому різноманіттю напрямків аеробіки на сьогодні не існує єдиної класифікації. Багато авторів пропонують різну класифікацію, враховуючи наступні показники (табл. 1):

- цільова направленість (установка);

- організаційно-методична форма проведення занять, заходів;

- зміст засобів;

- функціональна спрямованість, в тому числі за фізичними якостями;

- ступінь навантаження;

- анатомічна ознака;

- віковий склад;

- статевий склад;

- рівень підготовленості;

- місце (середовище) проведення занять;

- кількісний склад;

- біомеханічний принцип (взаємодія з опорою);

- технічна забезпеченість.

Таблиця 1. Класифікація основних напрямків оздоровчої аеробіки.

Такі фахівці як висвітлюють думку, що велика кількість різновидів оздоровчої аеробіки поділяється на наступні чотири основні напрямки:

· Гімнастично-атлетичний (класична аеробіка, степ-аеробіка, тощо);

· Танцювальної спрямованості (джаз-аеробіка, сальса-аеробіка, тощо);

· Циклічного характеру (сайкл);

· Напрямок «схід-захід», що поєднує європейську і східну культури у галузі фітнесу.

Кожний з представлених напрямків аеробіки має широку розгалужену систему, яка постійно розвивається та доповнюється.

Історичний розвиток оздоровчої аеробіки охоплює відносно нетривалий період часу у порівнянні з іншими видами спорту, але популярність цієї нової оздоровчої системи знаходить все більше і більше прихильників серед науковців, спеціалістів-практиків, тренерів, майбутніх фахівців, представників різних спортивних, харчових та фармакологічних товаровиробників та особливо тих, що безпосередньо займаються оздоровчою аеробікою.

2. Класифікація видів оздоровчої аеробіки

Оздоровча аеробіка – це загальне поняття всього сучасного світу, що визначається руховою активністю оздоровчої направленості, та включає більше двохсот різних видів аеробіки.

В літературі існують різні тлумачення класифікації видів оздоровчої аеробіки. Це пояснюється постійною зміною пріоритетів у виборі інструктором застосування на практиці різних засобів аеробіки та прагненням тих, що займаються, до поліпшення оздоровчих послуг.

При широкому використанні різних видів аеробіки існує можливість задовольнити велику кількість населення на заняттях. Заняття аеробікою ефективно впливають на різні системи організму, приносячи максимальний ефект в оздоровлені організму в цілому.

На нашу думку та за переконаннями деяких спеціалістів класифікувати види оздоровчої аеробіки слід таким чином, щоб при постійній зміні та доповненні новими технологіями зберігалася стійкість моделі, структури даної класифікації. Тобто, коли апробуються новітні види аеробіки, вони повинні визначатися за раніше встановленими спрямуваннями (блоками). Наприклад: афро-джаз – танцювальна аеробіка; боді памп – силова аеробіка тощо (табл. 2).

Таблиця 2. Види оздоровчої аеробіки за змістом використовуваних засобів

Розглянемо основні найбільш використовувані види аеробіки.

Класична (базова) аеробіка – це «абетка» аеробіки, яка є основою усіх її різновидів та спрямувань. Цей вид аеробіки найбільш розроблений, стійкий, з чітко регламентованою системою, змістом якої є загальнорозвиваючі та гімнастичні вправи, спеціальні елементи аеробіки та їх модифікації. Основна направленість даного виду – розвиток витривалості, підвищення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи.

Спеціалісти визначають деякі типи занять класичної аеробіки, які розподіляються за різним ступенем навантаження:

Super low impact, non impact (безударна) – коли вся площина стопи хоча б однієї ноги постійно знаходиться в контакті з опорою, тобто рухи виконуються тільки у вигляді кроку;

Low impact (низькоударна)– коли хоча б одна нога під час контакту з опорою виконує пружинні рухи в гомілкостопному суглобі.

High impact (високоударна) – характеризується безопорною фазою та складається з елементів бігу та стрибків.

