Розвиток пізнавальної сфери дитини раннього віку.

Вік від одного до трьох років – це стадія сензитивності дитини до мовнихвпливів. У першій її фазі, коли відбувається оволодіння ходою і предметними діями темп розвитку активного мовлення дещо повільніший, а у другій фазі (після двох років і далі) він прискорюється. Перше півріччя другого року характеризується розширенням розуміння дитиною звернутого до неї мовлення дорослих, розуміння дитиною запитань, нескладних доручень, пов’язаних з ходою та предметними діями, дає можливість дорослим збагачувати дитячий пасивний словник. Сприймаючи названий дорослим предмет у різних умовах, чуючи слово, що означає одну і ту ж дію, але щоразу з різними предметами, дитина починає усвідомлювати слово як узагальнений сигнал. До двох років дитина починає розуміти всі слова, що стосуються її оточення.

Якщо дорослі мало спілкуються з дитиною, не стимулюють її до засвоєння та активного використання слів або ж довго говорять нарочито дитячою мовою, мовлення дитини відстає у своєму розвитку.

Важливим досягненням дитини є оволодіння нею слуханням мовлення, зокрема інструкцій, спрямованих на керівництво її діями та розповідей. На другому-третьому році життя діти охоче слухають оповідання, казки та вірші, це слухання збагачує перед дошкільників пізнавальною інформацією, знайомить з моральними ситуаціями та оцінками, що сприяють початковому моральному вихованню.

Впродовж всього віку активно збагачується словник дитини, актуалізується потреба висловлюватися, з’являються перші запитання. Якщо допитливість дитини нормально задовольняється, то збагачення її активного словника відбувається дуже швидко – до кінця другого року життя дитина використовує близько 300 слів, а в кінці третього – 1200-1500. Основною частиною активного словника дитини є іменники (до 60%), дієслова (25-27%), і прикметники (близько 10-12%).

Особливістю розвитку мовлення у другій половині другого року життя є поява перших дво- чи трислівних речень. Мовлення дитини поступово стає засобом впливу на власну поведінку, організатором її власних дій, зокрема у формі так званого егоцентричногомовлення, тобто розмови дитини із собою.

Наприкінці раннього віку удосконалюється граматична структура мовлення – з’являються відмінкові закінчення. Дієслівні часи, множини тощо.

Кінець раннього віку також сприятливий для білінгвізму дитини – одночасного оволодіння двома мовами. Вивчення впливу цього явища на психіку перед дошкільників показало, що діти спочатку можуть відставати у

розумовому розвитку від ровесників ( подвійне навантаження на психіку в зв’язку з оволодінням двома мовами одночасно), а згодом, коли базові лексичні системи засвоюються дитиною, вона демонструє кращі розумові можливості, ніж ровесники. Однак це стосується лише вивчення двох, а не більше мов дітьми цього віку.

Впродовж цього віку за рахунок вивчення предметів вдосконалюється зорова та слухова чутливість дитини. На третьому році життя діти вже добре розрізняють основні кольори і деякі їх відтінки. Сприймання предметів набуває більш цілісного характеру, розвиваються орієнтувальні дії, які відокремлюються від практичних і стають власне актами сприймання. Діти раннього віку передусім орієнтуються на форму, а потім на величину і колір предмета. На кінець третього року життя дитина вже практично орієнтується в ближньому просторі, розрізняє основні напрями – вперед, догори тощо. У неї складаються перші часові орієнтири, хоча розрізнення послідовності подій ще дуже ускладнене.

Увага в ранньому віці розвивається від мимовільної до перших, але нестійких проявів довільної. Обсяг уваги ще дуже вузький, часті відволікання.

Дуже активно в цьому віці працює пам’ять дитини – з’являється впізнавання, що набуває диференційованого характеру. Збільшується тривалість збереження інформації, формується згадування. Особливо інтенсивно працює емоційна та образна пам’ять дитини. Процеси пам’яті мають мимовільний характер.

Починає виявлятись уява дитини, що має спочатку репродуктивний характер.

Її розвиткові сприяють і інтереси дитини до малювання, що спочатку виявляється у вигляді каракулів, а потім самому процесу малювання передує задум, втілення якого, однак, зазвичай неадекватне.

Мислення дитини раннього віку має наочно-дійовий характер – маніпулюючи з предметами, дитина мислить. Аналіз, порівняння та синтез мають практичний характер – дитина розламує іграшку, аналізуючи її. В кінці віку з’являється здатність до перших узагальнень – на основі окремих. Найбільш помітних ознак, часто несуттєвих. Наприклад словом „ля” дитина називає радіо, телевізор, піаніно і кожного, хто заспіває. Мовлення стимулює розвиток мислення дитини, запитання до дорослих свідчать про зростання пізнавальної активності . Серйозне ставлення дорослих до запитань дитини підтримує її допитливість, скеровує увагу на непомічені досі особливості об’єктів, стає важливим фактором розумового розвитку дитини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.