Забруднення та деградація ґрунту

За час розвитку людської цивілізації площі ґрунтів, придатних для землеробства, безперервно скорочуються. Це відбувається в результаті відведення земель під міське та сільське будівництво, транспортні комунікації, ложа водосховищ та інші потреби. Забруднення ґрунтів полягає в тому, що до них надходять нові, нехарактерні для них речовини, або поселяються та розмножуються в них нові мікроорганізми.

У другій половині ХХ ст. в результаті забруднення стала характерна масова деградація ґрунтів з втратою їхньої основної властивості – родючості. Факторів деградації ґрунтів дуже багато. Головні з них такі:

· неправильне землекористування, що призводить до втрати родючого шару при ерозії;

· знищення екосистем, в межах яких формувався даний тип ґрунту;

· забруднення промисловими, сільськогосподарськими та побутовими відходами;

· зміни кліматичних факторів і, в першу чергу, гідрологічних умов.

Залежно від регіону та умов господарювання на перший план у деградації ґрунтового покриву може висуватися будь-який із цих факторів.

Для ґрунтів є небезпечним накопичення в них металів. За своїм походженням важкі метали в ґрунті поділяються на три групи:

1) літогенні, що є в складі гірських порід;

2) педогенні, що пов’язані з ґрунтом;

3) антропогенні, які вносяться в ґрунт у результаті діяльності людини.

Найбільшу небезпеку становить остання група.

Ґрунт має величезне значення в утилізації, зневодненні рідких і твердих відходів. У цьому процесі бере участь величезна кількість мікроорганізмів, простіших багатокліткових та інших мешканців ґрунту. В результаті їхньої життєдіяльності в ґрунті відбувається розпад органічних речовин на нешкідливі для людини і корисні для рослин мінеральні солі, вуглекислоту і волу. Крім того, в результаті діяльності мікроорганізмів в ґрунті утворюється особлива органічна речовина – гумус (перегній), що сприяє підвищенню родючості. Такий процес самоочищення порушується або під впливом природно-кліматичних умов, або в результаті антропогенного забруднення. При неправильних методах видалення твердих побутових відходів в ґрунті розмножуються мікроорганізми, які можуть бути збудниками багатьох інфекційних хвороб. Продукти забруднення із ґрунту потрапляють в поверхневі і ґрунтові води, в сільськогосподарські культури, що сприяє поширенню захворювань на людей і тварин на значних територіях. Альтернатива – санітарне очищення міст, збирання і видалення побутових відходів з місць їхнього утворення і подальше знешкодження та переробка побутових відходів (звалища, полігони). Серйозним джерелом забруднення територій міст є відвали і відходи виробництв (підприємства – енергетики створюють золо- і шлаковідвали, наприклад, Трипільська ГРЕС).

Найбільш токсичними для ґрунту (1 клас небезпечності) є свинець, ртуть, уран, торій, кадмій, берилій, хром, нікель та кобальт. Токсичні також германій, олово, вольфрам, молібден, літій, вісмут, марганець, мідь, миш’як, селен, алюміній. Більшість цих речовин концентрується в трофічних ланцюгах. Хоча самі по собі важкі метали не є ксенобіотиками, але в підвищених концентраціях вони наносять біологічну шкоду всім живим організмам. Наприклад, при концентраціях алюмінію, основним джерелами яких є посуд, чай та аспірин, понад 10 мкг/л, розвивається хвороба Альцгеймера. Чотиривалентний хром, що утворюється як відходи гальванічних виробництв, дуже шкідливо впливає на нирки та легені. Кадмій пошкоджує печінку, веде до розвитку гіпертонії, а в підвищеній концентрації має канцерогенну дію. антропогенна трансформація ґрунтів набула такого поширення, що Л.В. Єтеревська (1989) вважала доцільним виділяти особливу категорію ґрунтів – техноземи.

Сильно забруднюють ґрунти пестициди та залишкова кількість мінеральних добрив. Аварії на АЕС та випробування ядерної зброї супроводжуються забрудненням ґрунту радіонуклідами. Видобування, переробка та використання нафтопродуктів веде до забруднення ґрунту залишковою кількістю сирої нафти, бензинів, мастильних матеріалів.