High/Low impact (комбінована) – це найбільш розповсюджений в практиці оздоровчої аеробіки вид навантаження, який поєднує в собі: Low – безпеку та High – інтенсивність. Наприклад: виконується в межах однієї вправи три кроки і один стрибок, а також протягом всієї програми застосовується поєднання окремих серій Low і High impact.

Танцювальна аеробіка – це вид оздоровчої аеробіки, змістом якої є танцювальні рухи на основі базових кроків. Відмінною рисою даного виду є використання засобів, які відповідають певному жанру. Важливою особливістю її є застосування під час занять великої кількості музичних інтерпретацій у поєднанні з виконанням специфічних рухів, які відрізняються за технікою.

В залежності від стилю танцю, який використовується, розрізняють наступні види аеробіки:

Фанк, хіп-хоп, кардіо-фанк, стріт-денс, модерн-денс – специфічний вид аеробіки, в якому поєднуються прості та переважно складні рухи, що відображають стиль сучасних танців фанк, хіп-хоп.

Латина, сальса, самба – вид танцювальної аеробіки з елементами латиноамериканських танців.

Сіті-джем, стріт-джем – заняття складається зі складних хореографічних сполучень танцювального характеру, по мірі вивчення вони об’єднуються в композиції по типу довільних вправ.

Бейлі денс, орієнтел – клас аеробіки, в основу якого покладено варіації східних танців, наприклад: «танець живота».

Джаз, модерн – енергійний та стильний клас аеробіки, що передбачає виконання амплітудних пластичних рухів, які повністю відображають характер джаз-музики.

Афро-джаз, афро-аеробіка – клас аеробіки з елементами народних африканських танців.

Боді балет – вид танцювальної аеробіки, що характеризується поєднанням елементів базової аеробіки та класичного танцю (балетного екзерсису).

Танго-аеробіка – вид танцювальної аеробіки, в якому застосовуються варіації основних рухів та па латиноамериканського танцю танго.

Рок-н-рол аеробіка – енергійний та розважальний клас аеробіки, який передає стрибковими швидкими рухами стиль рок-н-ролу.

Рівер денс – клас аеробіки з використанням елементів ірландських танців.

Взагалі, дотримуючись принципів класичної аеробіки, фахівець, який володіє гарною фантазією, може поєднати з аеробікою майже всі відомі танці: українські та російські народні, американський кантрі тощо.

Силова аеробіка – це один із напрямків оздоровчої аеробіки, в основу якого покладено синтез використання засобів силового тренування: кондиційної гімнастики, атлетичної гімнастики та бодібілдингу. Цей напрямок направлений на покращення форм та будови тіла, тобто корекцію фігури. На заняттях широко застосовується різне обладнання: гантелі, штанги, еспандери тощо.

Зміст даного виду аеробіки складають наступні різновиди:

Скульптура тіла, шейпінг, боді-шейпінг – це комплексна система фізичних навантажень, що складається з двох частин: в першій застосовуються окремі методики, мета яких полягає в адаптації організму до фізичного навантаження, підвищення показників тренованості, а також контролю ваги; друга частина включає методи та засоби, які застосовуються в бодібілдингу, тобто гармонійній будові тіла та корекції фігури.

Каллонетик(а) – силовий клас аеробіки основою якого становлять вправи статичного характеру та в подальшому вправи на розтягнення різних груп м’язів.

Терра аеробіка (тераробіка) – силова аеробіка з використанням резинового джгута (террабанда), яка впливає на розвиток усіх груп м’язів тулуба, рук та ніг. Варіацією цього виду аеробіки є заняття з еспандером або з гумовою стрічкою.

Боді памп, памп аеробіка – це аеробіка атлетичної направленості з використанням штанги різної ваги, яка користується особливою популярністю у чоловіків.

