Кислотно-основні індикатори

Індикаторами називаються речовини, які під час додавання у невеликих кількостях в аналізований розчин дозволяють встановити кінець титрування за зміною забарвлення, утворенням каламуті, флуоресценцією розчину тощо.

Індикатори поділяються на:

- внутрішні, які вводяться в розчин;

- зовнішні, які змішуються з краплею розчину за межами реакційної суміші;

- зворотні, які здатні змінювати забарвлення в обох напрямках;

- незворотні, які змінюють забарвлення тільки один раз, оскільки їх молекули руйнуються.

За типом реакцій, які використовуються для аналізу, індикатори поділяються на:

- кислотно-основні;

- окисно-відновні;

- комплексонометричні (металохромні);

- адсорбційні.

Кислотно-основнi iндикатори змiнюють свiй колiр залежно вiд зміни рН розчину. За хiмiчною природою кислотно-основні індикатори є слабкими органічними кислотами або основами, якi частково дисоцiюють в розчинi, наприклад

HInd « H⁺ + Ind^–,

де HInd - недисоцiйована молекула; Ind^– - анiон iндикатора.

До кислотно-основних індикаторів ставляться такі вимоги:

- забарвлення обох форм індикатора повинно різко відрізнятися;

- забарвлення індикатора повинно бути інтенсивним;

- зміна забарвлення індикатора має відбуватися у вузькому інтервалі рН;

- кількість реагента, яка приводить до зміни кольору індикатора, повинна бути мінімальною;

- бажано, щоб індикатор був зворотним.

Інтервал pH, у якому індикатор змінює свій колір, називають інтервалом переходу індикатора.

Важливою характеристикою iндикатора є показник титрування pT - значення рН, за якого спостерiгається найбільш чітка змiна забарвлення і за якого закiнчують титрування:

(5.1)

де рНп і рНк - початкове та кінцеве значення інтервалу зміни забарвлення індикатора.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.