В останні десятиріччя серед різних видів хімічного забруднення на перше місце вийшло надходження до навколишнього середовища діоксинів. Під назвою «діоксин» виступає більше 15 поліхлорованих похідних дибензодіоксину та фуранів, що утворюються при відбілюванні целюлози та спалюванні побутових відходів і характеризується високою токсичністю. Діоксин отруйний для усіх аеробних організмів. Він важко розкладається в природних умовах. Діоксин входив до складу так званого «оранжевого агенту», який США використовували як дефоліант в період війни у В’єтнамі. У результаті у місцевого населення та у солдатів США – ветеранів цієї війни до сих пір реєструється підвищена частота ракових захворювань.

У сільськогосподарських районах велика кількість ґрунтів втрачається в силу активних ерозійних процесів. Відомий канадський зерновий пояс до нашого часу втратив 50% органіки, яка раніше вміщувалася в його ґрунтах. У Великобританії середні втрати ґрунтів від ерозії оцінюються від 2,2 до 12,2 тонн/га у рік. У ряді регіонів деградація ґрунту пов’язана з неправильно проведеною меліорацією: ґрунт або висушується (при осушенні боліт), або перезволожується (в районах дії зрошувальних систем). Нерідко зрошування веде до вторинного засолення ґрунтів.

Серйозну небезпеку створює проблема накопичення величезної кількості відходів.

Виробнича та побутова діяльність людини неминуче призводить до утворення твердих відходів. Якщо газоподібні та рідкі відходи порівняно швидко поглинаються природним середовищем, то асиміляція (засвоєння та використання організмом необхідних для його розвитку речовин, що надходять у нього з довкілля) твердих відходів може тривати десятки і сотні років.

Відходи поділяються на:

- побутові, що утворюються в результаті життєдіяльності людей та амортизації предметів побуту;

- промислові, що утворюються при виробництві продукту або виконанні робіт, під час яких вони втратили свої споживні якості;

- сільськогосподарські, що утворились в сільськогосподарському виробництві;

- будівельні (відходи в процесі будівництва будівель, споруд, виробництва будівельних матеріалів);

- споживання (вироби і машини, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного і морального зносу);

- радіоактивні (невикористані радіоактивні речовини і матеріали, що утворюються при роботі ядерних реакторів, при виробництві та використанні радіоактивних ізотопів).

Відходи промислового і сільськогосподарського виробництва називають промисловими відходами. Вони можуть бути токсичними та нетоксичними.

Токсичні – відходи, що здатні викликати отруєння чи інше ураження живих істот.

Масштаби утворення сміття з часів утворення людських поселень зросли в сотні разів. Зараз на Землі щорічно утворюється 1 млрд т сміття. На кожного жителя Землі припадає близько 20 т сміття, з урахуванням промислових відходів.

Тверді побутові відходи (ТПВ) – це: папір, картон, упаковка – 35%, харчові відходи – 30%, скло – 6%, дерево – 3%, текстиль – 3,5%, чорні метали – 4%, пластмаси – 2%, шкіра, гума – 1,5%, кольорові метали – 0,2%, інші – 13,5%.

Серйозну екологічну небезпеку чинять тверді промислові відходи, обсяги яких у декілька разів перевищують обсяги ТПВ. Деякі галузі промисловості (енергетична, гірничорудна, хімічна, чорна металургія тощо) велику частину сировини, що переробляється, скидають у відвали. Зростають звалища, полігони, хвостосховища. Промислові відходи небезпечні не тільки тим, що вони потребують великих територій, але передусім тим, що можуть займатися, містять отруйні речовини і солі важких металів, які вимиваються опадами, вивітрюються, забруднюючи воду, ґрунт, повітряний басейн.

З декількох десятків мільярдів тонн накопичених твердих відходів в Україні побутове сміття становить 2-3% загальної маси, але шкода від нього дуже велика.

Стан «здоров’я» ґрунтів в наш час контролюється погано. Серед величезної кількості ксенобіотиків, що надходять до ґрунту, реєструється тільки декілька десятків. Продукти їх перетворення часто більш токсичні, ніж сама початкова речовина, взагалі ніяк не враховуються. Темпи втрат родючості та самих ґрунтів стали такими високими, що Г.В.Добровольський, Л.О.Нарпачевський та інші відомі ґрунтознавці ставлять питання про підготовку «Червоної книги ґрунтів», до якої повинні бути занесені типи ґрунтів, яким загрожує повне знищення. Червона книга ґрунтів може бути основою для ведення моніторингу стану ґрунтів та для збереження еталонів природних типів ґрунтів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.