• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Проблематика конфлікту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут права та психології

Кафедра психології, педагогіки і соціального управління

КОНФЛІКТОЛОГІЯ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Методичні матеріали для студентів

економічних спеціальностей

стаціонарної та заочної форми навчання

Львів 2011

Конфліктологія. Конспект лекцій: Методичні матеріали для студентів економічних спеціальностей стаціонарної та заочної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка» / Укл.: О.В.Сазонова. – Львів: Видавництво ДЦ МОУ, 2011. – 38 с.

Укладач Сазонова О.В., кандидат психологічних наук, доцент

Відповідальний за випуск Кизименко Л.Д., доктор біологічних наук, професор

Рецензенти Католик Г.В., кандидат психологічних наук, доцент

Романець З.О., кандидат психологічних наук, доцент

Зміст

Вступ.. 4

1. Проблематика конфлікту. 5

1.1. Основні теоретичні положення. 5

1.2. Контрольні питання. 6

1.3. Теми рефератів. 7

2. Феноменологія і аналіз конфлікту. 7

2.1. Основні теоретичні положення. 7

2.2. Завдання. 11

2.3. Контрольні питання. 12

3. Конфлікт і особистість. 12

3.1. Основні теоретичні положення. 12

3.2. Завдання. 14

3.3. Контрольні питання. 14

4. Психологічні теорії дослідження внутрішньособистісних конфліктів. 15

4.1. Основні теоретичні положення. 15

4.2. Завдання. 18

4.3. Контрольні питання. 18

5. Міжособистісні конфлікти. 18

5.1. Основні теоретичні положення. 19

5.2. Завдання. 20

5.3. Контрольні питання. 21

6. Групові конфлікти. 21

6.1. Основні теоретичні положення. 21

6.2. Завдання. 23

6.3. Контрольні питання. 24

7. Конфлікти в організаціях. 24

7.1. Основні теоретичні положення. 24

7.2. Завдання. 28

7.3. Контрольні питання. 28

8. Основи управління конфліктами. 28

8.1. Основні теоретичні положення. 29

8.2. Завдання. 31

8.3. Контрольні питання. 31

9. Теорія і практика завершення конфліктів. 31

9.1. Основні теоретичні положення. 31

9.2. Теми рефератів. 32

9.3. Контрольні питання. 33

контрольні питання.. 34

Рекомендована література.. 35

Глосарій.. 36

Вступ

Зі словом “конфлікт” у більшості людей пов’язані не найкращі асоціації. В пам’яті кожної людини завжди знайдеться немало спогадів, які би вона охоче забула, і більша частина їх пов’язана з конфліктами.

Але повністю уникнути конфліктів неможливо. Вони супроводжують наше життя, починаючи від самого народження, оскільки кожна людина – це індивідуальність зі своїми, не подібними на інших поглядами на життя, потребами, мотивами і цілями.

Конфлікт, окрім негативу, який ми звикли вкладати в це поняття, має багато позитивних якостей, що виражаються в можливості прогресу, переосмислення ситуації, стимулюванні змін у стосунках з іншими людьми.

Люди, які потрапляють у конфлікт, зазвичай намагаються якнайскоріше завершити його найкращим для себе чином. Мало хто зацікавлений в конфлікті самому по собі. Але як довести конфлікт до сприятливого кінця? В простих ситуаціях людина, що знаходиться у конфліктній взаємодії, може без спеціальних конфліктологічних знань зорієнтуватись в тому, що робити. Але якщо ситуація достатньо складна, то на допомогу можуть прийти спеціальні прийоми і методи врегулювання конфліктних стосунків.

Сучасна конфліктологія – це специфічна галузь наукових знань, яка вивчає теорію і практику попередження і розв’язання конфліктів. Задача конфліктології як прикладної наукової дисципліни – не тільки пізнавально-теоретична, але й практична: допомогти зрозуміти, що робити з конфліктами, які неодмінно виникають в нашому житті.

Мета викладення дисципліни – визначити методологічні та теоретичні засади конфліктології як науки, ознайомити студентів з сучасними теоріями конфліктології, розвинути вміння застосовувати їх у профілактиці і розв’язанні конфліктів у життєдіяльності людини.

Завдання вивчення дисципліни– висвітлити сучасні теорії конфліктології, навчити застосовувати теоретичні положення конфліктології для профілактики, попередження та розв’язання конфліктів.

В результаті вивчення дисципліни, фахівець повинен знати:

сутність, структуру, класифікації конфліктів, правила і закономірності діагностики конфлікту, прикладні аспекти сучасної конфліктології для прогнозування, попередження та розв‘язання різного роду конфліктів, психологічні знання про особистісні передумови конфліктної поведінки, психологічні правила і особливості безконфліктної поведінки.

Фахівець повинен вміти:

користуватись практичними методами попередження і розв’язання внутрішньоособистісних, міжособистісних конфліктів, групових конфліктів, конфліктів в організаціях.

Проблематика конфлікту

Питання

1. Соціально-історичні умови виникнення конфліктології як науки.

2. Філософський аналіз конфлікту.

3. Конфлікт і конфліктна ситуація в сучасних теоріях.

4. Об’єкт і предмет конфліктології.

5. Загальні задачі и мета конфліктології.

1.1. Основні теоретичні положення

Конфліктологія – відносно молода наука, яка вивчає теорію і практику попередження і розв’язання конфліктів. В сучасному вигляді вона з’явилася лише в 50-х роках XX в. Але конфлікти існували завжди, і перші спроби їх осмислення відносяться до глибокої давнини.

