Функції та задачі системи операційного менеджменту на підприємстві

Основні функції операційного менеджменту ресторанного господарства, характерні для підприємств галузі всіх типів, форм власності й організаційно-правових форм діяльності. Конкретизація функцій визначається розмірами підприємств, їх типом, спеціалізацією, організаційно-правовими формами діяльності.

Для глибшого розуміння ролі операційного менеджменту актуальним є розгляд основних функцій операційного менеджменту (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Функції операційного менеджменту підприємства

№	Назва функції	Основний зміст
	Функція планування	допускає вибір мети організації, а також інструментів і механізмів для її досягнення . Дана функція допускає використання моделювання для виконання операцій у заданому тимчасовому полі.
	Функція організації	операційні менеджери створюють і постійно розвивають її для реалізації прийнятих планів окремими виконавцями і підрозділами. Ця функція має забезпечувати чіткість виконання операцій, чіткий взаємозв’язок виконавців і підрозділів ОС, підвищувати ефективність праці.
	Функція мотивації	відбиває необхідність виконання доручень виконавцем, тобто прямих функціональних обов’язків. Завдання функції мотивації – забезпечити виконання роботи усіма виконавцями робіт відповідно до їхніх службових повноважень. Цілі функції мотивації – створення внутрішньої мотивації для виконавців у частині ефективного додержання своїх обов’язків. Реалізація функції мотивації забезпечується операційним менеджером завдяки формуванню навколо виконавців ситуації, що спонукає їх до виконання своєї роботи з найвищою віддачею. Це досягається вмілим керуванням персоналом і адекватним стимулюванням їхньої праці.
	Функція контролю	Під «контролем» розуміється систематичний процес, за допомогою якого операційний менеджер регулює діяльність організації, забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам. Методологічні аспекти менеджменту персоналу Для цього операційні менеджери розробляють стандарти і комунікаційні мережі – гаранти того, що виконавці, керівництво, організація реалізовуватимуть відповідні плани до досягнення мети.
	Функція координації	ця фунція є важливою ланкою в діяльності операційної системи, де реалізується визначений комплекс операцій. Без координації система перестає бути ефективною.

Планування– визначає перспективу розвитку операційної системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників зі встановленням термінів виконання.

Складовою цієї функції є прогнозування – оцінка вірогідності характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

Перелік вирішуваних завдань у процесі планування залежить від довжини часу (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Перелік вирішуваних завдань у процесі планування залежно від довжини часу

Від 0 до 3 місяців	Від 3 місяців до 1 року	Від 1 до 5 років і більш
Короткострокові плани (оперативне планування): · призначення робіт; · впорядкування робіт; · розклад виконання робіт; · диспетчерування	Середньострокові плани (агрегатне планування) · планування продажів · виробниче і фінансове планування · планування трудових ресурсів, запасів, субпідряду; · аналіз оперативних планів	Довгострокові плани (стратегічне планування) · дослідження і розробки · капіталовкладення · розміщення потужностей

Також відповідно до підсистем операційного менеджменту визначаються і його функції, які можна поділити на технологічні і управлінські.

Технологічні функції пов’язані з технологічною діяльністю, не мають прямого відношення до управлінської функції.

До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів. На відміну від працівників виробництва, які не мають відношення до управління і виконують тільки виробничо-технологічну функцію, в обов’язки менеджера входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих:

- по плануванню (стратегічному, перспективному, поточному і оперативному);

- по реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку;

- по організаційним питанням – організаційний захід, щодо реалізації інвестиційних і інноваційних прогнозів, особливостям управління інноваційною системою в менеджменті операційної системи підприємства, управління підготовкою і забезпечення оновленого підприємства;

- по координаційним питанням – координанаційні заходи щодо організації управління оновленою операційною системою в системі менеджменту інноваційного персоналу і економічного обґрунтування управлінських рішень в умовах подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій;

- по мотиваційним питанням – мотиваційні заходи щодо врахування матеріально-соціально-психологічних особливостей людини (винагорода, задоволеність роботою, гарні умови праці, високий статус на підприємстві, висока зарплата, можливість службового росту, зручна система відпусток, заслужена похвала колег і інше, і іншу сторону мотивацій становлять заслужені покарання працівників в тому чи іншому виді);

- контрольні заходи менеджера щодо своєчасного виявлення небезпеки економічних ризиків, різних конфліктів на підприємстві і їх своєчасних подолань, а також відхилення від існуючих нормативів Держстандарту якості продукції і іншого і ліквідації цих негараздів [2].

Операційна (або виробнича) діяльність є центральною функцією, її реалізація можлива завдяки раціональному поєднанню в часі та просторі засобів, а також предметів праці й самої праці. Це пояснюється тим, що з позиції системного підходу діяльність підприємства, в цілому, можна розглядати як складну систему, яка складається із підпорядкованих менш складних систем.

Всі ці функції операційного менеджменту не можна розглядати як окремі складові процесу життєздатності операційної системи, оскільки вони складають єдине ціле з діалектичним взаємозв’язком і взаємозалежністю, що не піддається розподілу.

Активування і реалізація усіх функцій забезпечення за допомогою методів операційного менеджменту, серед яких чільні позиції займають такі як організаційні, адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

Організаційні методи. Суть їх полягає у тому, що перш ніж якась діяльність здійснюватиметься, вона повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінки персоналу.

Серед організаційних методів операційного менеджменту виділяють:

• методи організаційного регламентування підприємства: статут, положення в підрозділах, посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку;

• методи організаційного нормування: організаційні нормативи, техніко-технологічні нормативи, економічні нормативи, нормативи матеріало-, енергоємності і т.п.;

• методи організаційно-методичного інструктування: методичні вказівки, інструкції і рекомендації, технологічні карти, карти трудових процесів.

Адміністративні методи. Зводяться до відкритого примушення людей до тієї або іншої діяльності, або до створення можливостей для такого примушення. На практиці ці методи реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань з мінімальною самостійністю виконавця, унаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, що віддає розпорядження.

Економічні методи. Економічні методи припускають непряму дію на об'єкт. Виконавцю встановлюються тільки цілі і загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найпереважніші для нього шляхи їх досягнення. У основі цих методів лежить економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці (метод госпрозрахунку).

Соціально-психологічні методи. Зводяться до двох основних напрямів:

• формуванню сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, який сприяє до більшої віддачі при виконанні роботи завдяки підвищенню настрою людей;

• виявленню і розвитку індивідуальних здібностей кожного, які дозволяють забезпечити максимальну само-реалізацію особи в операційному процесі.

Усі наведені методи операційного менеджменту реалізуються відповідно до певних принципів і правил.

Діяльність підприємств галузі пов’язана із задоволенням потреб кожної людини, знаходиться під впливом множини факторів і охоплює широке коло питань організаційно-технологічного, економічного і фінансового характеру, що потребують повсякденного рішення. Управління багатогранною діяльністю підприємства ресторанного господарства є досить складним процесом і здійснюється за допомогою різноманітних методів менеджменту ресторанного господарства [3, c. 82].

Розробка та використання ефективних методів у виробничому та операційному менеджменті включає фундаментальну інформаційну підготовку, якісний аналіз варіантів рішень (альтернатив), об’єктивну оцінку і економічне обґрунтування рушень, які приймаються, і методів їх реалізації, чіткий контроль за реалізацією рішень і методів, які використовуються.

У сфері готельно-ресторанного господарства широко використовуються такі спеціальні методи як метод системної орієнтації, моделювання, експерименту, апробації та ряд інших. Основний набір методик, що застосовуються в операційному менеджменті підприємств готельно-ресторанного господарства, наведено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Методи операційного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.