Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Історія кафедри «Кафедра фармакології і клінічної фармакології»

Кафедра фармакології була заснована в 1918 році професором І.В. Головінським, який був вихованцем кафедри нормальної фізіології Московського університету. Фрагменти експериментальних досліджень він також виконував у фармакологічних установах Геттінгенського і Тюбінского інститутів. Дисертацію на тему: «До питання про порівняльну дію різних похідних пурину на тваринний організм» захистив у 1918 р. у Військово-медичній академії.

З 1920 по 1930 рр. кафедрою фармакології керував професор Н.А. Струєв, учень професора I Московського медінституту В.А. Тіхомірова. Основною науковою тематикою цього вченого було дослідження механізмів інтоксикації при захворюваннях сибіркою. Н.А. Струєв був досвідченим фармакогностіком, фармакологом і терапевтом.

З 1931 по 1941 рр. кафедру очолював професор Георгій Олексійович Петровський, учень професора Київського медичного інституту А.І. Черкеса, який проявив себе енергійним організатором, талановитим вченим і педагогом. Науковим напрямком Г.А. Петровського було дослідження фармакології жовчовиділення. На кафедрі проводилася інтенсивна експериментальна робота, виконувалися кандидатські дисертації. Проводили експериментальні дослідження співробітники клінік Дніпропетровського медичного інституту та інших місць. Всього захищено 12 кандидатських і 2 докторські дисертації. Напружена педагогічна та науково-дослідна робота була припинена з початком Великої Вітчизняної Війни та евакуацією інституту в Ставрополь. З листопада 1943 року, після звільнення Дніпропетровська, кафедра фармакології відновила свою роботу.

З травня 1944 року по червень 1979 року кафедру очолював професор Григорій Овсійович Батрак, який після закінчення інституту працював аспірантом, асистентом, потім доцентом кафедри патологічної фізіології під керівництвом професора Ф.М. Бріккер. З 1940 по 1941 рр. він виконував обов'язки професора кафедри патологічної фізіології Львівського медичного інституту. У 1943 році він захистив у Москві докторську дисертацію, присвячену виявленню центральних механізмів дії адреналіну. За час керівництва кафедрою професор Г.О. Батрак (з 1966 р. заслужений діяч науки УРСР) організував велику наукову школу. Основні положення наукової концепції Г.О. Батрака, які він прищеплював своїм учням, на лекціях студентам, а також у друкованих працях, можна сформулювати наступним чином:

· А) розвиток організму як простору життя йде від нижчих форм до вищих;

· Б) у механізмі пристосувальних реакцій організму як цілісної системи провідну роль відіграє ЦНС;

· В) досконалість пристосувальних реакцій визначається рівнем функціональної лабільності великих півкуль головного мозку;

· Г) ЦНС як у відношенні своєї структури, так і за своїми функціональними властивостями є неоднорідною і складається з малолабільних приладів давнього походження і нових, високолабільних утворень;

· Д) найбільш досконалим відділом ЦНС є кора головного мозку, рівнем розвитку і функціональним станом якої, в кінцевому рахунку, визначається як тонкість пристосувальних реакцій організму, так і його витривалість по відношенню до несприятливих умов середовища.

Коло наукових інтересів Г.О. Батрака, як фармаколога, вельми широке. Його цікавили, зокрема, механізм гальмування рефлекторної діяльності ЦНС під впливом наркотиків, снодійних та седативних засобів, можливість підвищення витривалості організму як по відношенню до самого наркотику, так і по відношенню до травми, пов'язаної з оперативним втручанням. Він глибоко цікавився механізмом аналгезії взагалі і механізмом дії морфіну зокрема, приділяв велику увагу релаксантам, механізму дії серцевих глікозидів, проблемі хіміотерапії. По ряду з цих питань їм висунуті оригінальні концепції, які вимагали експериментального обґрунтування, що породило ряд цікавих досліджень і узагальнень. В результаті досліджень, проведених колективом кафедри фармакології під керівництвом Г.О. Батрака, були створені наукові передумови для постановки проблеми по спрямованій стабілізації великих півкуль головного мозку в умовах наркозу з метою підвищення витривалості організму по відношенню до наркотиків і операційної травми. Дані з цього питання узагальнені в монографії Г.О. Батрака («Біль, шок, наркоз», Київ, 1965).

В інтерпретації експериментальних даних Г.О. Батрак спирався на ідеї російських фізіологів Н.Є. Введенського і А.А. Ухтомського. Г.О. Батраку належить оригінальна системна концепція механізму наркозу. Він висловив гіпотезу про першочергове гальмування підкоркових відділів мозку при наркозі, коли ще всі вважали основною дією загальних анестетиків саме вплив на коркові структури. Смілива гіпотеза Г.О. Батрака не зустріла підтримки в колах головних фармакологів того часу і вимагала постійних експериментальних доказів. Тільки після успіху матеріалів про роль ретикулярної формації до роботи колективу кафедри почали ставитися з розумінням. Можливо, саме необхідність захисту своїх теоретичних положень створювала сприятливу атмосферу для роботи вчених і групування школи.

