Соціальна організація палеоантропів

Палеоантропи жили групами по 20 – 30 чоловік у печерах, вели осілий спосіб життя, уміли будувати примітивні житла висотою до 3 м і площею близько 60 м2. Для каркаса використовували кістки мамонта і гілки, на які натягали шкури великих тварин. Стоянки розташовувалися вже не тільки біля води, а й на узліссях. Територія групи охоплювала близько 70 км2 – межа денного по лювання. Активне використання вогню почалося близько 60 тис. років тому. Деяким дерев'яним предметам за його допомогою надавали певної форми, робили кийки з одним або двома загостреними кінцями, короткі палки-копалки. Зароджується абстрактне мислення, з'являються зачатки мистецтва і суспільної свідомості. Формується новий вид самосвідомості: піклування про явища, які не мають безпосереднього відношення до задоволення суто біологічних потреб (харчових, питних, статевих та інших безумовних рефлексів). Для пізніх неандертальців, що жили приблизно 70 – 40 тис. Років тому, характерними стають поховання. кісткові рештки орієнтовані в напрямку схід – захід, тобто можна припустити, що ці географічні поняття вже були знайомі палеоантропам. У могилу клали різноманітні знаряддя. Вони мали слугувати померлим у їхньому потойбічному житті. але вони боялися, що так звані "живі" мерці можуть зашкодити людям. Для цього мерців зв'язували, закладали каменями повністю або частково, придавлюючи голову і плечі, палили вогнища над тілами небіжчиків, насипали кургани. У пізніх неандертальців зародилась полювально-промислова магіяі тотемізм. Такі погляди на зовнішній світ реалізувалися, наприклад, у тому, що сформувалася традиція зберігати кістки, голови і черепи забитих тварин. Виникав ілюзорний світ з уявними, а не дійсними зв'язками (кореляціями). Орієнтація в такому світі досягалася за допомогою своєрідних дій,ритуалів. Багато в чому це були імітації певних дій під час полювання або іншої практичної діяльності, ритуали виконували роль психотерапевта і створювали відчуття захищеності. У палеоантропів для регулювання суспільних відносин і забезпечення стабільності соціальної організації з необхідністю виникли "законодавчі" норми, а потім і розподіл праці. Наприклад, колективне полювання для чоловіків і збирання їстівних рослин для жінок і дітей. Для життя соціуму того часу характерними були не тільки конфлікти, а й толерантність, піклування про непрацездатних. Про це свідчать знайдені кістяки людей, які після травми жили досить тривалий час, що було б неможливим без допомоги інших членів громади. Завдяки регуляції внутрішньосуспільних відносин формувалися соціальна свідомість і самосвідомість, які узгоджували бажання індивідів із потребами коллективу. Надзвичайно великого значення набувають знання, тобто інформаційне забезпечення. Накопичення та зберігання навичок стали життєвою необхідністю. На додаток до генетичної пам'яті й навчання з'являється ще один інститут соціальної пам'яті –УЧИТЕЛЬ, починає формуватися нова система передачі інформації. З функціями соціуму як життєздатної, адаптивної системи пов'язана і поява табу, магії, а пізніше і релігії. Важливу роль у соціалізації відіграє мовлення. в неандертальців анатомічна будова глотки відрізнялася від тієї, яка є в сучасної людини. Палеоантропи не могли вимовляти голосні а, у, і, о, а також приголосні – т, к. Використовували, головним чином, звуки и, е, ие, иа. У неандертальців з'являється естетичне почуття, про що свідчить використання таких барвників як жовта та червона вохра, окис марганцю тощо. Із часом потреба в красивих предметах, які оточували людину, стала впливати і на суспільні відносини, викликала появу мистецтва. Досить довго неандертальці перехрещувалися з кроманьйонцями у часі та просторі, зокрема, на території Європи вони жили поряд близько 10 тис. років, а в Азії – майже 50 тис. років. Тут знайдені кісткові рештки палестинських палеоантропів. Ця група диференціювала у двох напрямках: та, що мігрувала до Європи, започаткувала класичних неандертальців, а друга (афро-азійська) еволюціонувала у сапієнтному напрямку. Між представниками різних гілок розвитку виникала боротьба за ресурс і виживання. За екологічним правилом Гаузе перебування двох видів із подібними потребами в одному ареалі не може тривати довго – один неодмінно витіснить інший. Така доля спіткала й неандертальців. Без сапієнсів вони ще б могли вижити, а так у них не залишилося жодних шансів. Вимирання неандертальців продовжувалося кілька тисяч років.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.