Сутність категорій «управління» і «менеджмент»

Управління, як сфера людської діяльності, виникло разом із формуванням

соціуму – сукупності людей, що існують, певним чином взаємодіючи між собою у процесі спільного виконання тих чи інших робіт. Визначальним етапом урозвитку управління стало зародження і становлення державності.

Соціальне управління, як особливий вид людської діяльності, виникає із

необхідності організації спільної діяльності людей і породжується, з одного боку, поділом праці (в основі якого лежить нерівність здібностей), а з іншого боку – соціально-історичними умовами конкретного суспільства. При цьому соціальне управління є діяльністю, що охоплює весь процес громадського життя, - політичну, економічну і духовну сфери.

Сутність соціального управління визначає формування і функціонування

цього класу управління як системи. Система соціального управління включає наступні компоненти: механізм управління, структуру управління, об'єкти управління, функції управління, кадри управління, процес управління.

Суспільство як складна, багатоцільова соціальна система вимагає, щоб механізм управління забезпечував чітку взаємодію всіх його підсистем і рішення задач, що стають перед ним. З цих позицій у загальному механізмі управління виді-ляють економічний, організаційний і соціально-культурний механізми, основу взаємозалежного функціонування яких складають вимоги системи об'єктивних законів соціального розвитку і управління.

Отже, управління – це цілеспрямований вплив на певний об’єкт з метою

зміни його стану або поведінки.

В той же час стосовно менеджменту слід зазначити наступні теоретичні акценти. Сучасний етап розвитку менеджменту об’єднує ефективне ділове адміністрування, менеджмент людських ресурсів, менеджмент бізнесом для гармонійного розвитку суспільства.

Менеджмент є складовим елементом управління і порівняно з ним охоплює відносно вузьку сферу, що включає соціальні системи (людей), метою яких може бути виробництво товарів та їхня реалізація, надання різноманітних послуг споживачам у рамках певної організації. Для досягнення цієї мети у менеджменті застосовується сукупність функцій, принципів, методів, засобів, за допомогою яких відбувається ціле-спрямований вплив на соціальні системи (людей). Здійснити це можна лише через процес планування організації, мотивації та контролю дій, застосовуючи відповідні принципи, методи та засоби впливу на об'єкти управління.

Американський економіст Г. Мінцберг виділяє такі види діяльності менеджерів: головний керівник; лідер; представник організації при зовнішніх контактах; підприємець, який удосконалює виробництво; ліквідатор порушень у діяльності організації та ін.

Менеджмент як вид професійної діяльності передбачає:

· орієнтацію фірми на потреби ринку і організацію виробництва тієї продукції (послуг), яка може задовольнити споживачів і принести фірмі передбачений прибуток;

· постійне намагання підвищити ефективність виробництва;

· самостійність прийняття управлінських рішень і відповідальність за їх ефективну реалізацію;

· використання новітньої техніки, технології, інформаційних систем управління та ін.

За сферами управління виділяють:

· Менеджмент персоналузаймається управлінням людьми,мотивацією, організацією їхньої діяльності, перекваліфікацією, розстановкою на робочих місцях тощо.

· Виробничий менеджментзаймаєтьсяорганізацією виробництва, його технологічними процесами,якістю продукції.

· Менеджмент маркетингу – це організація взаємодії внутрішнього середовища фірми з умовами ринку.

· Інноваційний менеджмент – запорука конкурентоспроможності організації, іноваційна стратегія якої повинна включати: розробку планів і програм реорганізацій, розробку нових продуктів тощо.

· Фінансовий менеджмент – управління фінансами. Фінансовий менеджер керує фінансовими потоками, розміщує вільні кошти в активи, інвестиційні проекти, робить все можливе, щоб фінансові ресурси перетворювались на прибутки й давали додаткові дивіденди.

· Інвестиційний менеджмент - звичайно включається у фінансовий менеджмент.

· Стратегічний менеджмент – сфера перспективних проектів, довготермінових бізнес-планів, пошуку резервів розвитку організації [12, с. 10-12].

Управлінська праця, відповідно до теоретичної бази дисципліни, що викладається, розподіляється на рівні управління:

· керівники вищої ланки (інституційний рівень);

· керівники середньої ланки (адміністративний рівень);

· керівники низової ланки (технічний рівень) [13, с. 15-19].

Рівні управління утворюють конструкцію організаційної структури фірми, що зображується у вигляді ієрархічної піраміди управління, де кожна ланка займає своє чітко визначене місце і виконує певні функції.

Успішність діяльності менеджера залежить від майстерності, яка може бути згрупована у сім категорій:

1. Концептуальна майстерність – здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації.

2. Майстерність ухвалення рішень – вміння обирати найкращий з альтернативних варіантів.

3. Мистецтво аналітика – талант правильного розподілу робіт і завдань, вибору оптимальної техніки тощо.

4. Адміністративна майстерність – спроможність виконувати певні організаційні обов’язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету.

5. Комунікаційне мистецтво – вміння координувати інформаційні потоки, логічно і доступно передавати свої ідеї іншим.

6. Психологічна майстерність – здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий мікроклімат у колективі

7. Технічна майстерність передбачає особливу компетенцію з техніки і технології виконання завдань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.