Під керівництвом професора Г.О. Батрака були підготовлені 41 кандидат і 12 докторів медичних і біологічних наук. Його перу належать 230 наукових робіт, в тому числі 7 монографій, 3 винаходи. Значна кількість робіт присвячено питанням виховання майбутніх лікарів, навчальним посібникам. Г.О. Батрак був редактором підручника для вищих медичних закладів, підготовленого професорами-фармакологами України.

Серед учнів професора Г.О. Батрака - П.І. Сябро, надалі завідувач кафедри нормальної фізіології ДМІ, В.І. Ліненко - очолював кафедру фармакології в Запоріжжі, К.В. Попова - завідувач кафедри внутрішніх хвороб ДМІ, І.Т. Фурс - завідувач кафедри внутрішніх хвороб Запорізького медичного інституту, О.В. Люлько - завідувач кафедри урології ДМІ, Е.М. Янковська, М.А. Гутін, О.Г. Доронін, С.Я. Дубіч, В.К. Бондар, О.Т. Зленко, П.О. Неруш, О.К. Ярош, А.І. Кущинська, Г.Г. Колесніченко.

З 1954 по 1977 р. на кафедрі працював один з найбільш відданих учнів професора Г.О. Батрака - С.І. Хрустальов, який багато часу присвятив експериментальному вивченню проблеми наркозу, виявив зв'язок між еволюційним «віком» різноманітних структур головного мозку та їх чутливістю до наркозних засобів.

З 1979 по 1987 р. завідувачем кафедри був професор В.О. Крауз, вихованець Ленінградської наукової школи академіка С.В. Анічкова. Науковий напрямок його роботи - вивчення діяльності мозкових структур та фармакологія пам'яті. Колективом кафедри розроблялася наукова тематика, присвячена пошуку фармакологічних шляхів корекції адаптивних функцій організму в умовах експериментальних станів. Як головний показник адаптивної функції розглядалася пам'ять - як здатність фіксації і відтворення енграм різних моделей поведінки, спрямованих на збереження гомеостазу. Новим аспектом цієї проблеми стало вивчення медіаторних засобів, які визначали стан проведення нервових імпульсів в синаптичних утвореннях ЦНС. Були застосовані нові методичні прийоми: хронічні електрофізіологічні експерименти на кролях, ситуаційні умовні рефлекси на собаках, умовні рефлекси активного і пасивного уникнення на щурах. Беручи до уваги заслуги кафедри в розробці проблеми кафедри, в 1983 році на її базі було проведено Всесоюзну нараду проблемної комісії АМН СРСР «Сучасні методичні підходи до експериментального вивчення фармакологічної корекції порушень пам'яті». У 1987 році професор В.А. Крауз повернувся до Ленінграду, де сформувалося його наукове кредо і де він працює зараз професором кафедри фармакології фармацевтичного інституту.

З 1987 по 1990 р. завідуючою кафедри була професор О.Т. Зленко. Науковий напрямок її досліджень - фармакологія наркотичних анальгетиків, зокрема їх онтогенетичний аспект. О.Т. Зленко встановлена залежність кіркових реакцій на введення анальгетиків і ступінь болезаспокійливої дії від дозрівання нервової системи в постнатальному розвитку.

У 1988 р. змінився склад кафедри, до неї було приєднано курс клінічної фармакології (раніше входив у викладання кафедри внутрішніх хвороб) під керівництвом доцента Г.Г. Колесніченко, а потім професора О.К. Яроша.

У 1990 р. завідувачем кафедри став професор В.Й. Мамчур. Професор В.Й. Мамчур народився 5.01.1950 р. в селі Лопатине Львівській області. У 1973 р. став асистентом кафедри фармакології. Він активний вчений школи професора Г.О. Батрака, який послідовно розробляв проблему наркозу. Виконання кандидатської дисертації почав студентом, опанував складну, але репрезентативну методику викликаних потенціалів спинного і головного мозку. Успішно захистивши кандидатську дисертацію (1979), Віталій Йосипович почав працювати над дослідженням дії загальних неінгаляційних анестетиків на глибинні структури мозку. У процесі виконання експериментальної роботи В.Й. Мамчур, разом з анестезіологами, застосував розроблені ним оптимальні методи наркозу в клінічній практиці. Його дисертація відображає мозаїчну картину медіаторних взаємодій в умовах різних видів наркозу. Після захисту докторської дисертації в 1989 р. В.Й. Мамчур продовжував розробку проблеми знеболювання. Його робота як завідувача кафедри збігається з новими періодами розвитку кафедри та оновлення її складу. Так, досвідчені педагоги П.О. Неруш та О.К. Ярош у 1992 р. захистили докторські дисертації. Дисертація П.О. Неруша присвячена вивченню фармакологічної корекції невротичних станів. О.К. Ярош у своїй дисертації досліджував регуляцію функціонування ноци- і антиноцицептивної системи. Обидві роботи стали новим внеском у розробку фармакології ЦНС. Після захисту дисертацій вони надалі очолили самостійні колективи: професор П.О. Неруш став завідувачем кафедри нормальної фізіології, а професор О.К. Ярош - спочатку курсу, а потім кафедри клінічної фармакології, а зараз - завідувач відділу фармакокінетики Інституту фармакології та токсикології НАМН України.

