Йодометрiя

В йодометричних методах використовують як окиснювальнi властивостi йоду, так i вiдновнi йодиду.

J₂ + 2 ē « 2J^–; Е°(J₂/2J^–) = + 0,545 B;

2 J ^– – 2 ē « J₂;

2 S₂O₃^2– + J₂ « S₄O₆^2– + 2J ^–; Е°(S₄O₆^2–/2S₂O₃^2–) = – 0,09 B.

Йод є окисником середньої сили i займає промiжне значення мiж сильними окисниками i вiдновниками. Тому окисники (H₂O₂, MnO₄^–, Cr₂O₇^2–, Cu²⁺, Fe³⁺, MnO₂, [Fe(CN)₆]^3–, Cl₂, Br₂, ClO₃^–, BrO₃^–, JO₃^– та iншi), що мають Е° > 0,54 B вiдновлюються йодид-йонами, а вiдновники (S^2–, SO₃^2–, AsO₂^–, NO₂^–, Hg⁺, CN^–, Sb³⁺, CNS^–, Sn²⁺, HCOH, N₂H₄ та iншi), що мають Е° < 0,54 B окиснюються вiльним J₂.

Використовують два стандартних розчини: йоду та натрій тiосульфату, якi готують як вториннi стандарти.

Титр розчину йоду рекомендують контролювати за реакцiєю з натрій тiосульфатом через кожних декiлька днiв.

Стандартизацiю розчину натрiй тiосульфату проводять за K₂Cr₂O₇, KBrO₃ через 1–2 днi пiсля приготування i контролюють титр один раз у тиждень. Якщо розчин змутнiв, то його не використовують, тому що випадання сiрки свiдчить про суттєвий та прогресуючий розклад натрій тiосульфату.

Це титрування можна проводити без індикатора, бо розчин йоду має коричневий колiр і титрант додають до знебарвлення розчину або як iндикатор використовують крохмаль, який з йодом утворює сполуку, що забарвлює розчин в iнтенсивний синiй колiр. До аналiзованого розчину крохмаль додають в кiнці титрування, коли розчин набуває слабкого солом’яно-жовтого забарвлення, бо за великих концентрацiй йоду комплекс з крохмалем розкладається дуже повільно, що приводить до завищених результатів титрування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.