Вітчизняний досвід становлення геотуризму

В Україні систематичні дослідження геологічних пам'яток як особливих наукових і культурних об'єктів розпочато в 70-х роках XX ст. Останнє десятиріччя геологічною службою України проведено масштабні роботи з інвентаризації, каталогізації й створенню комп'ютерної бази даних геологічних пам'яток України. В 2006 р в Україні проходив V симпозіум ПроГЕО у якому брали участь 70 представників з 12 країн (Албанії, Англії, Греції, Росії, Норвегії, Швеції та ін.) [32]. У період з 2006 по 2009 р було опубліковано двомовний трьохтомник "Геологічні пам'ятки України", де наведено стислий опис 479 геологічних пам'яток [7, 12, 13].

Проблематика використання геоморфологічних об’єктів у геотуризмі важлива для України, зокрема, гірських та височинних її територій. Питанням вивчення та популяризації геоморфологічних об’єктів України для потреб пізнавального і краєзнавчого туризму присвячена низка наукових і науково-популярних публікацій, а також спеціальні науково-популярні видання (путівники). У наукових публікаціях розглядають рекреаційний потенціал печерних і скельних утворень [32, 33, 75], а також дидактичні можливості низки унікальних форм – вулканічних, льодовикових [33]. Для деяких регіонів (Українські Карпати, Полісся, Подільське Придністер’я, Крим) розроблено тематичні геолого-геоморфологічні екскурсії, що є складовою частиною програм конференцій і семінарів [72]. Значну роль у справі популяризації геоспадщини відіграють каталоги геологічних об’єктів [12,13], науково-популярні видання стосовно окремих регіонів або геолого-геоморфологічних місцевостей [68, 72].

Зокрема, В.Манюк пропонує 25 перспективних для формування геопарків території в Україні.

Окремі геопарки обґрунтовано для Подільського та Карпатського регіонів [1, 33, 24, 36]. На нашу думку, найбільш придатними для формування геопарків є заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки з визначною геоспадщиною.

Виходячи з геолого-геоморфологічного різноманіття та сучасного стану заповідання найбільш перспективними територіями для формування (створення) геопарків виступають [1, 33, 34, 36, 75]: у Карпатському регіоні – скелясті форми Бескиди (на основі національного природного парку «Сколівські Бескиди» та Поляницького регіонального ландшафтного парку) та палеогеографічний феномен «Старуня» на Передкарпаттяі (на базі однойменної геологічної пам’ятки природи); у Подільському регіоні – рифогенні побудови Товтр (на базі природного заповідника «Медобори» і національного природного парку «Подільські Товтри») та каньйон Дністра (на базі однойменного регіонального ландшафтного парку); у Кримському регіоні – геолого-геоморфологічні феномени Кримських гір (на базі Карадазького природного заповідника та заказника Великий Каньйон Криму); на Побужжі – порожиста долина р. Південний Буг (на базі регіонального ландшафтного парку «Гранітно-Степове Побужжя»), а також гляціодислокації у Подніпров’ї (на базі Канівського заповідника). Отримання статусу геопарків цими заповідними територіями значно покращить їх природоохоронний і туристичний імідж та дозволить претендувати на включення у Європейську Мережу Геопарків.

У регіоні Українських Карпат на базі існуючих тут великопросторових природоохоронних об’єктів (національні і ландшафтні парки, заповідники) та окремих визначних пам’яток неживої природи запропоновано створити низку геопарків: «Скелясті Бескиди», «Вулканічні Карпати», «Галицьке придністер’я”, «Кам’яне кільце Карпат”, «Зона Пенінських стрімчаків», «Високогір’я Українських Карпат», «Парк Льодовикового періоду» (додаток Б).

Геопарк «Скелясті Бескиди».У Скибових Карпатах запропоновано територію, перспективну для створення геопарку “Скелясті Бескиди”, який повинен охопити низку типових та унікальних скелястих утворень Сколівських та Верхньодністерських Бескидів. Складені Бескиди глибоководними осадовими утвореннями крейдового та палеогенового віку – флішем, до складу якого входять пісковики, алевроліти, аргіліти, гравеліти, вапняки та мергелі, що утворюють однорідні в літологічному відношенні комплекси. Для Скибової зони характерними є відклади головнинської, стрийської, ямненської, манявської, вигодської, бистрицької та (менілітової в північно-східній частині парку) світ. Важливо, що через свою міцність, породи ямненської світи у Сколівських Бескидах найбільше виходять на поверхню окремими ізольованими локалітетами і утворюють найвідоміші скельні комплекси (Урицькі скелі, Скелі Довбуша та ін.). В основі ямненської світи залягають породи яремчанських верств, які являють собою тонкоритмічний глинистий фліш. Над ними зазвичай залягає товща жовтувато-сірих товсто- і масивношаруватих, крупно - і середньозернистих невапнистих пісковиків, інколи з лінзами гравелітів (додаток В).