Зараз співробітники кафедри (професор, д.м.н. В.І. Опришко, доцент, к.м.н. В.І. Жилюк, д.м.н. О.В. Макаренко, к.м.н. С.М. Дронов, к.м.н. О.О. Нефьодов, к.б.н. К.О. Сквирська, к.м.н. О.М. Поета, к.фарм.н. А.Е. Лєвих, к.м.н. Д.С. Носивець, к.м.н. О.Ю. Коваленко, к.м.н. О.В. Хомяк, С.Л. Малишев, Н.М. Шептуха) під керівництвом В.Й. Мамчура продовжують розробляти науковий напрям, засновником якого по праву вважається професор Григорій Овсійович Батрак. Це фармакологія знеболювання (від місцевих анестетиків, засобів операційного знеболювання до неопіоїдних анальгетиків) і нейрометаболічних церебропротекторів, коли їх терапевтичні властивості і небажані реакції вивчаються в умовах експериментальних еквівалентів - болю різного походження, епілепсії, паркінсонізму, депресії, невротичних і психотичних розладів, нейропсіхопатій, обумовлених системною (артеріальна гіпертензія, атеросклероз, цукровий діабет) та органною (гіпоксія, ішемія головного мозку, інтоксикація серцевого м'яза, печінки, спазм) патологією; участь у розробці та вивченні нових, перш за все вітчизняних лікарських засобів.

На кафедрі успішно виконуються конкурсні бюджетні науково-дослідні роботи МОЗ України. Так, в 2006 р. проведені дослідження на тему «Експериментальне обґрунтування профілактичного медикаментозного захисту міокарда в умовах формування серцевої недостатності на тлі протипухлинної терапії» (№ держ. реєстрації 0106U001591), в 2007-2009 рр. - «Пошук і вивчення нових похідних бензотіазола в якості потенційних неопіоїдних аналгетиків і нейромедіаторних церебропротекторів» (№ держ. Реєстрації 0107U003072). На кафедрі фармакології систематично здійснюється експериментальна оцінка ефективності і безпеки нових оригінальних лікарських засобів і препаратів-генериків. Протягом року фармакологічній експертизі піддається близько 5-10 препаратів. Кафедра фармакології є базою доклінічних досліджень, сертифікованою Державним Експертним Центром МОЗ України.

Доказовість експериментальних досліджень визначається відповідним рівнем застосовуваної нами сучасної апаратури - спектрофотометр СФ-56, установка по вимірюванню артеріального тиску (БУК-45), установка виміру спазмолітичної активності, агрегометр, біохімічний аналізатор (HTI BioChem SA), електрокардіограф (CardioLab).

Профіль речовин, що вивчаються, різноманітний, з превалюванням нейротропних препаратів. Заслуговують високої оцінки хімічні сполуки, що забезпечують корекцію функцій ЦНС, системи кровообігу, а також нейропротекторну дію щодо експериментальних чинників та препарати, що поліпшують пам'ять.

Колектив кафедри під керівництвом професора В.Й. Мамчура бере активну участь у національних конференціях і конгресах. У 1993 році у Дніпропетровську на базі кафедри проведено пленум проблемної комісії Українського товариства фармакологів, у 2001 р. проведено ІІ-й Національний з’їзд фармакологів України.

Віталій Йосипович є талановитим науковцем і вихователем наукової зміни, його перу належить близько 400 наукових робіт, зокрема 7 монографій, 18 винаходів. Під його керівництвом виконано 15 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук (В.І. Опришко, О.А. Подплетня, В.І. Жилюк, С.М. Дронов, О.В. Макаренко, К.О. Кравченко, В.Ю. Слєсарчук, О.П. Кухар, Н.Ю. Бабаніна, Н.В. Журавель, О.Ю. Коваленко, О.О. Нефьодов, А.Е. Лєвих, О.В. Хомяк, О.М. Поета), 3 – доктора наук (В.І. Опришко, О.А. Подплетня, О.В. Макаренко); заплановані і успішно розробляються матеріали 8 кандидатських і 2 докторських (В.І. Жилюк, К.О. Сквирська) тем. Віталій Йосипович Мамчур – висококваліфікований педагог і лектор, активний учасник наукових симпозіумів і конгресів як в України, так і за кордоном (Польща, Німеччина, Іспанія, Росія, Литва). За час існування кафедри її співробітниками підготовлено та опубліковано понад 600 наукових праць. Результати наукових досліджень звітувалися на наукових з’їздах та конференціях. За цей час було підготовлено 22 доктора та 59 кандидатів медичних, фармацевтичних та біологічних наук.

 




Переглядів: 227

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.