Радіоактивне забруднення навколишнього середовища.

Радіоактивне забруднення характеризується збільшенням природного радіоактивного фону в результаті використання людиною природних і штучних радіоактивних речовин, які переносяться повітряними потоками і водними течіями, тваринами, птахами, рибами.

Радіоактивні матеріали небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням. Іонізуюче випромінювання буває декількох видів: альфа-випромінювання є потоком ядер гелію, бета-випромінювання – потік швидких електронів та гама-випромінювання – короткохвильове випромінювання, близьке до рентгенівських променів. Завдяки високій енергії радіоактивне випромінювання здатне відривати електрони з їх орбіталей та створювати позитивно та негативно заряджені іони.

У природі є багато джерел природного випромінювання. Радіацію породжують радіоактивні ізотопи багатьох елементів, що знаходяться в складі гірських порід та мінералів. Головними з них є калій-40 та вуглець-14. Несприятливість біологічної дії радіоактивних речовин пов’язана не тільки з їхньою разовою дією. Велика кількість радіонуклідів можуть акумулюватися в організмах на тривалий час. Так, стронцій-90 накопичується в кістках, йод-131 – в щитовидній залозі, цезій-137 включається в активний метаболізм, витісняючи азот. У тварин та людей найбільш чутливі до радіоактивного випромінювання кровотворні тканини та залози внутрішньої секреції, у рослин – меристема.

Біологічна дія випромінювання залежить від розміру дози, що діє за одиницю часу. Помічено, що високі дози опромінення, що діють одноразово, менш шкідливі, ніж низькі дози, що діють тривало.

Середня доза іонізуючого випромінювання в сучасних індустріальних країнах в середньому дорівнює 2,4 мзв/рік. Загальний фон радіоактивного випромінювання на території України складає 70 – 100 мбер/рік. На поверхні землі до 50% загального природного фону радіоактивного випромінювання дає радон-222, що утворюється при розпаді урану-238. Він є в ряді гірських порід. Їхнє використання при виготовленні будівельних матеріалів призвело до зростання концентрації радону в житлових приміщеннях. Звичайна концентрація радону в повітрі лежить в межах від 1 до 20 Бк/м², але в міських помешканнях при використанні будівельних матеріалів, що вміщують радон, вона підвищується до 20 – 69 Бк/м². Припустимий рівень радонового опромінення складає 220 Бк/м². Перебування в зоні цього випромінювання викликає руйнацію тканин легенів та створює умови для розвитку ракових захворювань. Зниження дози опромінення радоном досягається досить легко – частими та активними провітрюваннями житлових та виробничих приміщень.

Проблема радіоактивного забруднення природного середовища загострилася після винаходу ядерної зброї та розвитку атомної енергетики. Антропогенне радіоактивне забруднення довкілля починається з урановидобувних та переробних підприємств, які спричиняють забруднення ураном-238 та торієм-232. При виробництві ядерної зброї та роботі АЕС накопичуються відходи. За підрахунками Г. Жорпетте та Г. Стікса (1990), до 1995 р. обсяги низько радіоактивних відходів на АЕС світу складали
370 тис. м³, високорадіоактивних – 3,8 тис. м³. 99,9% радіоактивних відходів АЕС утримуються в твелах реакторів. До захоронення їх утримують 15 – 50 р. у спеціальних сховищах. Полігони з відходами АЕС фактично втрачені для людства на термін у 100 тисяч років. Не вирішує проблему і захоронення радіоактивних речовин в океанах.

Радіоактивна небезпека розміщення АЕС в системах розселення пов’язана з двома головними факторами: аварійною небезпекою і можливістю при цьому радіоактивних викидів.

Небезпека, що пов’язана з атомною енергетикою та атомним озброєнням, була яскраво продемонстрована аварією на Чорнобильській АЕС у 1986 році. У результаті її в навколишнє середовище були викинуті радіоактивні ізотопи свинцю-239,
цезію-137, стронцію-90, плутонію-240. Всього в атмосферу надійшло 77 кг радіоактивних речовин, що відповідає випроміненою у 1019 Бк або 50 млн. Кі (Національна доповідь Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Київ, 1992).

Маса радіоактивних речовин була викинута на висоту близько 10 тис. м та під впливом розносу вітрами охопила радіоактивним забрудненням площу понад 10 тис. км². Радіоактивні речовини, що були викинуті під час аварії, потрапили у всі шари атмосфери і вітром були рознесені по всьому світу. Вітер у нижніх шарах атмосфери розніс радіонукліди на захід від Чорнобиля, в середніх шарах атмосфери, де була основна маса радіонуклідів – на Білорусь та Скандинавію, а у верхніх шарах – на Китай, Японію та США. Із загального радіоактивного викиду в Україну потрапило 25%, Білорусь – 70%, Росію та інші країни – 5%.

В Україні від наслідків аварії постраждало 2,5 млн. людей, які мешкали в 11 областях. У Білорусі в тій чи іншій мірі ураженою виявилася територія у 40 тис. км², на якій мешкало 2,2 млн. жит. В Україні в зоні вираженого радіоактивного забруднення опинилося 169 населених пунктів та два міста – Чорнобиль і Прип’ять.

За підрахунками Ж. Медведєва (1992), ліквідація наслідків Чорнобильської аварії обійшлася у вартість 54-х атомних реакторів такого типу, як аварійний. Таким чином, одна аварія АЕС за вартістю перекрила економічні переваги, які надає атомна енергетика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.