Стародавні філософи вважали, що конфлікт існує всюди і незалежно від думок людей про нього. Весь світ переповнений суперечностями, з якими неминуче пов’язано життя природи, людей і навіть Богів. Протиріччя в природі, суспільстві, мисленні, зіткнення протилежних бажань і мотивів в душі людини, боротьба між людьми, суспільними класами, державами – все це було предметом роздумів філософів на протязі багатьох століть. Багато цікавих думок щодо цього можна знайти в роботах Ф. Бекона і Декарта, Локка і Канта, Гегеля і Маркса а також багатьох інших мислителів.

Однак, сам термін «конфлікт» філософи не вживали, а розглядали його як прояв суперечності. Суперечність – це центральна категорія діалектики, сучасного філософського вчення про загальні категорії і закони розвитку природи, суспільства і людського мислення. Суперечність пов’язана з різноманіттям елементів єдиного цілого. Суперечність є особливим відношенням між цими елементами цілого. Між ними може виникати певна неузгодженість, невідповідність, оскільки абсолютно стійкої відповідності в жодному реальному предметі немає. Отже, суперечність носить універсальний характер, як і конфлікт, який в зв’язку з цим може бути представлений як момент загострення в розвитку суперечності. Таким чином, категорія суперечності пов’язана з вивченням джерела всякого руху, зміни і розвитку. З універсальністю суперечності пов’язаний і загальний характер конфлікту, який є одним із станів або властивостей суперечності.

Про суперечності вчені розмірковували особливо багато в Нову добу, коли соціальні конфлікти сталі найгострішими. В наслідок цього утворилось два підходи до розуміння природи соціального конфлікту, які можна визначити як песимістичний і оптимістичний.

1. Песимістичний підхід найчіткіше описав англійський філософ Томас Гоббс (1588–1679) в книзі “Левіафан” (1651), в якій він негативно оцінював людську природу. Людина, вважав він, за своєю сутністю є істотою егоїстичною, заздрісливою і ледачою. Тому первинний стан людського суспільства він оцінював як “війну всіх проти всіх”. Негативно оцінюючи людську природу, Т. Гоббс бачив єдиний спосіб подолання людей – застосування державного насильства.

2. Оптимістичний підхід представлений французьким філософом Жан-Жаком Руссо (1712–1778), який, на відміну від Гоббса, вважав, що людина по своєю природою добра, миролюбна, створена для щастя. Джерелом конфліктів в сучасному суспільстві, на його думку, є недоліки в його організації, помилки і забобони людей і, насамперед, їх схильність до приватної власності. Найважливішим інструментом у відновленні природних для людей стосунків миру і згоди Ж.-Ж.Руссо вважає демократичну державу, яка ґрунтується здебільшого на взаємній згоді і ненасильницьких методах.

Оскільки конфлікти завжди пов’язані із зіткненням інтересів, поглядів і поведінки людей, то в процесі їх виникнення, розвитку і вирішення велику роль відіграє психологічний фактор. Тому, починаючи з 1960-х рр. почала швидко збільшуватися кількість психологічних робіт з цієї тематики.

Психологія зосереджується переважно на дослідженні внутрішньоособистісних і міжособистісних суперечностей, хоча водночас вона вивчає психологічні аспекти міжгрупових зіткнень, наприклад, міжнаціональних конфліктів.

Психологія вважає, що причиною зіткнень і конфліктної взаємодії є протилежно спрямовані мотиви, погляди, інтереси, які не можуть бути задоволені одночасно.

Об’єктом конфліктології є саме соціальне життя, вся нескінчена різноманітність реальних, “живих” конфліктів: від дитячих сварок до світових воєн, якими наповнене суспільне життя минулого і теперішнього часу.

Предметом вивчення конфліктології є загальні закономірності виникнення, розвитку і вирішення конфліктів, а також загальні принципи, методи та прийоми діяльності щодо управління конфліктом.

Методи конфліктології можна описати за допомогою наступної таблиці.

Загальні цілі та задачі сучасної конфліктології: дослідження конфліктів, які є об’єктом вивчення науки, створення на цій основі конфліктологічної теорії, пропаганда конфліктологічних знань у суспільстві, створення системи конфліктологічної освіти та системи практичної роботи конфліктологів з прогнозування, попередження і вирішення конфліктів.

1.2. Контрольні питання

1. Коли виникла конфліктологія як самостійна теорія?

2. Дайте означення предмета і об’єкта конфліктології.

3. Охарактеризуйте основні етапи еволюції конфліктологічних поглядів в історії філософії.

4. Назвіть соціально-історичні і теоретичні передумови виникнення конфліктології.

5. Охарактеризуйте основні принципи і методи дослідження конфліктів.

6. Назвіть імена, з якими пов’язано становлення конфліктології як відносно самостійної дисципліни.

7. Опишіть проблеми сучасної конфліктології.

1.3. Теми рефератів

1. Розвиток конфліктологічних ідей в філософії Стародавнього Сходу.

2. Еволюція конфліктологічних ідей в античній філософії.

3. Проблема конфлікту в середньовічній філософії і філософії епохи відродження.

4. Проблема конфлікту у філософії Нової доби.

5. Проблема конфлікту в класичній німецькій філософії.

6. Особливості розвитку конфлікту в марксистській філософії.

7. Сучасні проблеми розвитку конфліктології.

Переглядів: 832

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.