Актуалізації семантики як елемент впливу в комунікаційних технологіях

У цьому параграфі розглянуто формування додаткового смислу за допомогою використання значення слова (чи комплексу значень – для багатозначних слів), а також особливості актуалізації того чи іншого значення через лексичне оточення, структуру, інтонаційні особливості, виражені за допомогою знаків пунктуації.

Л. Щерба [553, 24-29], описуючи взаємно протиставлені процеси розуміння і мовлення, на перше місце ставив розуміння, оскільки воно визначає якість мовлення як реакцію на зовнішній подразник. Особлива увага до семантики при вичленуванні та корекції елементів прихованого впливу зумовлюється тим, що слово і його значення постають першим знаком, через який автор проникає до суті інформаційного повідомлення. Саме на основі вичленування і зіставлення значень виникає розуміння, а якісна сторона цього розуміння може привести до появи додаткових смислів і значень, запланованих чи не запланованих автором.

Слово, виступаючи знаком кодування дійсності, лежить в основі спілкування. В окремих випадках спілкування може відбуватися за посередництвом іншим знакових систем, проте уявити масову комунікацію без використання вербальних знаків навряд чи можливо. Т. Дрідзе помітила ту особливість, що спілкування дає змогу індивіду і групі співвідносити свою поведінку з діями і поведінкою інших індивідів і груп. [108, 12] Звідси – особлива увага науковців до семантики, до збігу смислових фокусів під час використання слова-знака для цілей комунікації.

Зрештою, “мовлення, як і мова, якщо взяти їх спочатку в єдності, – це буття, яке означує відображення” [412, 340]. Неоднозначність трактування подій, явищ та їх значень в індивідуальній (а часто і в соціальній) свідомості призводить до виникнення ситуації знакового непорозуміння. Таке непорозуміння відбувається, якщо трактування того чи іншого знака під час спілкування провокує появу додаткового смислу, а отже, веде до реакції на цей смисл. Це може не відповідати запланованій автором реакції на текст або, навпаки, відповідати запланованій автором реакції, але відрізнятися за значенням від того комплексу значень, який поданий експліцитно.

Ми пропонуємо новий підхід до актуалізації семантики в процесі формування та сприймання структур з додатковими смисловими нашаруваннями. В основі пропонованого підходу лежать дослідження структури значення лексем та особливостей їхнього впливу на реципієнта, описані А. Кисельовою [175]. Класифікація А. Кисельової базується на властивих значеннях слів, взятих без контексту, на рівні мови, а вже потім розглядається проекція на мовлення і контекст спілкування. Це дає змогу, досліджуючи слово і його значення, розглядати не лише реалізовані в процесі спілкування значення, а й, так би мовити, статусні значення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.