Проектований геопарк «Вулканічні Карпати». Вулканічне пасмо Українських Карпат сформувалося вздовж Закарпатського поздовжнього розлому, який простежується вздовж північно-східного краю Закарпатського прогину. Тут налічують 11 великих стратовулканів, 6 невеликих моногенних вулканів і 125 екструзій, дайок і центрів виливу лав. У формуванні рельєфу Вулканічного пасма, окрім активної вулканічної діяльності, помітну роль відігравали екзогенні процеси. Нині на території Вулканічних Карпат найпопулярнішими серед туристів об’єктами, пов’язаними з вулканічною діяльністю, є г. Анталовецька Поляна (Анталівська Поляна), гора Паланок (Мукачівська замкова гора) та місцевість Зачарована Долина (Смерековий Камінь) (з 2009 р. – НПП «Зачарований Край»). Окрім них, науковцями виділено кілька об’єктів, які можна використовувати для демонстрування вулканічної діяльності на досліджуваній території й унікальних форм рельєфу і за належного організаційного та інформаційно-освітнього забезпечення перетворити на туристичні атракції (жерла давніх вулканів, дайки і екструзії, ерозійні останці вулканічних споруд, відслонення порід вулканічного походження). Створення геопарку «Вулканічні Карпати» на основі НПП «Зачарований Край» та інших цінних геолого-геоморфологічних об’єктів (пам’ятки природи “Ворочовські скелі», «Скеля-стрімчак», «Стовп вулканічного туфу») дасть змогу започаткувати тут розвиток вулканічного туризму – однієї з форм геотуризму, який передбачає відвідування і вивчення місцевостей активної вулканічної чи регіонів зі слідами колишньої вулканічної діяльності у вигляді окремих об’єктів геоспадщини може значно підвищити туристичну привабливість цього регіону(додаток Г). Одним із важливих моментів є створення маркового туристичного продукту Вулканічних Карпат. Для означеного регіону таким продуктом може стати «Країна згаслих вулканів», що включатиме: геотуристичні подорожі; літні науково-освітні табори для дітей та молоді; пригодницькі тури для екстремалів; екскурсії до окремих об’єктів, які ілюструють діяльність давніх вулканів та ін.; інші види туристичної діяльності на основі використання геоспадщини Вулканічних Карпат. Геопарк “Вулканічні Карпати” матиме кластерну організаційну структуру – НПП “Зачарований край” і низка демонстраційних об’єктів по всій території Вулканічних Карпат. Центром проектованого геопарку повинен стати нещодавно створений НПП «Зачарований Край», оскільки такий природоохоронний статус забезпечує широкі можливості для збереження і управління геоспадщиною території НПП та розвитку геоосвіти. Тут можна створити «Музей вулканів» і Науково-освітній центр, які поширюватимуть свою діяльність не лише на територію НПП, а й усіх Вулканічних Карпат, оскільки решта пропонованих експозиційних об’єктів перебувають у підпорядкуванні різних структур і більшість їх не мають природоохоронного статусу.

Геопарк «Галицьке Придністер’я”. Цей геопарк заплановано організувати на межі придністерських районів Центрального (Пригорганського) Передкарпаття та Опільської височини Поділля. Він охоплюватиме територію геоморфологічних районів, що прилягають до Дністра на відрізку Лука–Галич–Маріямпіль. Сюди входитимуть геоморфологічні райони: Ходорівське Опілля, Бурштинське Опілля, Бистрицько-Тлумацьке Опілля (Подільська височина); Войнилівська і Прилуквинська височини та Галицько-Букачівська улоговина (Передкарпаття). Проектований геопарк має своєрідне геотектонічне розташування на краю Східноєвропейської платформи і Зовнішньої зони Передкарпатського прогину.

