Поняття шлюбу та його правова природа.

Лекція 3. Тема 3. Шлюб у сімейному праві України

1.Поняття шлюбу та його правова природа.

2.Порядок укладення шлюбу.

3.Шлюбний договір.

4.Недійсність шлюбу.

Основні засади правового регулювання шлюбу в Україні закріплені в ст. 51 Конституції, яка встановлює, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Вона зацікавлена у зміцненні та стабільності шлюбу і тому здійснює контроль за його укладенням і припиненням та захищає лише шлюби, укладені в органах РАЦС. СКдає визначення шлюбу та детально регулює цей інститут.

Так, відповідно до ст. 21 СК шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі РАЦС.

У зв'язку з цим ознаками шлюбу є:

1) це союз (а не договір) чоловіка та жінки, що ґрунтується на моногамному зв'язку та захищається державою;

2) це вільний союз, оскільки СК надає можливість вільно вступати у шлюб та припиняти його;

3) це рівноправний союз, оскільки і чоловік, і жінка, що укладають шлюб, мають рівні права та обов'язки;

4) це союз, який укладається з дотриманням встановлених державою правил, тобто зареєстрований в державному органі РАЦС;

5) шлюб спрямований на створення сім'ї, що припускає спільне проживання, побут, взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст. З СК). Саме з моменту реєстрації шлюбу жінка отримує статус дружини і чоловік — статус чоловіка з правами і обов'язками, що звідси випливають;

6) шлюб укладається на невизначений строк, хоча можливо припинення шлюбу у разі неможливості зберегти його надалі.

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що шлюб — це вільний, рівноправний (як правило, довічний) союз чоловіка і жінки, укладений з дотриманням умов та порядку, встановлених в законі, спрямований на створення сім'ї, та який породжує в них особисті немайнові та майнові подружні права та обов'язки (наприклад, обов'язки подружжя дбати про сім'ю, право спільної сумісної власності тощо).

Відповідно до ст. 21 СК проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, оскільки сімейне законодавство України визнає лише зареєстрований шлюб як факт, що породжує сімейні права та обов'язки. Водночас СК містить у собі певні розбіжності стосовно регулювання зазначених правовідносин, зокрема, ряд статей (наприклад, ст.ст. 74, 91 СК) закріплюють такі самі майнові права для осіб, що знаходяться у фактичних шлюбних відносинах, як і для подружжя (право спільної сумісної власності на майно, право на утримання, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними).

Укладення чоловіком і жінкою шлюбу за певним обрядом за звичаями тієї чи іншої народності або шлюбний релігійний обряд (вінчання) не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Винятком з даного правила є випадки, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів РАЦС. У зв'язку з цим необхідно розрізняти шлюб, зареєстрований в органах РАЦС, і церковний шлюб, укладення якого є особистою справою осіб, які вступають у шлюб. Така ж сама тенденція щодо вирішення проблем легітимності релігійних та цивільних шлюбів передбачена і в СК Російської Федерації, проте в міжнародній практиці з цього приводу є різні підходи — деякі країни визнають лише цивільні шлюби, укладені в державних органах (наприклад, Франція, Німеччина), а деякі визнають також релігійні шлюби (наприклад, Англія, США — у певних штатах).

Слід зазначити, що у популярній літературі досить часто неправильно застосовують термін «цивільний шлюб», під яким розуміють фактичне проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, проте в СК зазначені відносини називаються фактичними шлюбними стосунками. Крім того, цивільним шлюбом визнається шлюб, укладений з дотриманням певних вимог в органах РАЦС, у зв'язку з чим вживання терміна «цивільний шлюб» для регулювання фактичних шлюбних стосунків не є доцільним.

Проте, незважаючи на невизнання релігійних шлюбів державою, вони мають своєю ідеєю зміцнення сім'ї як такої, і як наслідок, зміцнення суспільства в цілому. Аналізуючи наведені вище аспекти можна зробити висновок, що держава може визнавати церковні шлюби як доказ і форму виявлення і визнання взаємних обов'язків між чоловіком і жінкою, які з якихось причин не зареєстрували свій шлюб в державному органі РАЦС.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Захист сімейних прав та інтересів.	\|	Порядок укладення шлюбу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.