Існують різновиди програм з використанням різної модифікації штанги:

боді бар – з застосуванням штанги помірної ваги у вигляді гімнастичної палиці;

флексі бар – з використанням гнучкої штанги для балансування та вібрації рухів.

Також в практиці силової аеробіки широко застосовуються таке обладнання як: гантелі, додаткове обтяження на руки і ноги, медичні м’ячі, тощо.

Боді блейд – новий вид аеробіки з використанням гнучких мечів.

Боді контрол – силове тренування з використанням ручного інвентарю.

Шейпінг-тренінг – це сполучення класичного шейпінга з елементами хореографії.

Інтервальне тренування – силове тренування з чергуванням навантаження та відпочинку в залежності від підготовки тих, що займаються.

Слім-джим, бодістайлінг, бодіформінг – це система вправ, що поєднує елементи класичної аеробіки, шейпінга, каллонетики, бодібілдингу та хореографії.

Боді денс – це новий вид аеробіки, який поєднує в собі силову та танцювальну аеробіку.

Крім цього в практиці силової аеробіки виділяють окремі програми, які зазвичай виступають цілісною складовою шейпінг-тренування: ловер боді (направлене на розвиток нижньої частини тіла), аппер боді (для розвитку верхньої частини тіла), фіт-прес (окремо для розвитку м’язів живота), хелсі бек (заняття направлене на корекцію постави, укріплення м’язів спини та профілактику захворювань хребта) тощо.

Аеробіка психічно-регулюючої направленості (специфічний напрямок) – направлена на розвиток окремих функційорганізму і концентрації уваги. Вона будується на основі вправ, що розвивають гнучкість та рухомість суглобів, координацію рухів, також активно застосовуються дихальні вправи, прийоми релаксації та медитації. Вправи можуть носити статичний, динамічний, активний та пасивний характер.

Даний напрямок аеробіки складається з наступних видів:

Стретчинг– це система вправ, яка направлена на вдосконалення гнучкості та розвитку рухомості в суглобах.

Комплекси вправ на гнучкість можуть застосовуватися протягом окремого заняття або використовуватися під час занять різної спрямованості (класичної аеробіки, аква-аеробіки тощо), у вигляді окремих вправ або сполучень:

· В підготовчій частині заняття (попередній стретчинг).

· В основній частині заняття силової направленості.

· В заключній частині заняття.

Пілатес – клас аеробіки, який направлений на підтримку тонусу м’язів, координації, грації та пластики рухів, а головне, зміцнюючи м’язи, вправи пілатесу не допускають їхнього дисбалансу. Пілатес створювався на основі поєднання західних та східних концепцій відносно діяльності м`язового апарату і дозволяє з`єднати в єдине ціле розум, тіло та подих.

Різновиди пілатесу: класичний (базовий), атлетичний та хореографічний.

Фітнес-йога, йога-аеробіка – це ефективна програма тренування для фізично активних людей, яка допомагає знайти гармонію поміж тілом та розумом. В основі цих занять вдало поєднуються статичні та динамічні пози, дихальні вправи, вправи на розтягнення та розслаблення м’язів, спрямовані на пошук рівноваги різних енергетичних потоків в тілі тих, що займаються.

Йога-аеробіка – це комплексний вид, де асани поєднуються з елементами класичної аеробіки або кондиційної гімнастики.

Основа йоги-аеробіки базується на двох напрямках:

- східному – де головною концепцією є: «дух і тіло, тренування тіла для духу»;

- європейсько-американському – визначається як: «в здоровому тілі – здоровий дух».

Фітнес-йога – визначається також як активна йога, де асани чітко побудовані в блоки (сполучення) та виконуються безперервно під повільний темп музики релаксаційного характеру.

Тайчі – клас аеробіки з елементами китайської дихальної гімнастики у-шу, який складається з повільних безперервних рухів, що формують поставу та координацію. Існує декілька підвидів цієї гімнастики, але ціль їх єдина – підтримка міцного здоров’я та продовження життя.

Переглядів: 7661

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.