Геопарк «Кам’яне кільце Карпат» (на основі Вижницького НПП) розташований в межах Вижницького району Чернівецької області на межі Зовнішніх Карпат і Передкарпаття. В районі низькогірного рельєфу Покутсько-Буковинських Карпат гірські хребти невисокі, мають згладжені вершинні гребені, й лише хребет Смидоватий у південній частині парку можна віднести до скибового середньогір’я з висотами 1000 м і більше над р. м. Тут поширені стрімкі схили з відслоненнями геологічних порід, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини-ворота. У районі прокладено туристичні маршрути із включенням об’єктів геоспадщини, такі як «Кам’яне кільце», «По пасму Волотів», «Бозна» та інші (додаток Д). Територія віддавна відома туристичними центрами, насичена історико-культурними пам’ятками Буковинських Карпат – традиційна забудова, сакральні об’єкти, історичні місцевості. Район розташування парку і прилеглі місцевості багаті на мінеральні води; колись тут варили і продавали кам’яну сіль з ропи дежел «Черешенька» та «Вижниця» (мінералізація 350-400 г/л); використовують у промислових масштабах відоме також джерело «Лужки», лікувально-столові води типу «Нафтуся». Є мережа об’єктів розміщення і харчування – турбаза «Черемош», притулок «Німчич», невеликі пансіонати, агросадиби.

Геопарк «Високогір’я Українських Карпат» (на основі Карпатського НПП) може стати найвисокогірнішим геопарком України. Розташований на території Івано-Франківської адміністративної області. Карпатський національний природний парк – перший і один з найбільших в Україні національних природних парків. Переважна частина території парку знаходиться в межах абсолютних висот – 500-2000 м н.р.м. (найвища точка України г. Говерла – 2061 м н.р.м. та інші двотисячники – Петрос, Піп-Іван, Ребра, Гутин-Томнатик та ін.). територія репрезентує райони середньогірських Скибових Горган з характерними кам’янистими розсипами, Ясинсько-Верховинської міжгірної котловини з м’якими обрисами і плоскими вершинами гір та Чорногірського масиву з високими хребтами, що тягнуться з північного заходу на південний схід з характерними особливостями рельєфу: наявністю слідів давнього зледеніння – великих за розмірами давньольодовикових морен і карів. Тут розташований найбільший в Українських Карпатах водоспад Гук, висота якого перевищує 84 м. Особливо цікавими є озера льодовикового походження, серед яких Марічейка (1 га) у підніжжі гори Шурин-Гропа та Несамовите (0,5 га) під горою Туркул (додаток Е). На пропонованій території є багато об’єктів геоспадщини, що приваблюють відвідувачів: найвищі в Україні гірські вершини з природними відслоненнями порід, льодовикові високогірні озера, водоспади (Пробій у Яремче, Гук Женецький), скелі (найвідоміші Скелі Довбуша в урочищі Дрибки), кам’яні розсипи – греготи – на схилах (додаток Є). Територія багата на історико-культурну спадщину: археологічні пам’ятки (віком 15 тис. років), пам’ятки дерев’яного народного зодчества XVI-XIX ст., традиційні ремесла і заняття та ін. У парку створено 48 туристичних маршрутів, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано екологічні та науково-пізнавальні маршрути, добре розвинена інфраструктура сільського зеленого туризму, діє низка закладів стаціонарної рекреації (санаторії, лікувально-оздоровчі комплекси, оздоровчі табори та ін.).

Геопарк «Парк Льодовикового періоду» – запропонований групою івано-франківських дослідників на чолі з О.Адаменком на основі Старунського грязьового вулкану (пам’ятки природи загальнодержавного значення «Старуня»), який знаходиться в с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області (додаток Ж). Понад століття тому тут почали розробляти нафтові та озокеритні родовища. Уперше вулкан проявив себе у 1977 році після землетрусу в горах Вранча в Румунії. На думку авторів цих вчених, тут маємо наочний геологічний музей, природну лабораторію процесів сучасного мінералоутворення. Визначними є також палеонтологічні знахідки у цій місцевості: 1907 р. німецькі дослідники виявили тут забальзамованого мамонта; 1929 р. вже польські вчені витягли з колишньої озокеритної копальні волохатого носорога (вік цієї знахідки становив 24 тис. років). Також тут знаходили давніх оленів і дрібніших тварин. Окрім озокериту, мінеральних вод, калійної солі, тут давно видобувають нафту. Ще і зараз на довколишніх гірських схилах розташовані понад два десятки нафтових вишок. На території села Старуня знайдено 17 давніх людських поселень VII–V тисячоліть до нашої ери, фрагменти кераміки та кам’яні вироби. У с. Старуня знаходиться соляна криниця, глибина якої близько 20 метрів, а концентрація солі у воді складає 70%. Нині цей відомий геотуристичний об’єкт включено до складу польсько-українського туристичного шляху «Гео-Карпати».

