Види свердловин.

Свердловина	Початковий діаметр (мм) при глибині свердловини	Кінцевий діаметр (мм) свердловини
до 10 м	10...30 м
Розвідувальна	до 127	до 168	до 89
Технічна	до 168	До219	до127
спеціальна	Виконується за спеціальним завданням.

Проходку свердловин починають найбільшим (початковим) діаметром, потім переходять на менший. Використовуються комплекти бурових інструментів діаметрами 89, 108, 127, 168, 219, 325 мм. Для кріплення стінок свердловин застосовуються обсадні труби відповідного діаметра, що складаються з ланок довжиною 1...2 метри. Обсадні труби під час проходки опускають в свердловину шляхом прокручування з привантаженням. Буровий інструмент повинен вільно проходити усередині обсадної труби.

Спосіб буріння свердловини вибирають в залежності від класу, типу, стану грунтів, призначення свердловини. Ручне буріння застосовується у важкодоступних місцях (діаметром до 127 мм.). Механічне буріння проводять колонковим , вібраційним, шнековим, ударно-канатним способами.

Колонкове буріння найчастіше застосовується в твердих гірських породах і проводиться обертанням бурильної коронки (пустотілого стального циліндра із зубцями, виготовленими із твердих сплавів). При обертанні коронки зубці висвердлюють стовпчик породи, який входить усередину пустотілих бурових штанг, зламується і підіймається на поверхню. Такий стовпчик грунту непорушеної структури називається керном.

Шнекове буріння виконують в пухких і зв`язних грунтах, які не містять великих уламків або пливунів. Проходка свердловин здійснюється обертанням і зануренням в грунт шнека-вала з гвинтовими лопатями. При бурінні шнековим методом зразки грунту непорушеної структури дістати неможливо.

Вібраційне буріння використовують для полегшення занурення в грунт бурильного інструмента в піщаних і глинистих грунтах. Таке буріння буває двох видів: із застосуванням вібратора для обертального буріння в обводнених піщаних і глинистих грунтах пластичної і текучої консистенції та із застосуванням вібромолота для щільніших грунтів.

Найпоширенішим є ударно-канатний метод буріння кільцевим або суцільним забоєм. Як бурильний інструмент використовують забивні стакани, желонки, долота різної форми та ін.

Забивний стакан призначений для проходки глинистих грунтів та маловологих пісків. Його за допомогою конічної різьби приєднують до ударних штанг і скидають в свердловину з висоти 3...8 м. При цьому забивний стакан заповнюється грунтом на висоту 10...25 см. Після підняття на поверхню грунт видаляють із порожньої частини стакана. Такий метод занурення називають клюючим. При забивному методі стакан занурюють в грунт серією ударів, завданих ударним патроном бурової установки.

Желонка застосовується для проходки водонасичених піщаних і глинистих грунтів і відрізняється від забивного стакана наявністю однобічного клапана. При ударі розріджений грунт (пульпа) попадає усередину желонки і утримується в ній під час підняття на поверхню за допомогою клапана.

Долота використовуються для проходки скельних і грубоуламкових грунтів. Ударами долота, приєднаного до ударних штанг, грунт на дні свердловини руйнують, утворений розпушений матеріал розріджують водою, а потім підіймають на поверхню за допомогою желонки. Інколи валуни і гальку проходять за допомогою вибуху у забої свердловини.

Для підіймально-опускних операцій бурові установки обладнуються підйомними стрілами і лебідками, змонтованими на колісному або автомобільному шасі.

Дані буріння заносять у спеціальний буровий журнал, який заповнюється на місці виконання робіт. На основі цих даних складають розрізи (колонки) окремих свердловин.

Розміщення на місцевості, глибина та відстань між розвідувальними виробками залежить від стадії проектування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.