Більшість проектованих геопарків в Українських Карпатах запропоновано створити на основі великопросторових природоохоронних утворень – національних природних («Сколівські Бескиди», «Зачарований край», «Галицький» «Вижницький», «Карпатський») і регіональних ландшафтних («Поляницький») парків, КБЗ. Для певних проектованих геопарків («Скелясті Бескиди», «Вулканічні Карпати», «Галицьке Придністер’я”) значну роль відіграє насиченість території малоплощинними геологічними об’єктами. Це дасть змогу перспективним геопаркам забезпечити виконання на належному рівні геоконсерваційних функцій, а існуючі НПП, РЛП, ПЗ та ін. отримають додатковий статус цінних геолого-геоморфологічних територій.

Для обґрунтування проектів створення пропонованих геопарків необхідно здійснити низку науково-дослідних та організаційно-практичних заходів, першочерговими серед яких є проведення інвентаризаційних геолого-геоморфологічних робіт з метою створення відповідних геолого-геоморфологічних карт і документації. Зараз триває паспортизація особливо цінних об’єктів геоспадщини, опрацювання схем геотуристичного та геоосвітнього освоєння територій, а також розроблення методів охорони геоспадщини й підтримки зрівноваженого економічного розвитку на територіях пропонованих геопарків. В організаційному плані для зазначених територій важливим є створення геотуристичної інфраструктури та геотуристичних шляхів.

Значну роль у функціонуванні мережі геопарків в Українських Карпатах повинні відіграти геотуристичні шляхи локального (в межах окремих геопарків), регіонального (в межах геоморфологічних областей) і міжнародного значення. Зокрема, міжнародний туристичний шлях «Гео-Карпати» проходитиме територіями таких проектованих геопарків як «Скелясті Бескиди», «Високогір’я Українських Карпат» і «Парк Льодовикового періоду» на території України та проектованого на базі геологічного резервату «Пшондкі» і природничо-краєзнавчого комплексу замку «Камєнєц» геопарку на території Польщі.

Значні можливості для підготовки фахівців з геотуризму мають географічні та географо-геологічні факультети українських університетів. Їхню підготовку можна здійснювати за такими навчальними напрямами як географія, геологія та туризм. Таку спеціалізацію можна розвивати на кафедрах землезнавства і геоморфології (Київський університет), геоморфології і палеогеографії (Львівський університет), загального землезнавства і геоморфології (Таврійський університет) та геології (Харківський університет). Їх також можна впроваджувати на кафедрах туризму відповідних університетів.

У Львівському і Київському національних університетах нагромаджений досвід впровадження навчальних курсів з геотуризму і геоохорони на географічних факультетах. Зокрема, у Львівському національному університеті імені Івана Франка для спеціальності «Геоморфологія» читають курси «Рекреаційна геоморфологія», «Охорона рельєфу» [37], а для спеціальності «Туризм» - «Геолого-геоморфологічні туристичні об’єкти».

Зарубіжний досвід свідчить, що геотуризм розвивається як напрям прикладних геолого-геоморфологічних досліджень та форма пізнавального туризму. З точки зору географічних дисциплін, важливим є ширше включення геоморфологічних об’єктів у наукову, прикладну та освітню проблематику геотуризму. Актуальною є розробка каталогу геотуристичних атракцій та геотуристичних маршрутів на базі геолого-геоморфологічної спадщини для найбільше привабливих з точки зору геоспадщини регіонів України (Українські Карпати, Крим, Поділля).

Україна є активним членом ПроГЕО. 1930 року з метою популяризації пам’яток природи вийшла збірка «Охороняємо пам’ятки природи». 1961 року побачила світ невеличка брошура академіка В. Бондарчука «Геологічні пам’ятки України». 1985-го виданий довідник-путівник «Геологічні пам’ятки України», а 1997 року геологічна служба розпочала реалізацію проекту «Систематизація й опис геологічних пам’яток України, розробка рекомендацій з їхньої популяризації, використання й охорони». З 4 по 8 вересня 2006 року у Києві та Кам’янці-Подільському проходив V симпозіум ПроГЕО. У заході взяли участь 70 представників з 12 країн, а саме: Албанії, Англії, Греції, Росії, Норвегії, Швеції та ін. [24, 32]. У період з 2006-го по 2009 рік вийшов друком двомовний тритомник «Геологічні пам’ятки України», де наведено стислий опис 479 геологічних пам’яток [7,12,13]. У травні 2011 р. у Кам’яніць-Подільському відбулася II Міжнародна науково-практична конференція «Геологічні пам’ятки - яскраві свідчення еволюції Землі», де обговорювалися питання класифікації геологічних пам’яток; геологічної будови, літолого-стратиграфічних та мінералогічних особливостей; актуальності і перспектив утворення геологічних парків; типізації, стандартизації, моніторингу й охорони геологічної спадщини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.